Скарлатина на українській мові

Содержание статьи

Скарлатина

Скарлатина — це інфекційне захворювання, що викликане ß-гемолітичним стрептококом. Характеризується поєднанням загальної інтоксикації, лихоманки, запаленням мигдалин та дрібноточковим висипом.

Хвороба виникає найчастіше у дітей, після одужання в них формується пожиттєвий імунітет. Повторні випадки захворювання спостерігаються рідко (2-4%).

Причини виникнення скарлатини

Скарлатина за механізмом розвитку схожа на гострий тонзиліт (ангіну) та бешихове запалення шкіри. Їхнім збудником є гемолітичний стрептокок групи А. Існує 46 різних штамів стрептокока, і кожен на фоні зниженого імунітету здатний викликати скарлатину.

Дитина інфікується трьома шляхами:

Повітряно-крапельний. Найбільш поширений – 97% від усіх випадків. Бактерії потрапляють до організму пацієнта при вдиханні аерозолю зі збудником, який виділяється хворими під час кашлю чи чхання.
Контактний. Стрептокок передається через предмети побуту та догляду (іграшки, рушники, перев’язочний матеріал та ін.)
Аліментарний (харчовий). Дитина заражається через продукти харчування.
Джерелом може стати будь-яка людина, що хворіє на стрептококову інфекцію, а також латентний носій. При потраплянні в дихальні шляхи збудник виділяє продукти своєї життєдіяльності та агресивні речовини, за допомогою яких прикріпляється до слизової оболонки. До останніх відносять стрептолізин S і O, ліпотейхову, гіалуронову кислоти, стрептокіназу, ліпопротеїнази та ін. Але головним джерелом тяжкості хвороби є еритрогенний токсин Діка, який надає цитотоксичну, пірогенну дію на організм, пригнічує імунну відповідь, посилює проникність мембран клітин, тобто викликає лихоманку, некроз, набряк, імуносупресію й алергізацію. При цьому уражуються серцево-судинна, нервова, ендокринна системи, шкіра та інші органи.

У дітей, що перехворіли на скарлатину, в подальшому виникає нечутливість до токсину Діка, тому хвороба для них не заразна.

Види скарлатини

Скарлатина має різні варіанти розвитку, що залежать від механізму передачі. У більшості випадків реалізується повітряно-крапельний шлях, тому виникає фарингеальна форма. Стрептокок потрапляє в слизову оболонку верхніх дихальних шляхів, де запускається патогенез хвороби зі всіма характерними проявами.

У рідкісних випадках інфікування здійснюється через ранову поверхню, легені й травну систему. Тут має місце екстрафарингеальна форма.

У залежності від ступеня тяжкості виділяють такі види скарлатини:

Легка форма. Основні прояви захворювання тривають 4-5 діб. Температура підвищується до 38,5 градусів. Елементи висипу, інтоксикація і запальні явища на мигдалинах (катаральний тонзиліт) виражені незначно.
Середня форма. Симптоми зберігаються 7-8 діб. Спостерігається фебрильна хвилеподібна лихоманка (до 39,5 градусів), виражені явища інтоксикації (слабкість, відсутність апетиту, головний біль, блювота), різке збільшення передньошийних лімфатичних вузлів. Дрібноточкові висипання розповсюджуються на велику площу, а тонзиліт переходить в гнійну форму (фолікулярна, лакунарна ангіна). Приєднується тахікардія – 130-140 ударів за хвилину.
Тяжка форма. Характеризується гіперпіретичною лихоманкою (39,5-41 градус). Пацієнт збуджений або загальмований, мають місце багаторазова блювота, анорексія, судоми, запаморочення. Висипання набувають геморагічного характеру, іноді з ділянками некрозу. Зів яскраво гіперемований, мигдалини гіпертрофовані до 3 ступеня, пухкі, вкриті сірувато-жовтим нальотом з гнильним запахом, при відторгненні нашарувань утворюються глибокі виразки, що кровоточать. Розвивається картина інфекційно-токсичного шоку, коли частота серцевих скорочень підіймається до 150-160 за хвилину, а тиск падає.
Септична форма. Вкрай тяжкий варіант скарлатини. Виникають явища генералізації інфекції: некроз слизової мигдалин та зіву, гнійні запалення лімфовузлів і тканини, що їх оточує.

Симптоми скарлатини

Усі симптоми скарлатини можна згрупувати у синдроми.

Катаральний. Для нього характерні запальні зміни слизової оболонки мигдалин та ротоглотки. При цьому в дітей спостерігається кашель, біль у горлі, а почервоніння зіву має різко окреслений характер, за що цей симптом назвали «палаючий зів». Язик у хворих обкладений нальотом, але на четверту добу набуває червоно-зернистої поверхні. У такому вигляді він зберігається 7-8 днів та має назву «малиновий язик».

Висип (екзантема) – важлива ознака, що дозволяє відрізнити скарлатину від ангіни. Висип має вигляд дрібних крапок на гіперемованій шкірі. Локалізується переважно на внутрішніх поверхнях стегон, нижній частині живота та пахвових западинах. Пацієнт також скаржиться на свербіж, тому можна виявити сліди розчісування на шкірі.

Існують відмінні риси висипання при скарлатині:

Симптом Пастіа. Екзантема локалізується особливо інтенсивно у складках шкіри (ліктьова ямка, місця контакту з одягом).
Симптом Філатова. Висип не розповсюджується на носогубний трикутник.
Симптом щипку. При легкому пощипуванні шкіри з’являються нові елементи висипання.
Білий дермографізм. Якщо провести по шкірі тонким предметом, то з’явиться біла смуга.

За 6-7 днів від початку хвороби екзантема зникає, а на місці висипань з’являються ділянки лущення. На ступнях та кистях вони нагадують невеликі пластинки, а на тулубі візуалізується висівкоподібне рясне лущення.

Інтоксикаійний синдром супроводжується загальною слабкістю, підняттям температури, порушенням сну, травлення та ін.

Діагностика скарлатини

Діагностика включає в себе детальний розбір скарг, огляд усієї поверхні тіла й слизових оболонок, а також комплекс параклінічних досліджень.

Загальний аналіз крові. Дозволяє виявити підвищення кількості нейтрофілів та еозинофілів. При скарлатині спостерігається збільшення числа незрілих форм нейтрофілів (палички, мієлоцити, метамієлоцити), що вказує на інфекційний процес бактеріального генезу.

Взяття зразка слизу з ротоглотки. Мазок беруть для бактеріологічного дослідження з метою виявлення ß-гемолітичного стрептокока групи А.
Для більш точного й швидкого визначення проводиться серологія – сукупність лабораторних методів дослідження, що дозволяють виявити антитіла до того чи іншого збудника. Будь-який чужорідний білок, що потрапляє до організму, викликає його зворотну реакцію. Виділяються антитіла, які можна виявити кількісно. При скарлатині досліджують рівень антистрептолізина О – білка, що пов’язується з токсинами стрептокока. Діагностичне значення має наростання титру антитіл у динаміці.

Методи лікування скарлатини

Скарлатину у дитини необхідно лікувати медикаментозно. При цьому треба дотримуватися суворого ліжкового режиму. Лікування важливо почати вчасно, щоб уникнути можливих ускладнень. Застосовують такі групи препаратів.

Антибіотики.
Дезінтоксикаційна терапія. Застосовується для виведення продуктів розпаду бактерій і токсинів. Із цією метою дитині необхідне рясне пиття і введення глюкозо-сольових розчинів.
Жарознижувальні засоби. Ці засоби треба давати тільки за підвищення температури вище 38 градусів та за призначенням лікаря.
Антигістамінні препарати. Мінімізують дію гістаміну, зменшуючи свербіж.
Через 3-4 дні від початку хвороби дітям призначають фізіотерапію.

Наслідки скарлатини

Завдяки застосуванню антибіотиків такі ранні ускладнення, як сепсис, гнійний лімфаденіт, аденофлегмона чи мастоїдит зустрічаються дуже рідко. Вони мають місце у дітей з послабленим імунітетом або на тлі неадекватного лікування.

У клінічній практиці також спостерігаються синусіт (запалення колоносових пазух) та отит (ураження вуха).

До пізніх ускладнень відносять міокардит і нефрит. Вони є результатом інфекційно-алергічного процесу, коли власні тканини уражаються виробленими антитілами до стрептокока. Це пояснюється схожістю їхньої структури на збудника.

Міокардит проявляється у відновлювальний період. У дитини спостерігається незначне підвищення температури тіла, слабкість, тахікардія, лабільний пульс. Тиск знижується, а на кардіограмі можна побачити порушення серцевого ритму.

Нефрит виникає на 12-16 день від початку хвороби. Часто він не має жодних симптомів, визначаються тільки лабораторні зміни у сечі та крові.

Іноді в процес залучаються суглоби. Це ускладнення характерне більше для хлопчиків. Артрит або синовіт виникають через два тижні після одужання. Дитина скаржиться на біль у суглобах і почервоніння шкіри над ними.

Особливу увагу батькам потрібно звернути на віддалені наслідки скарлатини. До них відносять гломерулонефрит, ревматичну хворобу серця та хорею Сіденгама. Тут також має місце аутоімунне запалення.

При виявленні у дитини симптомів скарлатини варто негайно звернутися по медичну допомогу. В клініці Into-Sana Ви зможете доручити здоров’я дитини досвідченим лікарям.

Источник

Скарлатина: симптоми, лікування, профілактика

Скарлатина — це інфекційне захворювання, яке викликає ß-гемолітичний стрептокок групи А. Для хвороби характерні дрібні точечні висипання, підвищення температури і озноб, загальна інтоксикація.

Ознаки скарлатини яскраво виражені на самому початку захворювання, що дозволяє своєчасно розпочати лікування. Однак бувають випадки, коли захворювання протікає практично без симптомів і при відсутності спрямованого лікування призводить до серйозних ускладнень.

Класифікація захворювання

Скарлатина класифікується за клінічною формою і тяжкістю захворювання.

За клінічної форми виділяють:

типову скарлатину (захворювання починається з носоглотки);
атипову скарлатину (опікова, ранова, післяопераційна, післяпологова).

За тяжкістю перебігу захворювання виділяють:

легка форма;
середня форма;
важка форма (токсична, септична, токсико-септична).

Виявивши симптоми скарлатини, необхідно якомога швидше звернутися до лікарні.

Причини і наслідки

Скарлатина виникає після передачі стрептококової інфекції від інфікованої людини (найбільшу небезпеку становлять випадки невираженого перебігу захворювання), а також від людей з назофарингітом і стрептококовою ангіною. Заразність становить приблизно 40%. Основною причиною скарлатини залишається розмноження бактерій в області зіву і мигдалин на тлі зниження імунітету. Небезпека зараження зростає в осінньо-зимовий період.

Якщо пацієнт не отримує належного лікування, інфекція поширюється по всьому організму, викликаючи порушення функцій деяких органів і систем. Наслідки скарлатини негативно позначаються на роботі серця, нирок, суглобів, головного мозку тощо.

Шляхи зараження

Збудник скарлатини належить до стрептококової групи, яка може вражати суглоби, нирки, мигдалини. Якщо під час проникнення інфекції в організм у людини знижений імунітет, то розвивається це захворювання.

Джерелом зараження є людина, яка хворіє на скарлатину або є носієм стрептококів. Інкубаційний період скарлатини триває в середньому 1,5-2 тижні. Інфікована людина є джерелом поширення інфекції протягом 3 тижнів з моменту появи перших ознак захворювання.

Скарлатиною можна заразитися:

повітряно-крапельним шляхом;
через іграшки і побутові предмети;
за допомогою продуктів харчування.

Патогенез

При типовій скарлатині у дітей і дорослих вхідними воротами інфекції є слизові оболонки носоглотки, зіву і лімфатичного кільця глотки. У деяких випадках можлива атипова форма скарлатини. В цьому випадку інфекція потрапляє в організм через рану або поверхню опіку, в яких відбувається запально-некротичні процеси.

Патогенез включає 3 основні компоненти:

септичний (мікроби поширюються в тканини, що оточують мигдалини, а потрапляючи в кров — і інші органи, важкі форми інфекції можуть формувати осередки вторинної патології у всьому організмі);
токсичний (визначає руйнування і відділення верхнього шару шкірного покриву, а також порушення роботи серця і мозку; властивою ознакою є «скарлатине серце» — збільшення розмірів серця через вплив токсинів);
алергічний (гостру фазу визначає поява висипань, а в ході одужання може статися ураження внутрішніх органів і сполучної тканини).

Стрептокок продукує екзотоксин, який безпосередньо впливає на розвиток ознак скарлатини: інтоксикація, висипання, лихоманка, алергічні реакції. Після одужання у пацієнта формується антитоксичний імунітет, який нейтралізує екзотоксини стрептококів будь-якої групи при наступних проникненнях інфекції в організм.

Етапи патогенезу інфекції:

зараження;
фаза інтоксикації і поширення бактерій;
фаза алергічних реакцій;
фаза формування імунітету.

Клінічні прояви захворювання

Симптоми скарлатини схожі з проявами ангіни або тонзиліту. Скарлатина у дітей і дорослих має схожу картину. Характерні висипання з’являються на 3-5 день з моменту захворювання. Це ознака розмноження стрептокока в організмі і його впливу на стінки дрібних судин.

Загальні ознаки скарлатини:

підвищення температури тіла до 38 градусів і вище;
лихоманка;
слабкість;
нудота і блювота;
збільшення мигдаликів з утворенням нальоту і гнійників;
почервоніння горла (так званий «вогняний зів»);
язик малинового кольору з набряклими, опуклими сосочками.

Характерна ознака скарлатини — чистий носогубний трикутник на тлі почервонілих щік.

Особливості протікання при вагітності

Скарлатина на ранніх термінах вагітності може стати причиною викидня, а на більш пізніх термінах викликати ускладнення. Після скарлатини може розвитися внутрішньоутробна гіпоксія і/ або запальні захворювання дихальних органів плода. Також, хвороба може стати причиною складних пологів. До прийому антибактеріальних препаратів при вагітності вдаються тільки в крайньому випадку.

Особливості скарлатини у дорослих

Скарлатина у дорослих проявляється практично так само, як і у дітей, проте протікає набагато важче, з критичним підвищенням температури і судомами. Найчастіше симптоматика у дорослих нечітка, що ускладнює постановку діагнозу і не дає змоги вчасно розпочати лікування.

Ускладнення

Ускладнення скарлатини можна розділити за типами та термінами виникнення.

За типами ускладнення бувають:

токсичні (інфекційно-токсичний шок);
інфекційні (ангіна, лімфаденіт, отит, аденоїдит, синусит, ларингіт, бронхіт, пневмонія тощо);
алергічні (інфекційно-алергічний міокардит, синовіт, гломерулонефрит, ревматизм).

За термінами виникнення виділяють:

ранні (бувають токсичними та інфекційними, виникають в основному через відсутність антибактеріальної терапії, з’являються на перший тиждень з моменту появи симптомів);
пізні (інфекційно-алергічні і іноді септичні, з’являються на другий тиждень з моменту появи симптомів).

Скарлатина у дітей раннього віку зустрічається рідко (завдяки імунітету, отриманого від матері), інтоксикація та інші симптоми проявляються в легкій формі, частіше проходить на тлі ГРВІ.

Перша допомога

Коли проявляються симптоми скарлатини, в першу чергу потрібно контролювати стан пацієнта і вчасно звернутися до фахівця. Категорично заборонено займатися самолікуванням, давати хворому антибактеріальні препарати без погодження з лікарем.

Для підбору правильної тактики лікування необхідна точна діагностика скарлатини, виключення схожих за симптомами захворювань.

Діагностика захворювання

Діагностика скарлатини включає бакпосів слизу з носа і зіву, виділень з рани, а також диференціальну діагностику. Лікар зазначає такі ознаки:

лихоманка, слабкість, підвищення температури;
поява характерних висипань;
білий слід на шкірі живота протягом 10-15 сек. після натискання;
висип на обличчі і блідість носогубного трикутника;
білий наліт на корені язика;
яскравий рум’янець на щоках;
малиновий язик з характерно збільшеними сосочками;
лущення шкіри в місцях висипань;
локалізація висипань в місцях згинів.

Лікування скарлатини

Лікування скарлатини на початковій стадії проводиться виключно симптоматично. Якщо хвороба протікає в легкій формі, пацієнт перебуває вдома. Госпіталізація потрібна в серйозних випадках при розвитку ускладнень. Протягом 10 днів пацієнт повинен дотримуватися постільного режиму. При скарлатині призначається курс антибактеріальної терапії для пригнічення росту кількості стрептокока і поширення його в інші органи і системи. Для полегшення стану всім хворим рекомендовано:

полоскати ротову порожнину відваром ромашки або розчином фурациліну;
приймати антигістамінні препарати для зняття свербіння в місцях висипань;
пити вітаміни для зміцнення імунітету і для профілактики ускладнень.

Контроль вилікуваності

Після успішного лікування скарлатини за пацієнтом потрібен нагляд, щоб вчасно діагностувати ускладнення. Так, слід стежити за характеристиками сечі і станом суглобів — основними ускладненнями після скарлатини є гломерулонефрит і ревматизм.

Карантин при цьому захворюванні триває 10 днів, якщо захворювання проходить у легкій формі. Але і після зникнення симптомів і повної вилікованості заборонено відвідувати місця скупчення людей (дитячі садки, офіси, школи) ще протягом 12 днів. Таким чином, контроль над станом пацієнта займає не менше 3 тижнів.

Профілактика скарлатини

Основними методами профілактики скарлатини є ізоляція хворого, а також тижневий карантин в класі шкільного або дошкільного закладу, який відвідує дитина (або в офісі, якщо захворів дорослий). На жаль, від скарлатини не існує вакцини і попередити зараження неможливо.

Дієва профілактика скарлатини включає:

дотримання правил особистої гігієни;
дезінфекцію особистих речей;
регулярне вологе прибирання і провітрювання приміщень;
обмеження перебування в місцях масового скупчення людей.

До якого лікаря звернутися?

Багато хто задається питанням «який лікар лікує скарлатину», до кого звернутися, якщо виявлені ознаки захворювання. Лікуванням захворювання займаються педіатри, терапевти та інфекціоністи. Ці фахівці займаються діагностикою захворювання, диференціюванням його від ангіни, тонзиліту або алергії, а також контролем вилікуваності.

Лікарі

Ефективне лікування скарлатини в м. Київ проводять в медичному центрі МЕДІКОМ (Оболонь, Печерськ). Досвідчені фахівці підбирають для кожного випадку максимально щадну і ефективну тактику лікування. Зателефонуйте нам і ви зможете дізнатися вартість консультації фахівців, записатися на прийом і отримати відповіді на ваші запитання. Пам’ятайте, що своєчасний початок лікування — запорука швидкого одужання без ускладнень!