Тектонічна будова земної кори
Содержание статьи
Земна кора
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кора.
Земна́ кора́ — зовнішній шар земної кулі, одна зі структурних оболонок планети, як ядро, мантія. Земна кора є твердим утворенням товщиною 5-40 км, що становить 0,1-0,5 % радіуса Землі. Від мантії Землі відокремлена поверхнею Мохоровичича. Фактично земна кора ніби плаває на поверхні магми, і тому на планеті спостерігаються її деформації та рухи. В основі сучасних уявлень про структуру лежать геофізичні дані про швидкість поширення пружних (переважно поперечних) хвиль.
Типи земної кори[ред. | ред. код]
Схематичний профіль перехідної зони «континент-океан»
Земна кора відрізняється під материками та океанами за складом та потужністю. Розрізняють материкову та океанічну земну кору, що різняться за складом, будовою, потужністю й іншими характеристиками. У залежності від густини порід, що її складають, у корі виділяють три шари: «базальтовий», «гранітний» та осадовий.
Потужність континентальної кори в залежності від тектонічних умов становить від 25-45 км (на платформах) до 60-80 км (в областях гороутворення). У континентальній корі розрізняють осадовий (до 20-25 км), «гранітний» або «гранітно-метаморфічний» (в середньому 15 км, густина порід 2,6-2,7 т/м³) і «базальтовий» (20-35 км, густина порід 2,7-3,0 т/м³) шари. Назви «гранітного» і «базальтового» шарів умовні і історично пов’язані з виділенням межі Конрада, яка їх розділяє. Обидва ці шари іноді об’єднують в поняття консолідованої кори.
Основна відмінність океанічної кори від континентальної — відсутність «гранітного» шару, істотно менша потужність (2-10 км), більш молодий вік (юра, крейда, кайнозой), велика латеральна однорідність. Океанічна кора складається з трьох шарів. Перший шар, або осадовий, має потужність до 1-2 км. Другий шар — вулканічний, або акустичний підмурівок, має в середньому потужність 1-2 км (за іншими даними, 1,2-1,8 км). Детальні дослідження дозволили розділити його на три горизонти (2А, 2В і 2С). Третій шар океанічної кори — «базальтовий» потужністю 4-8 км (інші дані — від 2 до 5 км).
Вік[ред. | ред. код]
Материкова земна кора є послідовним нашаруванням осадових гірських порід різного віку. Нижні горизонти таких нашарувань є найстаршими. Часто вони можуть бути метаморфізованими, тобто такими, які пройшли певну термічну обробку в земних надрах. Вік гірських порід визначають застосовуючи спеціальні методи. Цим займається наука геохронологія. Великою кількістю радіологічних досліджень доведено, що вік найстарших гірських порід земної кори за торієм-232 є не більшим ніж 3,5 мільярда років. Тому заведено вважати, що вік найстарших гірських порід земної кори не перевищує 3,5 млрд років — а вік нашої планети — приблизно 5 млрд років.
Протягом перших 2 млрд років, можливо, сформувалося від 50 % до 70-80 % всієї сучасної континентальної кори, в наступні 2 млрд років — щонайбільше 40 %, і лише близько 10 % — за останні 500 млн років, тобто у фанерозої. Переломний момент в розвитку земної кори мав місце у пізньому докембрії, коли в умовах існування великих плит вже зрілої континентальної кори стали можливі великомасштабні горизонтальні переміщення, що супроводжувалися субдукцією та обдукцією новоутвореної літосфери. З цього часу утворення і розвиток земної кори відбувається в геодинамічній обстановці, зумовленій механізмом тектоніки плит.
Рухи[ред. | ред. код]
Земна кора, як і гідросфера, є рухомою системою. Глибинними розломами земна кора розділена на блоки. В результаті взаємодії двох сил — тяжіння Землі до Місяця і відцентрової внаслідок обертання Місяця навколо Землі, виникають добові вертикальні рухи земної кори а також припливи і відпливи води в океанах і морях. Подібно такі рухи відбуваються за рахунок обертання Землі разом з Місяцем довкола Сонця. Встановлено, що такі плавні рухи земної кори відбуваються двічі протягом доби і досягають амплітуди декількох десятків сантиметрів. Напрямки цих рухів не є постійними, вони періодично змінюються. У масштабі мільйонів років вони викликали затоплення морем величезних територій і навпаки — виникнення та ріст гірських масивів. Унаслідок такого піднімання земної кори ростуть молоді гори, наприклад структури альпійської гірської системи, до якої належать і Крим, і Карпати. Геофізичними дослідженнями встановлено, що зараз поверхня Карпат піднімається зі швидкістю 0,1 — 10 мм за рік.
Коливальні рухи земної кори[ред. | ред. код]
Повільні плавні безперервні вертикальні переміщення мас гірських порід; одна з форм тектонічних рухів. Причину їх вбачають у глибинних процесах, що відбуваються в мантії Землі, деякі вчені — у космогенних процесах. Коливальні рухи земної кори впливають на зміни рівня Світового океану, що є однією з причин трансгресій та регресій моря, на склад, шаруватість і потужність осадів, на інтенсивність процесів денудації тощо.
Радіальні рухи земної кори[ред. | ред. код]
Рухи земної кори, паралельні радіусу Землі. Протікають повільно або швидко, при землетрусах — стрибкоподібно. Нерідко називаються коливальними рухами земної кори.
Основні тектонічні елементи земної кори[ред. | ред. код]
Найбільш древні і тектонічно малорухливі обширні області материків — древні платформи (кратони), утворені фундаментом з метаморфічних порід докембрійської, в основі архейської і ранньопротерозойської доби, які виступають на поверхню в межах щитів, і платформних чохлів. Євразія поділяється на такі платформи: Східноєвропейська, Сибірська, Китайсько-Корейська, Південнокитайська, Індостанська, Аравійська. На других материках — по одній платформі більш великих розмірів. Інший основний тип тектонічних областей материків і перехідних зон — широкі і досить протяжні рухомі пояси, що виникли 1,6-1 млрд років тому і які протягом пізнього протерозою і фанерозою пройшли складну історію тектонічного розвитку.
Головні типи сучасних тектонічних областей ложа океанів — їх рухомі зони — так звані серединно-океанічні рифтові пояси і розташовані між ними і околицями материків більш стабільні області — океанічні плити.
Геологічна будова Землі[2]
| Глибина[3] км | Шари | Щільність г/см³ | |
|---|---|---|---|
| 0-60 | Літосфера | — | |
| 0-35(75) | Земна кора | 2,2-2,9 | |
| 35-60 | … Верхня мантія Землі | 3,4-4,4 | |
| 35-2890 | Мантія | 3,4-5,6 | |
| 70-150(400) | … Астеносфера | — | |
| 2890-5100 | Зовнішнє ядро | 9,9-12,2 | |
| 5100-6378 | Внутрішнє ядро | 12,8-13,1 |
Хімічний склад[ред. | ред. код]
Більшість (99,79 %) маси кори припадає усього на 9 елементів, масові частки яких представлені в наступній таблиці[4]:
Оскільки кисень і кремній є найбільш поширеними елементами, їх сполуки — силікати, є основними породооутворюючими породами земної кори.
Див. також[ред. | ред. код]
- Континентальна земна кора
- Океанічна земна кора
- Перехідні зони «континент-океан»
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Дослідження гравітаційного поля, топографії океану та рухів земної кори в регіоні Антарктики: монографія / О. М. Марченко, К. Р. Третяк, А. Я. Кульчицький та ін. ; за заг. ред. О. М. Марченка, К. Р. Третяка ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. ун-т «Львів. політехніка». — Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2012. — 308 c. : іл., 6 окр. арк. іл. — Бібліогр.: с. 294-304 (221 назва). — ISBN 978-617-607-206-5
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Третяк П. Р. Лісівнича історія. Навчальний посібник. — Львів, 2002.
Источник
 :
! -(3434)-(809)-(7483)-(1457) -(14632) -(1363)-(913)-(1438)-(451)-(1065)-(47672) -(912)-(14524) -(4268)-(17799)-(1338)-(13644)-(11121)-(55)-(373)-(8427)-(374)-(1642)-(23702)-(16968)-(1700)-(12668)-(24684)-(15423)-(506)-(11852) -(3308)-(5571)-(1312)-(7869)-(5454)-(1369)-(2801)-(97182)-(8706)-(18388)-(3217)-(10668) -(299)-(6455)-(42831)-(4793)-(5050)-(2929)-(1568)-(3942)-(17015)-(26596)-(22929)-(12095)-(9961)-(8441)-(4623)-(12629)-(1492) -(1748)
! | , . ‘ . . ‘ () , . . — , . ( ). . ( ) , . , , , , , . ‘ . г (. ), , . , , . ???? , . ‘ . ϳ , . (0 3 /) — . . ֳ , , . , . . , , , . () ᒺ . 㳿 , . , 䳿. , , . . , ( ) . , — . ³ , , , . , . — () , , , . . , , . . , . , ͳ 0,5-0,7 , 15 . 볿. , . , Գ䳿 1 . . ֳ , , . (), . , . , — . , ‘ . ϳ . ‘ () . , , , ‘. . , (Z) () . Z , .
(. ). — . , , . ‘ , . . : ‘ ???? ; ; ; ; , . . () . , , — . , ‘ ( ) . ‘ , , , . , , . . ‘ , . Գ . — . ó , : ( ), . г , , . , , . Գ r, /3; , %; W, %. σ σ /2. (f), () . () , 䳺 . . , 䳺 , () . ‘ , . , (1 2 1 2), . : , , . — , ( ), , . , . ( ) . ϳ ‘ , . . — , , , . ( ). , (σ σ ). — , . , , . , . , . 䳺 , . ³ , . ³ ‘ . , -. , . . , , . . , , . , . ϳ , . . , , ( ) . . . , . . , . () . , — , . , , . . . , . , . , . . . , , . : ; , ‘ ; ; — ; () — ; — . , . — . 1:1, , . 1:5, . , . . , . . . . . . . . . , . . . . , , , . , 45 . ‘ . , ‘ . . . 䳺 . , . , . . () , — . , . , (), . — : ; — ; — ; — ; β; α. , , , , , , . ϳ . , , . ϳ , , ‘ . , 45. , , , . — . , ‘ . , . , , , . , . , . . . , . ‘ . . . ( ), , , (). ϳ , , 10 . . , . , , ‘ . . . . . . , . , . , . , , , . , . . , . , (). ᒺ, ‘ , , , , , . ³ . . . , . 䳿 . . ‘ , . , , , , () . . , . . , ( ). , , . , . ‘ . — . , . , , , . , . . ³ — , , , . , , . ‘ . . . ϳ 쳺 , , . . . , . , ‘ . . , , . , , . , . , , . , , . , , ‘ . . -. . . , , , , , , . . . — . , . . , . . . ³, , . .˳ . , . 90. . , . , . . . — , , . , . . ( ) — . , , , . . : 2014-01-07; : 3735; ?; ! ! ? | : : |
Источник
Підручник Географія 7 клас — Кобернік С.Г. — Грамота 2015 рік
Пригадайте: 1. Що таке літосферні плити та чому вони здатні переміщуватися? 2. Що таке платформи й області складчастості? 3. Як пов’язані між собою тектонічні структури та форми рельєфу? 4. Як будова земної кори впливає на розміщення різних за походженням родовищ корисних копалин?
Тектонічна будова Африки. Рельєф материка залежить від будови земної кори, яка формувалась упродовж тривалого часу. Під впливом внутрішніх і зовнішніх процесів сформувались основні тектонічні структури Африки й утворилися родовища різних за походженням корисних копалин.
Ще 2-3 млрд років тому Африку вкривали високі гірські системи, які з часом під дією зовнішніх сил Землі зруйнувалися. Утворилася давняАфрикано-Аравійська платформа, яка донині є основою материка. Протягом тривалої геологічної історії окремі ділянки платформи піднімалися, її фундамент виходив на поверхню. Так утворювалися щити (зокрема, на сході Африки й узбережжі Гвінейської затоки). В інших районах ділянки давньої платформи опускалися, її фундамент глибоко занурювався під товстий осадовий чохол, що призвело до виникнення великих западин (Конго, Чад, Калахарі). Ці рухи земної кори супроводжувалися розломами, виверженнями вулканів, а також землетрусами.
Тривалий час Африка входила до складу давнього материка Гондвани. Як самостійний материк вона почала формуватись у середині мезозойської ери, майже 180 млн років тому, коли розколювалася Гондвана. Повне відокремлення Африки від Південної Америки й інших частин Гондвани відбулося вже на початку кайнозойської ери, майже 65 млн років тому. Тоді ж сформувалася й Африканська літосферна плита, у центрі якої розташована більша частина сучасної Африки. Цим пояснюється відносна сейсмічна стійкість основної її території. Лише крайня північна й північно-східна частини материка розташовані на стику сусідніх літосферних плит. Ці ділянки континенту є сейсмічно активними.
У кайнозойську еру Африканська літосферна плита почала розколюватися на сход системою глибоких розломів на дві частини. Нині в Східній Африці знаходиться одне з найвеличніших геологічних утворень на Землі — Східноафриканський рифт (мал. 15, с. 52) — зона розломів, яка продовжує розширюватися. Рифтова долина тягнеться від Червоного моря на південь уздовж лінії африканських озер — глибоких розломів земної кори, заповнених водою. Уздовж рифтової долини відбуваються землетруси й виверження вулканів.
— З’ясуйте, у якій частині Африканської літосферної плити й чому розташована давня Африкано-Аравійська платформа, а де — області складчастості різного віку.
Мал. 15. Рифтова долина Східноафриканських розломів
Області складчастості в Африці займають невеликі площі: на півночі — область молодої (альпійської) складчастості, на крайньому півдні — давньої (герцинської) складчастості.
Рельєф. Як уже зазначалося, рельєф материка пов’язаний із тектонічною будовою. Розглядаючи фізичну карту Африки (див. форзац 1 підручника), можна дійти висновку, що рельєф материка складається з підвищених рівнин. Низовин і високих гір небагато. Низовини розташовані переважно вздовж узбережжя морів та океанів.
Східну частину Африки займає досить високе (2000-3000 м) Східноафриканське плоскогір’я, яке сформувалося в межах щита давньої платформи. У цій частині Африки чимало діючих і згаслих вулканів. Саме тут розташована найвища вершина материка — вулкан Кіліманджаро (5895 м) (мал.16).
На північ від Східноафриканського плоскогір’я знаходиться Ефіопське нагір’я — великий гірський масив із пасмами високих гір і безліччю окремих згаслих вулканів. Воно виникло внаслідок численних виливів магми в межах Східноафриканського рифту. Високо підносячись над навколишніми рівнинами, нагір’я круто обривається на сході, а на заході спускається уступами, укритими тріщинами.
На південному сході височіють Драконові гори, які терасами спускаються до внутрішніх частин материка. Це підняті масиви на краях давньої платформи. На півдні Африки простяглися старі, дуже зруйновані, невисокі плосковершинні Капські гори. Вони виникли ще наприкінці палеозойської ери, майже 300 млн років тому. На північному заході материка, уздовж берегів Середземного моря тягнуться Атлаські гори. Це молодий гірський масив, що утворився в кайнозойську еру на краю Африканської літосферної плити.
Мал. 16. Вулкан Кіліманджаро
Отже, за висотою над рівнем моря Африку поділяють на дві частини: Низьку Африку (не перевищує 1000 м), що охоплює північну й західну частини материка, і Високу Африку (понад 1000 м), до якої належать її східна й південна частини.
Корисні копалини. Залягання корисних копалин пов’язане з геологічною будовою материка. На щитах, де кристалічні породи фундаменту платформи виходять на поверхню, і в областях складчастості різного віку знайдені родовища рудних корисних копалин. Багатий на руди металів (мідні, уранові, кобальтові, платинові, марганцеві, золото) так званий мідний пояс, що тягнеться через усю Східну Африку вздовж Східноафриканського рифту. Руди тут утворилися під час занурення магми в товщу земної кори по розломах. На півдні материка зосереджені найбільші у світі поклади алмазів. Зона Атлаських гір багата на залізні, ртутні, свинцеві, цинкові й інші руди (див. форзац 1 підручника).
Там, де фундамент платформи вкритий шаром осадових гірських порід, залягають нерудні корисні копалини. Найбільшими районами видобутку нафти й природного газу на материку є його північна частина й узбережжя Гвінейської затоки. Ці поклади пов’язані з осадовими породами чохла Африкано-Аравійської платформи.
— Користуючись фізичною картою, позначте на контурній карті основні райони залягання нафти й природного газу, мідних, залізних руд, золота й алмазів. Поясніть, до яких тектонічних структур і чому належать ці райони.
Коротко про головне!
• Основою материка є Африкано-Аравійська платформа — залишок давнього материка Гондвани. У її східній частині знаходиться система глибоких розломів — Східноафриканський рифт.
• За рельєфом Африку можна поділити на Низьку Африку та Високу Африку. Основними формами рельєфу є рівнини, зокрема Східноафриканське плоскогір’я. Найвища точка материка — вулкан Кіліманджаро.
• Гірських масивів в Африці небагато: на півночі — молоді Атлаські гори, на півдні — давні Капські гори. Горами також називають підняті краї платформи на південному сході — Драконові гори.
• В Африці багато родовищ різних корисних копалин. їх розміщення пов’язано з геологічною будовою материка. Найважливіші з них — нафта й газ (північ та узбережжя Гвінейської затоки), мідні й уранові руди, золото, алмази (південь і схід материка).
1. Розкажіть, як сформувався материк Африка.
2. Назвіть основні елементи тектонічної будови Африки та покажіть їх на карті.
3. Які форми рельєфу й чому переважають в Африці?
4. Назвіть найбільші рівнини та гірські системи Африки.
5. Поясніть на конкретних прикладах, як форми рельєфу в Африці пов’язані з будовою земної кори.
6. Поміркуйте, чому в різних частинах Африки є поклади корисних копалин різного виду й походження.
ПопередняЗмістНаступна
Відвідайте наш новий сайт — Матеріали для Нової української школи — планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити
Источник
Практична робота №1 Аналіз тектонічної та фізичної карт світу: виявлення зв’язків між тектонічною будовою і формами рельєфу
Тема: Практична робота №1 Аналіз тектонічної та фізичної карт світу: виявлення зв’язків між тектонічною будовою і формами рельєфу
Виконала вчитель вищої категорії Чайковська Оксана Віталіївна
Мета: актуалізувати, поглибити та систематизувати знання учнів про будову земної кори та рельєф; формувати вміння працювати з картами атласу та встановлювати відповідність між тектонічними структурами й основними формами рельєфу; розвивати дослідницький підхід до вивчення об’єктів, уміння управляти своєю пізнавальною діяльністю; виховувати самостійність, відповідальність за прийняття рішень.
Обладнання: фізична карта світу, фізична карта України, карта «Будова земної кори», геологічна карта світу, карта «Тектонічна будова України», підручники, атласи, контурні карти, мультимедійна презентація.
Тип уроку: комбінований.
Очікувані результати: учні зможуть називати найбільші платформи та області складчастості; наводити приклади форм рельєфу на материках і в океанах, платформ і областей складчастості; пояснювати закономірності розміщення рівнин і гір на материках та в океанах.
Хід роботи:
Прийом «Бліцопитування»
· Чим відрізняється будова материкової та океанічної земної кори?
· Які спостереження навели на думку А. Вегенера про дрейф континентів?
· Що, на думку сучасних учених, переміщує літосферні плити?
· Які види взаємодії літосферних плит вам відомі?
· До яких наслідків це призводить?
1. Запишіть у робочому зошиті визначення понять: рельєф; платформа, пояс (область) складчастості; геологічний час.
2. Спишіть у робочий зошит речення, заповнивши пропуски.
Тектонічні структури показані на … карті. Форми рельєфу зображені на … карті.
3. Проаналізуйте тектонічну карту світу:
А) Які основні тектонічні об’єкти на ній зображенні?
Б) На яких тектонічних структурах знаходиться Україна?
В) На якій тектонічній структурі знаходиться Житомирська область?
4. Проаналізуйте фізичну карту світу:
А) Які основні форми рельєфу на ній зображенні?
Зіставте карти «Будова земної кори» та «Фізична карта світу» й установіть, які форми рельєфу відповідають платформам.
Б) Назвіть основні форми рельєфу України і позначте їх на контурній карті
В) Назвіть основні форми рельєфу Житомирської області
5. Заповніть подану таблицю в зошиті за зразком. Для цього проаналізуйте фізичну й тектонічну карти світу:
а) знайдіть на фізичній карті світу зазначені в таблиці форми рельєфу і позначте їх на контурній карті;
б) розгляньте тектонічну карту світу (карту будови земної кори) та з’ясуйте, яким кольором на ній позначені різні за геологічним віком платформи та пояси складчастості;
в) визначте, на яких ділянках земної кори знаходяться наведені в таблиці форми рельєфу.
6. Порівняйте фізичну й тектонічну карти та з’ясуйте положення зазначених у таблиці форм рельєфу в межах літосферних плит (у середині чи на краях літосферних плит сформувалися платформи та різні за віком пояси складчастості).
Взаємозв’язок між формами рельєфу, тектонічними структурами та геологічною будовою території
Форми рельєфу | Тектонічна структура | Положення в межах літосферних плит | |
Назва | Геологічний вік | ||
Східноєвропейська рівнина | Східноєвропейська платформа | Докембрій (архей, протерозой) | У середині Євразійської літосферної плити |
Західносибірська рівнина | Сибірська платформа | Палеозой (силурійський) | У середині Євразійської літосферної плити |
Східноафриканське плоскогір’я | Центрально-африканський щит | Докембрій (архейська) | У середині Африканської літосферної плити |
Центральні та Великі рівнини (у Північній Америці) | Область нової складчастості | Кайнозойська (неогеновий) | У середині Північно-американськоїлітосферної плити |
Скандинавські гори | Балтійський щит | Докембрій (архейська) | На заході Євразійської літосферної плити |
Уральські гори | Області герцинської складчатості | Докембрій (архейська) | На заході Євразійської літосферної плити |
Великий Вододільний хребет | Області герцинської складчатості | Палеозойська (девонський) | На сході індо-австралійськоїлітосферної плити |
Кордильєри | Область альпійської складчатості | Мезозойська (крейдовий) | На заході Північно-Американської літосферної плити |
Анди | Області кайнезойської складчатості | Кайнозойська (антропогеновий) | На заході Південно-Американської літосферної плити |
Запам’ятай!
Відносно стійким ділянкам літосферних плит — платформам — відповідають рівнини.
Складчастим рухомим тектонічним областям у рельєфі відповідають гори, тому що тут відбуваються активні горотворчі процеси, вулкани, землетруси; чим давніша складчастість( герцинська, каледонська, байкальська), тим гори за абсолютною висотою нижчі.
7. За допомогою логічного ланцюжка приведіть декілька прикладів відповідності між зіткненням літосферних плит та формами рельєфу.
Приклад:
Зіткнення плит — форма рельєфу.
Зіткнення плити Наска та Південноамериканської плити = Анди
Напишіть висновок про закономірності поширення великих форм рельєфу.
Висновок — Розташування крупних форм рельєфу в межах материків пов’язане з будовою та розташуванням основних структурних елементів земної кори — платформ та складчастих поясів.
Источник