Структура та основні поля кори головного мозку

Кора головного мозку: її шари, області та функції

Як людина, все, що ми відчуваємо, розум і сприймаємо, а також наша здатність рухатися і виконувати будь-яку діяльність, має свій початок у нашому мозку.

Протягом усієї цієї статті ми поговоримо про кори головного мозку, а також про її шари і різні структури, які його складають, і функції, які має кожен з них.

• Пов’язана стаття: «Частини людського мозку (і функції)»

Що таке кора головного мозку?

Кора головного мозку відноситься до зовнішнього шару мозку. Цей шар Він утворюється тонкою плівкою нервової тканини що оточує поверхню півкуль головного мозку, будучи приматами, котрі користуються кори головного мозку набагато більш розвиненими, ніж решта тварин.

Завдяки правильному функціонуванню кори головного мозку, людина має здатність сприймати те, що відбувається з нами і оточує нас, а також уявляти, думати, мати здатність до судження та рішення, і, нарешті, здатність розуміти і виготовляти мову.

Хоча, як було пояснено вище, кора головного мозку є тонким шаром нейронів і нейрональних зв’язків, вона не є однорідною, оскільки це Він складається з шести шарів клітин , і кожен з них має специфічні та специфічні функції.

• Може бути, вас цікавить: «Типи нейронів: характеристики та функції»

Типи кори головного мозку

Якщо ми спираємося на структурно-філогенетичну перспективу кори головного мозку, ми можемо розрізняти це три різних класу. Це наступне.

1. Аркікортеза

Еволюційно кажучи, це найдавніша частина кори мозку. Архітектор, утворений гіпокампом, відповідає за них автоматичні реакції та фізіологічні механізми, відповідальні за виживання .

2. Палеокортекс

Філогенетично палеокортекс знаходиться на півдорозі між самими основними ділянками кори головного мозку та найбільш розвиненими , Цей клас корків охоплює закінчення нюхових шляхів, нюховий мозок людей, що знаходяться тут.

3. Ізокортекс або неокортекс

Це область останньої кори, і той, хто відповідає за процеси міркування та абстрактного мислення .

• Може бути, ви зацікавлені: «8 переважаючих психологічних процесів»

Шари кори головного мозку

Як згадувалося вище, кора головного мозку складається з різних верств нейрональної тканини відомої як сіра речовина. Кожен з цих шарів має іншу функціональну спеціалізацію і виник в інший час в еволюції людини.

Це означає, що протягом всієї нашої еволюції та розвитку, як людини, ці шари збільшуються в кількості, що мав на увазі потужний розвиток наших когнітивних і інтелектуальних можливостей у порівнянні з іншими видами тварин.

Ці шари є наступними.

1. Молекулярний шар

Молекулярний шар — найпотаємніший і, отже, самий останній походження, всіх шарів кори головного мозку.

Також відомий як плексиформний шар , по суті є синаптичним шаром, утвореним товстою мережею нейронних волокон.

2. Зовнішній зернистий шар

Другий шар, який утворює кору головного мозку, — зовнішній зернистий шар. Це утворюється a велика кількість дрібних зірчастих і пірамідальних клітин .

Аксони цього шару інфільтрують молекулярний шар, що надходить у більш затоплені ділянки кори головного мозку, з’єднуючись з різними ділянками кори.

3. Зовнішній пірамідальний шар

Зовнішній пірамідальний шар Вона отримує свою назву від типу клітин, які її утворюють: пірамідальні клітини , Ці клітини спрямовують свої аксони в інші області кори і в інші підкоркові напрямки у вигляді проекції, асоціації та комірральних волокон.

4. Внутрішній зернистий шар

Цей шар складається, по суті, з компактної маси зірчастих клітин, більшість з яких отримують аференти з області таламуса. Ці волокна розташовані горизонтально вони відомі як зовнішня група Baillarger .

5. Внутрішній пірамідальний шар, або ганглійний шар

Цей п’ятий шар містить велику кількість пірамідальних клітин середнього та великого розміру, а також Клітини Стеллат і Мартинотти , Його горизонтально розташовані нитки також є частиною внутрішньої групи Baillarger.

6. Мультиформний або поліморфний шар

Останній з цих шарів складається з клітин типу пупочного типу, що породжує інформацію з кори, таламуса та смугових ядер. Крім того, він також включає пірамідальні клітини з трикутним або овальним тілом

Ваші області та функції

Окрім типів кору та шарів, які його містять, кори головного мозку можна розділити за різними функціональними областями , Тобто відповідно до функцій або завдань, які виконуються в кожній з цих областей.

Враховуючи цю класифікацію, кори головного мозку можна розділити на сенсорні, моторні або асоціативні ділянки.

1. Чутливі сфери

Чуттєва область отримує сенсорну інформацію від конкретних ядер таламуса. Ця інформація є чутливою , що означає, що він транспортує інформацію, сприйману різними почуттями: зір, слух, запах, дотик, смак …

Ці ж області можна розділити на дві різні сенсорні зони. Первинна сенсорна область, яка має прямі зв’язки з периферичними сенсорними рецепторами; і вторинні сенсорні та асоційовані ділянки, які отримують сенсорну інформацію як з первинної зони асоціації, так і з нижніх відділів головного мозку.

Мета різних зон асоціації, як первинних, так і вторинних, полягає в тому, що створити шаблони визнання та поведінки через засвоєння сенсорної інформації. Ці чутливі області кори головного мозку:

• Первинна соматосенсорна область .
• Первинна візуальна область.
• Первинна нюховий район.
• Первинна слуховий район .
• Первинна смачна зона.

2. Моторний район

Області, відповідальні за механізми головного мозку, пов’язані з рухом тіла, розташовані в передній частині обох півкуль, тобто в лобній частці. У районі двигуна виникають спадні моторизовані процедури, які відходять від кори головного мозку до мотонейронального стовбура та спинного мозку.

У межах цього регіону ми знаходимо дві основні напрямки для нашої діяльності:

• Первинна область двигуна.
• Мовна область Брока.

3. Асоціація

Нарешті, зони асоціації є такими, що дозволяють існувати більш складні та абстрактні психічні функції такі як механізми пам’яті та пізнання, область емоцій, здатність до розуму та волі. Крім того, вони також мають вплив на розвиток особистості та інтелекту.

• Пов’язана стаття: «Асоціативна кора (мозок): типи, частини та функції»

Allan Jones: A map of the brain (Червень 2021).

Источник

Будова кори головного мозку, Вертикальні структури головного мозку, Психологія та педагогіка

Источник

Великий (кінцевий мозок) Структура півкуль: кора головного мозку та підкірка Звивини та борозни кори Частки кори Зони кори Значення кори головного мозку

Інші завдання дивись тут…

ВЕЛИКИЙ (КІНЦЕВИЙ) МОЗОК — вищий відділ центральної нервової системи.

Загальна довжина всіх кровоносних судин півкуль становить близько 560 км.

У довжину півкулі сягають 17 см, у ширину — 14 см, у товщину 1,3 — 4,5 мм.

На великий мозок припадає 85 % маси мозку.

У більшості людей (80 — 90 % становлять правші) домінантною є ліва півкуля.

Ліва півкуля більш активно задіяна в обробці математичної і мовної інформації (центри мови, письма, лічби, читання, пам’яті).

Права більш важлива для креативності, артистичних здібностей, сприйняття мистецтва (центри музичної та абстрактної пам’яті, запам’ятовування геометричних і художніх образів).

Великий мозок складається з двох півкуль, з’єднаних мозолистим тілом.

Півкулі великого мозку — це утвори кінцевого мозку, що мають виражену складчасту поверхню й забезпечують обробку інформації та формування складних форм поведінки людини

Розрізняють праву та ліву півкулі, вони відповідають за мову, мислення, рухи кінцівок. У середині кожної півкулі розташований шлуночок мозку.

Розподіл функцій між півкулями:

• ліва півкуля відповідає за такі важливі функції: мовлення, читання, письмо, лічбу, аналіз, інтелект;

• права півкуля відповідає за образне сприйняття, уяву, почуття, синтез та інтуїцію.

Мозолисте тіло складається з нервових волокон.

Значення мозолистого тіла: через нього здійснюється зв’язок між обома півкулями.

Функції великого мозку:

• керує діяльністю інших відділів головного мозку;

• керує спинним мозком;

• забезпечує психічну діяльність (пам’ять, мислення, мова, поведінка)

СТРУКТУРА ПІВКУЛЬ.

ПІДКІРКА — ЕВОЛЮЦІЙНА СТАРА ЧАСТИНА ПІВКУЛЬ.

• Основна маса кінцевого мозку.

• Утворена білою речовиною — відростками нейронів, які разом з нервовими волокнами, спрямованими до кори, утворюють низхідні та висхідні провідні шляхи основи півкуль, що з’єднують кору з усіма відділами нервової системи.

• В білій речовині основи півкуль містяться скупчення нервових клітин — підкіркові (базальні) ядра сірої речовини, які передають імпульси від кори до проміжного мозку. Містить також скупчення сірої речовини — гіпокамп, нюхову цибулину.

Базальні ядра — це скупчення сірої речовини, які беруть участь у регуляції складних рухових актів (допоміжних рухів під час ходіння, мімічні рухи тощо), кровообігу, регуляції тонусу скелетних м’язів та здійснення орієнтувальних, захисних, харчових рефлексів, а також виливають на формування поведінки людини.

Гіпокамп — центр лімбічної системи, який бере участь у формуванні пам’яті, процесах запам’ятовування й навчання.

Лімбічна кора (від лат. limbus [лімбус] — кайма, облямівка, край) — частина навколо мозолистого тіла, до якої примикають скупчення підкіркових ядер.

Лімбічна система — лімбічна кора і скупчення підкіркових ядер (окремі ядра таламуса, гіпоталамус, гіпокамп тощо) — функціональне об’єднання структур мозку, що визначає підсвідому (інстинктивну) поведінку, зокрема здобування їжі, захист, орієнтування, розмноження, також відповідає за емоції й потреби, за виникнення відчуттів задоволення — незадоволення, регулює рівень уваги, сприйняття, відтворення емоційно значущої інформації, сприймання запаху, світла, формування пам’яті. Розміщена навколо верхньої частини стовбура головного мозку.

Значення лімбічної системи: забезпечують загальне пристосування організму до змін довкілля і визначають інстинктивну поведінку.

Функції лімбічної системи:

• бере участь в емоційній та інстинктивній поведінці;

•підтримує сталість внутрішнього середовища організму.

КОРА ПІВКУЛЬ, АБО МАНТІЯ.

Кора функціонує як єдине ціле, є матеріальною основою психічної діяльності людини (пам’ять, мова, мислення та регуляція поведінки людини пов’язані саме з корою).

У корі виділяють нову кору (більша частина), давню, стару та проміжну.

Кора має товщину від 1 до 4 мм.

Загальна площа кори становить приблизно 2,2 м2, з яких дві третини знаходяться у борознах та звивинах.

Кора становить приблизно 44% від об’єму півкуль.

Кількість нейронів кори може змінюватися в межах 109-1010, і кожен має від 7 до 10 тис. зв’язків із сусідніми клітинами, що визначає гнучкість, стійкість і надійність функцій кори

Кора великих півкуль, незважаючи на незначну товщину, має складну будову. У корі великих півкуль міститься близько 14 млрд нейронів, розташованих у 6 шарів.

• Кора людини добре розвинута.

• Вкриває ззовні півкулі. Кора півкуль відтворює форму черепа.

• Утворена сірою речовиною (тілами нейронів), проміжки між якими заповнені клітинами нейроглії та містять нервові волокна і кровоносні судини.

• Від кори всередину мозку відростки нейронів та нервові волокна до кори утворюють низхідні та висхідні нервові шляхи, що з’єднують кору з усіма відділами нервової системи.

• Має функціональні зони: чутливу, рухову, асоціативну.

• Формує звивини (складки) та борозни (заглиблення).

• Шість шарів кори утворені нейронами різних форм і функцій

Нейрони кори великого мозку.

Нейрони кори головного мозку розміщені в шість шарів, мають тісний зв’язок і функціонують як одне ціле.

Кожний шар кори складений з нейронів певною виду. Лише зовнішній (верхній) утворений короткими відростками нервових клітин. Головна частина інформації надходить у кору до зірчастих клітин 3 — го шару та пірамідальних клітин 4 — го шару.

Нейрони кори взаємодіють так, що передача інформації в горизонтальному напрямку неефективна, що пов’язано зі значною кількістю коротких аксонів.

Нейрональна колонка — це сукупність вертикально розташованих нейронів у корі головного мозку, що проходить через її шари. Саме колонка і є основною структурно — функціональною одиницею кори півкуль людини, що здійснює обробку інформації.

Малі колонки містять від 80 до 120 нейронів майже в усіх зонах мозку.

Загалом у корі людини нараховується близько 2 x 105 таких колонок.

Колонки поєднуються між собою горизонтальними зв’язками й утворюють нейронні ансамблі.

Простір між тілами й відростками нервових клітин кори заповнений нейроглією та капілярами.

Звивини — складки різних розмірів, у які зібрана кора півкуль.

Борозни — заглиблення, що знаходяться між звивинами, у них сховані понад 2/3 поверхні кори, що збільшує її загальну поверхню.

Кількість борозен та звивин у людей приблизно однакова, але рельєф, який вони утворюють, у кожної людини свій.

Три найбільші борозни півкуль: бічна (найглибша борозна відділяє скроневу частку від лобової та тім’яної), центральна (відокремлює лобову частку від тім’яної) і потилично-тім’яна (відділяє потиличну частку від тім’яної), які обмежують частки півкуль, причому кожна частка має ще чималу кількість менших борозен, між якими розташовані звивини.

Особливості зовнішньої будови півкуль великого мозку людини пов’язані із сильно вираженою складчастою поверхнею, що має індивідуальний характер, закладається ще до народження й розвивається до періоду статевої зрілості.

Формування звивин та борозен.

1) Складки півкуль починають формуватися ще в зародковому розвитку.

2) У новонароджених уже є первинні, вторинні й третинні борозни, але вони продовжують розвиватися й після народження, особливо до 1 — 2 років.

3) До 7 — 12 років борозни й звивини вже мають такий вигляд, як у дорослої людини.

Чотири основні частки великого мозку.

Розрізняють основні поля, що відрізняються будовою та функціями: шкірно — м’язова, рухова, слухова, нюхова, смакова, зорова зони.

У заглибині бічної ямки мозку лежить невеличка частка — острівець. Основна функція: розпізнавання смаку. Ймовірно відповідає за перистальтику шлунка, слиновиділення, нудоту та інші фізіологічні реакції

Зони кори головного мозку за функціями.

АСОЦІАТИВНІ ЗОНИ.

Розміщення зон: охоплюють більшу частину кори та знаходяться поряд з чутливими зонами (у них аналізується, зберігається і перетворюється інформація, отримана від чутливих зон).

Завдання асоціативних зон: розшифрування інформації від органів чуттів, що дозволяє оцінювати взаємне положення об’єктів у просторі, визначати обриси предметів, не дивлячись на них, оцінювати положення частин власного тіла, порівнювати сприйняття, отримувані у даний момент з тими, що є у пам’яті.

Значення: дають змогу людині контролювати і планувати будь — який вид діяльності.

Зорові поля — чутливе (забезпечує зір) і асоціативне (розпізнавання предметів, які ми бачимо).

Слухові поля — чутливе (сприймає звуки), асоціативне (розпізнає їх).

Смакове поле знаходиться в районі бічної звивини.

Рухові поля для контролю м’язової активності (керують м’язами гортані, глотки, рота, а також дихальних м’язів, що контролюють силу повітряного потоку), причому рухові поля правої півкулі контролюють діяльність м’язів лівої половини тіла, а лівої півкулі — правої половини.

Нюхове поле — заховане в глибині центральної борозни біля основи півкуль.

Обличчя представлене в обох півкулях.

Особливо велика площа ділянки, яка керує рухами кисті руки, язиком, мімічними м’язами. Ділянка кори, де виникають імпульси, що керують м’язами гортані, глотки, рота, а також дихальних м’язів, що контролюють силу повітряного потоку, вона відповідальна за вміння розмовляти — це так зване поле Брока (назване на честь дослідника, що встановив його існування).

Єдиної мовної зони немає, а ділянки, що відповідають за мову, містяться в корі скроневої, лобової та тім’яної часток, ураження їх супроводжується розладом мови. Скоординована діяльність імпульсів дає змогу перетворювати думки у звук, при цьому мовні поля у правші локалізуються лише у лівій півкулі, а у шульги — лише у правій.

РУХОВІ ЗОНИ.

Усі рухи людини поділяють на:

• рефлекторні (виникають у відповідь на подразнення і відбуваються

за участі спинного мозку та стовбура головного мозку);

• довільні (здійснюються свідомо, цілеспрямовано; їх виконують за участі різних відділів центральної нервової системи та обов’язково кори великого мозку).

Рухова зона кори може збуджуватися:

• імпульсами, що надходять до неї від органів чутливими шляхами через спинний мозок, стовбур мозку, мозочок (постійно коригує тривалі рухи) і таламус;

• збудження в руховій зоні можуть виникати й під впливом свідомої свідомої думки чи наміру.

Розміри збудженої ділянки рухової зони залежать не від маси м’язів, а від складності й точності рухів.

Кіркові центри рухової зони (м’язів кінцівок, тулуба та шиї) розміщуються так: внизу містяться ділянки, що відповідають за рухи голови та тулуба, а у верхньому відділі — за нижні кінцівки.

Відповідь рухової зони:

1) Імпульси передаються руховим нейронам (мотонейронам) цієї зони, аксони яких пучками прямують донизу та сполучаються з руховими нейронами ядер черепно — мозкових або спинномозкових нервів.

2) Нерви надсилають сигнали до груп м’язів, скорочення яких спричиняють або координують складні й точні довільні рухи.

ЗНАЧЕННЯ КОРИ ГОЛОВНОГО МОЗКУ:

• відповідає за сприйняття інформації (зорової, слухової, смакової та нюху), яка надходить у мозок від різних рецепторів, перетворення й аналіз сигналів, формування відповідної реакції організму на ці сигнали;

• керує складними рухами;

• осередок усіх вищих функцій організму (мова, мислення);

• носій людського інтелекту.

Надходження інформації про подразники — сигнали від підкоркових структур: ядер таламуса, ретикулярної формації, чутливих нюхових і зорових нейронів (І — ІІ пари черепно — мозкових нервів) тощо завдяки розвиненій мережі провідних шляхів.

Низхідними шляхами кора сполучена з усіма ефекторними центрами, що розташовані нижче (центри стовбура, мозочка, гіпоталамуса проміжного мозку і спинного мозку).

Асиметричність функціонування кори великих півкуль.

У кожну півкулю нервові імпульси надходять із протилежної сторони тіла та простору.

У кожної людини одна з півкуль є головуючою (домінантною): у правшів — ліва півкуля, у лівшів — права.

Наприклад, при дотику до лівої руки, спочатку спричиняється збудження у відповідній зоні правої півкулі кори, та завдяки зв’язкам між півкулями за мить таке саме збудження виникає й у зоні лівої півкулі.

Ці явища властиві й системі управління рухами: встановлено, що м’яз, який розміщується в правій частині тіла, скоротиться, якщо штучно подразнювати відповідну ділянку в лобовій частці кори зліва, завдяки перехрещуванню нервових шляхів на рівні стовбура головного мозку.

Інші завдання дивись тут…

Источник