Зовнішні процеси земної кори
Содержание статьи
Зовнішні процеси земної кори. Вивітрювання. Льодовики.
Зовнішні процеси. На Землі, поряд з внутрішніми (тектонічними), постійно протікають зовнішні процеси, що перетворюють поверхню нашої планети. Вони проявляються виключно на поверхні Землі, на відміну від внутрішніх процесів, що діють в товщі літосфери. Глибина їх проникнення в земну кору становить не більше кількох метрів, тільки в печерах зовнішні процеси охоплюють сотні метрів. Як джерело походження сил, що провокують виникнення зовнішніх процесів, виступає теплова сонячна енергія. Розрізняють безліч видів зовнішніх процесів Землі. До них відносяться вивітрювання гірських порід, вплив льодовиків, води, вітру.
Зовнішні процеси. Вивітрювання
Вивітрювання – процес руйнування і зміни гірських порід під впливом коливань температури повітря, вологи і організмів.
Розрізняють три види вивітрювання: фізичне, хімічне, органічне.
1.1. Фізичне вивітрювання проявляється в руйнуванні гірських порід під впливом коливання температури повітря протягом доби. Днем гірські породи нагріваються і розширюються, вночі – охолоджуються і стискаються. Згодом породи розтріскуються і поступово руйнуються. Фізичне вивітрювання особливо сильно проявляється в пустелях, де амплітуда коливань температури протягом доби досягає 50 ° С.
1.2. Хімічне вивітрювання є руйнування гірських порід під дією повітря і води з розчиненими в них речовинами. При хімічному вивітрюванні гірська порода подрібнюється і піддається хімічним змінам (наприклад, польовий шпат перетворюється в пухку білу глину – каолін).
1.3. Органічне вивітрювання – руйнування гірських порід під дією живих організмів (бактерій, грибів, лишайників, тварин).
Хімічне і органічне вивітрювання активно відбувається в теплому і вологому кліматі.
В результаті дії вивітрювання не тільки подрібнюються тверді гірські породи, а й змінюється їх мінеральний і хімічний склад, вони перетворюються в рихлу масу порід – кору вивітрювання.
Зовнішні процеси. Робота поточних і підземних вод
Робота поточних і підземних вод виконують значну геологічну роботу: руйнівну, транспортну (перенесення зруйнованих гірських порід) і акумулятивну (накопичення, відкладення зруйнованих гірських порід). Руйнування грунтів та гірських порід поточними водами призводить до ерозії. На рівнинах ерозія може призводити до утворення вимоїни, після – яру, який згодом може перетворитися в яр і після в балку.
Яскравим прикладом впливу зовнішніх сил на рельєф є дії поточних вод – річки. Водний потік річки здійснює всі три вищевказані види діяльності. Прокладаючи свій шлях від витоку до гирла, річка, стікаючи з підвищень, руйнує на своєму шляху гірські породи, утворюючи річкову долину, переносить і накопичує зруйнований матеріал. В результаті формуються річкові відклади: на самому дні алювій, складений з грубої гальки, вище – дрібний гравій, пісок і мул зверху.
Частина поверхневих вод просочується під землю, де продовжує свою роботу – вимиваючи гірські породи (суфозія).
Розчинення гірських порід водою називають карстом. Добре піддаються карстованія вапняк, гіпс, сіль, крейда. Якщо карст відбувається на поверхні, виникають дрібні кари, карстові воронки, степові блюдця; на певній глибині в земній корі – карстові печери (з красивими натічними формами: сталактитами, сталагмітами, сталагнати).
Значну роботу здійснюють морські хвилі. Така робота називається абразією – змінюючи берегову лінію, руйнуючи прибережні скелі, намиваючи мети піщані коси біля узбережжя.
Зовнішні процеси. Робота вітру
Робота вітру полягає в руйнуванні, перенесення твердих речовин і створення нових форм рельєфу (дюн і барханів). Руйнівна робота вітру буває двох видів: дефляція (видування пухких гірських порід) і корозія (шліфування твердих порід дрібними піщинками).
Бархан – піщаний пагорб серповидно форми, навітреної (повернутий до вітру) схил якого пологий, є різновидом дюн. Бархани утворюються в пустелі, де вітер дме в одному переважному напрямку. Висота барханів 200-500 м. Бархан повільно пересувається під дією вітру, пісок пересипається з його вершину. Швидкість руху барханів становить кілька сотень кілометрів на рік.
Зовнішні процеси. Робота льодовиків
Робота льодовиків здійснюється завдяки силі тяжіння Землі і пластичним властивостям льоду. Рухаючись, льодовики здійснюють потужний вплив на скелі, вивертаючи уламки порід під собою, згладжують, шліфують породи, вирівнюють рельєф. Подрібнення уламків про ложе льодовика під час руху називають активною ерозією. Рухаючись, льодовик переносить значну кількість уламків гірських порід (валуни, гальку, гравій, пісок) утворюючи морени, або льодовикові відкладення. Тала вода льодовика переносить відкладення на великі відстані, утворюючи водно-льодовикові форми рельєфу (зандрові рівнини). Льодовикові форми рельєфу: ози, ками, кари, морени, цирки.
Навігація записів
Источник
26. Зовнішні процеси, що зумовлюють зміну земної кори: вивітрювання, текучих і підземних вод — Гипермаркет знаний
26. Зовнішні процеси, що зумовлюють зміну земної кори: вивітрювання, текучих і підземних вод
Гіпермаркет Знань>>Географія>>Географія 6 клас. Повні уроки>>Географія: Зовнішні процеси, що зумовлюють зміну земної кори: вивітрювання, текучих і підземних вод
Зовнішні процеси
На формування рельєфу Землі значний вплив здійснюють крім внутрішній й зовнішні процеси, які відбуваються на поверхні та у найвищий шарах земної кори. Якщо внутрішні процеси створюють великі нерівності на планеті, зовнішні – їх згладжують. Крім того вони формують нові, невеликі форми рельєфу. До зовнішніх процесів належать вивітрювання, робота поверхневих текучих вод, робота підземних вод, робота льодовиків, робота моря, робота вітру. Їх перебіг обумовлений такими потужними силами, як енергія Сонця, сила земного тяжіння та життєдіяльність організмів. Всі зовнішні процеси здійснюють три види роботи: руйнування, перенесення зруйнованих уламків та їх відкладання в іншому місці у певні форми рельєфу.
§23. Вивітрювання. Робота поверхневих та підземних вод
Вивітрювання
Важко собі уявити, що там, де тепер лежить пісок, колись були тверді високі скелі. Проте, це правда. Тверді гірські породи з часом руйнуються. Спершу, вони розтріскуються на великі уламки, ті в свою чергу – на дрібніші, а останні – на пісок та порох. Магматичні та метаморфічні породи руйнуються врай повільно, осадові породи – достатньо швидко.
Процес руйнування та зміни гірських порід під дією зовнішніх чинників називають вивітрюванням. Назва цього процесу не дуже вдала, тому що названі явища не мають жодного відношення до роботи вітру. Залежно від того, які чинники руйнують гірські породи, розрізняють три види вивітрювання: фізичне, хімічне й органічне.
Фізичне вивітрювання відбувається під впливом різких коливань температури повітря. Найактивніше цей процес відбувається у жарких пустелях. Там вдень поверхня нагрівається до +50ОС, а вночі охолоджується майже до 0ОС. При нагріванні вдень гірські породи розширюються, а вночі при різкому охолодження стискаються. І так кожної доби. Тому з часом вони розтріскуються на окремі частки: спершу великі, а згодом все менші й менші. Якщо температура повітря коливається близько 0ОС, руйнування порід відбувається під впливом морозного вивітрювання. При цьому вода, яка потрапляє у дрібні тріщини у гірських породах замерзає, збільшується в об’ємі та поволі їх розриває на окремі частки.
Хімічне вивітрювання обумовлене впливом на гірські породи повітря та води з розчиненими в ній речовинами. При цьому породи не лише подрібнюються, але й змінюють свою хімічну природу. Так, наприклад в Україні, в тих місцях, де існували міцні гранітні скелі, під дією хімічного вивітрювання протягом мільйонів років їх поверхня перетворилася у пухку білу глину – каолін, з якого виробляють порцеляновий та фаянсовий посуд.
Органічне вивітрювання полягає, як і хімічне, у подрібненні та зміні складу гірських порід, але під впливом живих організмів (грибів, лишайників, бактерій, рослин), які виділяють назовні продукти своєї життєдіяльності, що в свою чергу змінює поверхню.
Зазвичай всі три види вивітрювання діють одночасно, але в залежності від кліматичних умов, якийсь з них переважає. В наслідок цих процесів формується кора вивітрювання – товща пухких порід, яка складена з перемішаних уламків різних розмірів з гострими краями. В її складі трапляються великі брили, менша щебінка, а також дрібний пісок та тонка глина. В корі вивітрювання залягають осадові уламкові гірські породи, зокрема родовища марганцевих та алюмінієвих руд, розсипи золота, алмазів, природна жовта фарба охра тощо.
Робота поверхневих текучих вод
Поверхневі текучі води руйнують, переносять та перевідкладають гірські породи, з часом значно змінюючи краєвиди місцевості.
Розрізняють постійні та тимчасові водні потоки. До постійних належать річки, які формують своєю течією річкові долини – заглибини в земній корі, в якій знаходиться вода.
Тимчасові води з’являються після кожної сильної зливи. Інколи вони стікають зі схилів хаотично, без особливого напряму, рівномірно змиваючи гірські породи з вершини пагорбів та відкладаючи їх біля підніжжя. Руйнування гірських порід водою називають водною ерозією (з латини – роз’їдання). Найбільш інтенсивно водна ерозія проявляється, коли на схилах знищена рослинність, яка могла б корінням скріпити ґрунт. При незначних перепадах висот цей процес не несе загрози людям.
Але в горах при безконтрольному зведені лісів після сильних дощів або таненні снігу можливе виникнення катастрофічних явищ – селів. Сель (з арабської – бурхливий потік) – потоки грязі та каміння, що зненацька з величезною швидкістю (5 м/с) сходить з гір. Селі з корінням виривають дерева та, переносячи за лічені хвилини величезні маси гірських порід, заливають будівлі, дороги, орні землі, спричиняють людські жертви. Для боротьби з селями насаджують дерева, на гірських річках створюють спеціальні загати. Час-від-часу виникають селі в Українських Карпатах.
Коли потоки води стікають зі схилу весь час одним і тим же шляхом, вони поступово проорюють собі русло. Найбільше зазнають ерозії русловими потоками схили пагорбів, позбавлені рослинності, які складені з пухких гірських порід. Спершу на них формують вузькі на неглибокі борозни (рівчаки), які після кожної зливи поглиблюються і розширюються, перетворюючись у вимоїну, глибиною у кілька десятків сентиментів. Якщо не зупинити цей процес, посадивши дерева або траву, водна ерозія продовжується й виникає яр, глибина якого може сягати 40-50 м й навіть 150-200 м! Кожний яр має вершину, яка наступає на схил після кожного дощу зі швидкість 1-3 м на рік; дно, яким стікає вода разом із зруйнованими породами; стрімкі схили, позбавлені ґрунтів та рослинності; гостру брівку – місце, де стрімко обривається схил. Підніжжя схилу, де закінчується яр, наживають гирлом яру. В ньому накопичуються перенесені водою гірські породи у формі конусу.
Значної шкоди завдають яри в центральній та південній частині України. Якщо не вести системної боротьби з ярами, вони знищують орні землі та дороги, а територію перетворюють у бедленд (з англ. – погані землі) – пориті безліччю ярів поверхні майже повністю без рослинності. Такі непридатні для використання місцевості зокрема відомі в центральних частина США, передгір’ях Середньої Азії.
З часом, старіючий яр може перетворитися в балку – улоговину, яка більше не росте, з плоским дном та пологими схилами порослими травою й чагарниками. Балка не має брівок, її схили плавно переходить до вершини схилу. Балка – кінцева стадія розвитку яру. В Україні зустрічаються багато балок. У нас їх називають байраками.
Робота підземних вод. Карст
У природі інколи трапляються дивні явища, коли раптом невеликі ділянки поверхні провалюються, річки зникають під землею, а з підземних порожнин вилітають химерні істоти кажани. Спостерігаючи це люди вигадували казки про чарівних гномів, що живуть під землею, приховуючи там свої скарби. Але підземні печери не плід нашої уяви. Вони насправді існують. Їх створили підземні води.
Виявляється деякі гірські породи здатні розчинятися у воді. Наприклад, це вапняк, гіпс, солі, крейда. Природне явище, пов’язане з розчиненням водою деяких гірських порід одержало назву карст (від місцевості на узбережжі Адріатичного моря у Словенії, де воно було вперше вивчене). Карст може проявлятися на поверхні. Тоді виникають карстові лійки та борозни, які шкодять людській діяльності, руйнуючи територію. Але частина води просмоктується під землю, де здатна розчинити деякі породи й залишити після того порожнини. Невеликі з них називають карстовими шахтами, великі за розмірами – карстовими печерами.
Карстові печери з темними лабіринти переходів, просторими підземними залами та химерними колонами, гротами, підземними річками й озерами – справжній зразок досконалості, створений підземними водами, які розчинили вапняк або гіпс, а залишили більш тверді, стійкі до води породи, які утворюють стелю та стіни. З них спускаються до землі “бурульки”, але складені вони не з води, а з розчиненої породи, яка поступово накопичується. Це сталактити (з грецької – той, що стікає по краплині).Якщо розчинені у воді породи осідають не на стелі, а на її дні, з’являються стовпчики, що ростуть з підлоги печери наверх. Так утворюються сталагміти (з грецької – краплина). Іноді сталактити й сталагміти зростаються у колони – сталагнати .
Найбільшою карстовою печерою світу є Флінт-Мамонтова в США, відкрита ще в 1809 році. Її довжина сягає 560 км.Найдовша печера Європи та найбільша гіпсова печера світу знаходиться в Україні – Оптимістична (157 км), відкрита у 1966 році.
Карстові печери є предметом дослідження науки спелеології та місцем відвідування туристами. Найвідоміші печери охороняються законом.
Зсуви
Під впливом підземних вод та сили земного тяжіння виникають зсуви. Це дуже поширене в Україні явище вздовж високого правого берега Дніпра та узбереж морів. Зсуви являють собою сповзання сходинками незакріплених шарів гірських порід разом з рослинністю. Тіло зсуву по¬вільно просувається схилом, ковзаючи по шару вологої гли¬ни. Зсуви руйнують дороги, будови, знищують сільськогосподарські угіддя. Для запобігання зсувам укріплюють схили, садять дерева, відводять ґрунтові води.
Висновки
1.Зовнішні процеси мають великий вплив на формування рельєфу планети. Всі вони виконують три види роботи: руйнування, перенесення та відкладання гірських порід.
2.Вивітрювання – процес руйнування та зміни гірських порід зовнішніми силами. Розрізняють фізичне, хімічне й органічне вивітрювання.
3.Наслідком роботи поверхневих текучих вод є утворення таких форм рельєфу: борозна, вимоїна, яр, балка.
4.Карт – явище розчинення водою деяких гірських порід. В наслідок роботи підземних вод виникають карстові печери.
5.В результаті роботи підземних вод та під впливом сили тяжіння Землі утворюються зсуви.
Питання для самоконтролю
1.Назвіть зовнішні процеси.
2.Які види роботи виконують зовнішні процеси?
3.Що таке селі? Чому вони виникають?
4.Розкажіть, як іде формування яру. Як ведуть боротьбу з ярами?
5.Що таке карст? Як і чому виглядають у середині карстові печери?
6.Чому слід вести боротьбу із зсувами?
Загальна географія, 6 клас.
Надіслано викладачами Міжнародного ліцею Гранд
С.Г. Кобернік, Р.Р. Коваленко
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь — Образовательный форум.
Предмети > Географія > Географія 6 клас
Авторські права | Privacy Policy |FAQ | Партнери | Контакти | Кейс-уроки
© Автор системы образования 7W и Гипермаркета Знаний — Владимир Спиваковский
При использовании материалов ресурса
ссылка на edufuture.biz обязательна (для интернет ресурсов —
гиперссылка).
edufuture.biz 2008-© Все права защищены.
Сайт edufuture.biz является порталом, в котором не предусмотрены темы политики, наркомании, алкоголизма, курения и других «взрослых» тем.
Разработка — Гипермаркет знаний 2008-
Ждем Ваши замечания и предложения на email:
По вопросам рекламы и спонсорства пишите на email:
Источник
Зовнішні процеси, що зумовлюють зміни земної кори
ПЛАН-КОНСПЕКТ УРОКУ
01.12.14 6 клас
Тема: Зовнішні процеси, що зумовлюють зміни земної кори.
Мета:
навчальна: ознайомити учнів із зовнішніми процесами, що впливають на земну кору;
розвиваюча:розвивати в учнів науковий погляд на літосферу;
виховна:виховувати почуття дбайливого господаря й охоронця природи.
Тип уроку: комбінований.
Форма уроку: за типом уроку
Методи:інформаційно-рецептивний: мовний (бесіда, розповідь, пояснення ), наочний (малюнки, схеми, фотографії )
Обладнання: атлас, настінна карта, ілюстративний матеріал.
Хід уроку:
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань
«Бесіда за запитаннями»
- У яких районах налічується багато вулканів, чому?
- Які вулкани називають згаслими?
- Яку будову має вулкан?
- Що таке гейзер?
- Що таке магматизм?
- Які види магматизму ви знаєте?
- У яких районах зустрічаються гейзери і гарячі джерела?
III. Мотивація навчальної діяльності
«Учитель». Вам усім знайомий процес ліплення фігурок з пластиліну або глини. Людину, що ліпить професійно, називають скульптором. Як працює скульптор? Незалежно від того, правша він чи лівша, завжди ліпить двома руками. Природу Землі можна порівняти зі скульптором: вона невтомно «ліпить» і створює образ поверхні нашої планети.
IV. Вивчення нового матеріалу
План:
1.Загальна характеристика зовнішніх процесів
2.Вивітрювання
3.Робота вітру
4.Робота поверхневими і підземними водами
5.Діяльність людини
ЩО ТАКЕ ЗОВНІШНІ ПРОЦЕСИ. Земну поверхню формують не тільки внутрішні, а й зовнішні процеси. До них належать вивітрювання, робота вітру, поверхневих і підземних вод, моря, льодовиків, діяльність людини. Зовнішні процеси, на відміну від внутрішніх, відбуваються на поверхні або у верхній частині земної кори.
Відрізняються зовнішні процеси від внутрішніх і тим, що черпають енергію не всередині планети, а зовні. Вони «використовують» енергію Сонця (сонячне тепло), силу земного тяжіння, життєдіяльність організмів. На перший погляд, ці сили видаються значно слабшими. Проте це тільки здається. Недарма в народі кажуть: «Вода камінь точить». Зовнішні процеси виконують одночасно і руйнівну, і створювальну (творчу) роботу.
ВИВІТРЮВАННЯ. Воно охоплює майже всю поверхню планети і є найпоширенішим з усіх зовнішніх процесів. Розрізняють фізичне, хімічне й органічне вивітрювання.
Фізичне вивітрювання це руйнування гірських порід до уламків під впливом коливань температури та замерзання води в їх тріщинах. Особливо активно воно відбувається там, де великі контрасти температур протягом доби:у пустелях і горах. У пустелях температура піску і скель удень може сягати +80 °С, а вночі спадає майже до 0 °С.
Багаторазове нагрівання й охолодження призводить до швидкого розтріскування порід. Руйнівна дія замерзлої води особливо поширена у полярних районах. Вода під час замерзання у тріщинах збільшується в обємі й розширює їх. Згодом суцільна брила руйнується.
Органічне вивітрювання- це руйнування гірських порід організмами. Найчастіше його починають бактерії, мохи і лишайники, які оселяються на породах. Коріння рослин, потрапляючи у тріщини порід, сприяє розтріскуванню. Серед тварин відчутно впливають на породи землерийні (миші, кроти), дощові червяки, мурашки та ін.
Хімічне вивітрювання де руйнування гірських порід під дією повітря і води з розчиненими в ній речовинами. Вони здатні розїдати породи, утворюючи з них нові мінерали і породи. Так, твердий польовий шпат перетворюється на мяку глину. Найактивніше хімічне вивітрювання відбувається в районах, де переважає волога й тепла погода.
Унаслідок вивітрювання утворюються пухкі відклади, які легко розвіюються вітром і розмиваються текучими водами.
РОБОТА ВІТРУ. Вітер виконує три види роботи: руйнівну, транспортну і нагромаджувальну.
Руйнівна робота вітру виявляється у видуванні й розвіюванні пухких порід. Вітер може здувати величезні маси порід і грунту. Наприклад, у США під час бурі в 1934 р. тільки за один день звіяло близько 300 млн. тонн грунту.
Підхоплені вітром піщинки вдаряються об скелі та обточують, шліфують камяні виступи.
У результаті утворюються не лише подряпини, а й чудернацькі скульптурні форми, які називають останцями. Часто вони нагадують стовпи, гриби, фігури людей. Химерні останці, наприклад, є в Криму: на гірському масиві Демерджі вони утворили Долину привидів.
Транспортна робота вітру полягає у перенесенні уламків порід на великі відстані. Так, пилова буря у 1926 р. з півдня України занесла пил і чорнозем на північ Європи аж до Балтійського моря.
Створювальна (нагромаджувальна) робота вітру — це відкладання перенесених уламків і утворення різноманітних еолових форм поверхні.
Всюди, де є пісок, формуються брижі — ланцюги дрібних піщаних валиків. У пустелях, долинах річок, на узбережжях морів вітер нагоргає дюни піщані горби заввишки 10-20 м, рідко 100 м. В Україні вони поширені в долині Дніпра, на узбережжях Чорного й Азовського морів. У піщаних пустелях утворюються бархани горби з піску висотою 70150 м у вигляді півмісяця. Дюни і бархани постійно переміщуються і за рік можуть «пройти» сотні метрів. Відомі випадки, коли через «наступ пісків» були повністю засипані міста.
РОБОТА ПОВЕРХНЕВИХ І ПІДЗЕМНИХ ВОД. Воду, як і вітер, називають невтомною трудівницею. Поверхневі води річки і тимчасові потоки (після сильних дощів або танення снігу) здійснюють велику роботу, змінюючи поверхню. Їх руйнівна дія полягає у розмиванні порід. Таке руйнування називають ерозією. У породах річки прорізають собі видовжені заглиблення річкові долини. Кожна річка розмиває береги, переносить і відкладає зруйнований матеріал на вигинахрусла і в гирлі.
Тимчасові потоки прорізають на поверхні вимоїни заглиблення 1-2 м. Якщо вони не закріплені корінням рослин, то після чергових злив поглиблюються і розширюються. У результаті вимоїни перетворюються на яри. Яри після кожного дощу збільшуються. З часом ерозія згасає, зменшується.
Схили яру стають пологими. На них виростають трави і кущі. Тоді яр поступово перетворюється на балку й ерозія припиняється. Вимоїни та яри виникають через рясні опади і наявність порід, що легко розмиваються.
Підземні води здатні розчиняти деякі гірські породи, наприклад: вапняки, крейду, гіпс, сіль. Унаслідок їх розчинення і вимивання під землею утворюються порожнини печери.
ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ. До зовнішніх природних процесів належить і діяльність людини. Її вплив на земну поверхню стає дедалі відчутніший. Як і сили природи, вона руйнує поверхню, коли видобуває корисні копалини, обробляє землі, будує різні споруди і шляхи. Людина утворює на поверхні штучні (неприродні) форми заглибини-карєри, насипи.
Отже, зовнішні процеси руйнують підвищення, заповнюють відкладами западини, згладжують нерівності земної поверхні. Водночас вони розчленовують її, утворюючи яри та долини. Зовнішні процеси відбуваються постійно й одночасно з внутрішніми. У результаті їх взаємодії поверхня Землі набуває складного вигляду й неперервно змінюється.
V. Закріплення вивченого матеріалу
«Знайди пару»
№ | Форми поверхні | Зовнішня сила |
1. | 1.Яри | А) Вивітрювання |
2. | 2.Балки | Б) Робота льодовиків |
3. | 3.Дюни | В) Робота вітру |
4. | 4.Бархани | Г) Робота текучих вод |
5. | Д) Робота підземних вод | |
6. | 6.Терикони | Є) Робота людини |
7. | 7.Пляжі | Ж) Робота морів |
8. | 8.Вали | |
9. | 9.Камяні осипи | |
1 | 10.Котловани | |
1 | 11.Печери | |
1 | 12.Карєри |
Відповіді: 1 Г, 2 Г, 3 В, 4 В, 5 А, 6 Є, 7 Ж, 8 Б, 9 А, 10 Є, 11 Д, 12 Є.
VI. Підсумок уроку
«Роблю висновок»
VII. Домашнє завдання Опрацювати параграф
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
УМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ПАВЛА ТИЧИНИ
Інститут природничо-математичної та технологічної освіти
Природничо-географічний факультет
Кафедра географії та методики її викладання
План-конспект уроку
з географії на тему:
«Зовнішні процеси, що зумовлюють зміни земної кори»
Підготувала :
Студентка IV курсу 3 групи
Дідура Руслана Володимирівна
Перевірив :
Вчитель Гонтарук Катерина Сергіївна
Груповий керівник Браславська Оксана Володимирівна
Умань — 2014 р.
Источник