Скарлатина на укр мов
Содержание статьи
Скарлатина
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Скарлатина | |
---|---|
Висип на шкірі спини у дитини, хворої на скарлатину | |
Спеціальність | інфекційні хвороби і педіатрія |
Симптоми | cимптом малинового язика, гарячка[1], біль у животіd[1], блювання[1], висип[1], гострий тонзиліт, лімфаденіт, біль у горлі, симптом блідого носогубного трикутника, симптом Пастіа і тахікардія |
Причини | Streptococcus pyogenes[1] |
Метод діагностики | фізикальне обстеженняd |
Препарати | Пеніцилін, макроліди, Цефалоспорини, Ванкоміцин, кліндаміцин і Антигістамінні препарати |
Класифікація та зовнішні ресурси | |
МКХ-11 | 1B50 |
МКХ-10 | A38 |
OMIM | 012541 |
DiseasesDB | 29032 |
MedlinePlus | 000974 |
eMedicine | emerg/518 |
MeSH | D012541 |
Scarlet fever у Вікісховищі |
Скарлати́на (від лат. scarlatium — яскраво-червоний) — гостре антропонозне інфекційне захворювання, яке проявляється інтоксикацією, гнійним ураженням мигдаликів ротоглотки, що нагадує зміни при стрептококковому фарингіті, найбільше з них уражені піднебінні, та характерною дрібнокрапчастою екзантемою (висипом). Схильна до гнійно-септичних та алергічних ускладнень.
Етіологія[ред. | ред. код]
Збудник — бета-гемолітичний стрептокок групи А (S. pyogenes).
Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Стрептококи.
Епідеміологічні особливості[ред. | ред. код]
Джерело інфекції — хворий з початку захворювання до 4-5 діб після зникнення клінічних симптомів.
Основний механізм передачі збудника — повітряно-крапельний, вони можу також непрямо передаватися через білизну, предмети побуту, іграшки. Вхідними воротами інфекції є ротоглоткові мигдалики.
Захворювання частіше спостерігають у холодну пору року. Зустрічаються як поодинокі (спорадичні) випадки, так і епідемії. Серед хворих переважають діти. Після перенесеного захворювання формується тривалий антитоксичний імунітет.
Патогенез[ред. | ред. код]
Первинне вогнище інфекції — у мигдаликах та носоглотці. Мікроб проникає у мигдалики, де спричинює гнійне запалення, у регіонарні лімфатичні вузли з розвитком лімфаденіта. До крові потрапляють токсини та алергени стрептокока. Тяжкі форми та ускладнення скарлатини пов’язані із токсичним впливом, генералізацією стрептокока та розвитком алергії, внаслідок чого уражається серце, нирки, рідше інші органи.
Клінічні прояви[ред. | ред. код]
Малиновий язик, частково прикритий білим нашаруванням, характерний для розпалу перебігу скарлатини.
Тривалість інкубаційного періоду від кількох годин до 12 днів. Типова форма скарлатини починається гостро: після незначної остуди температура тіла за 6-7 годин підвищується до 38,5-40 °C. У маленьких дітей при цьому нерідко з’являється однократне або повторне блювання. Хворі скаржаться на головний біль, нездужання, болючість при ковтанні.
Наприкінці першої доби захворювання (іноді на другий день) з’являються характерні плямисті дрібні висипання на шкірі. Спочатку висип з’являється на шиї та верхній частині грудей, а упродовж наступних 2-3-х днів поширюється по всьому тілу. Висип складається з численних дрібно крапчастих елементів, густо розташованих та утворюючих на шкірі щільне насичене рожеве поле. Спостерігається симптом Пастіа — петехіально-геморагічні елементи висипу локалізуються переважно в природних складках шкіри у вигляді лінійних темно-червоного, бурого чи фіолетового забарвлення елементів.
Обличчя хворого злегка опухле, щоки яскраво гіперемійовані, тоді як підборіддя та рот на ділянці, обмеженій носогубними складками, відрізняються різкою блідістю (симптом блідого носогубного трикутника або «скарлатинозний трикутник»). У ротоглотці відмічають розлиту гіперемію м’якого піднебіння, язичка та мигдаликів. Бруднувато-білі або жовтуваті нашарування вкривають мигдалики, лімфатичні фолікули глотки, поширюючись іноді на м’яке піднебіння та язичок. У хворих збільшуються регіонарні підщелепні лімфатичні вузли.
Протягом перших 2-3-х днів хвороби язик залишається вологим, вкритим сірувато-білим нашаруванням; з 3-4-го дня нашарування зникають і тоді вид язика стає досить характерним. На кінчику його можна побачити численні набряклі сосочки, а забарвлення язика стає яскраво червоним («малиновий язик»).
Характерне для скарлатини лущення на кистях на початку періоду реконвалесценції (видужання)
Температура тіла зберігається на високих цифрах упродовж 3-6 днів, потім починає знижуватися та нормалізується на 9-10-й день хвороби. Одночасно покращується загальний стан хворого, зменшується інтоксикація, зникає висип та інші симптоми. На шкірі, особливо на долонях, відбувається характерне злущення шкіри.
Критерії тяжкості[ред. | ред. код]
Легка форма[ред. | ред. код]
Температура тіла підвищена до 38 °C, помірно виражені симптоми інтоксикації, загальний стан задовільний, катаральні зміни мигдаликів, незначний висип на шкірі, клінічні симптоми тривають 3-5 днів.
Середньотяжка форма[ред. | ред. код]
Температура тіла підвищена до 39-40 °C, тривалість 5-7 днів, головний біль, повторне блювання, яскравий, інтенсивний висип на шкірі, фолікулярна або лакунарні зміни на мигдаликах, енантема на м’якому піднебінні, можливий розвиток ускладнень.
Тяжка форма[ред. | ред. код]
Значно виражений інтоксикаційний синдром, температура тіла 40 °C та вище, можлива поява менінгеальних симптомів, окремі судоми, порушення свідомості, висип із ціанотичним відтінком, геморагічний висип, розвиток ускладнень.
Септична форма[ред. | ред. код]
Характеризується тяжкою інтоксикацією, високою гарячкою, некротичними змінами на мигдаликах і слизовій оболонці глотки та носа, розвитком септичних ускладнень.
Ускладнення[ред. | ред. код]
- лімфаденіт;
- отит;
- синусит;
- артрит;
- мастоїдит;
- міокардит;
- нефрит;
- синовііт.
Діагностика[ред. | ред. код]
Хворобу розпізнають на основі епідеміологічних даних, характерної клінічної картини. Для діагнозу скарлатини важливим є виявлення характерного висипу та гнійного ураження мигдаликів.
Загальноклінічні дослідження[ред. | ред. код]
Клінічний аналіз крові — відзначають лейкоцитоз, нейтрофільоз, зсув формули вліво, еозинофілію, підвищення ШОЕ
Дослідження на наявність бета-гемолітичного стрептококу або антитіл до нього[ред. | ред. код]
Не є абсолютними підтверджуючими методами, мають оцінюватися тільки разом з клінічними даними. Часто наявність бета-гемолітичного стрептокока відзначається на тлі інших хвороб, які можуть нагадувати за клінічними проявами скарлатину (алергічні хвороби, псевдотуберкульоз тощо).
- Бактеріологічний посів слизу з ротоглотки з метою виділення бета-гемолітичного стрептококу групи А (займає 3-4 доби);
- Серологічний — наростання титрів антистрептолізину О в динаміці.
- Визначення в ротоглотці за допомогою імуногістохімічного експрес-тесту антигену бета-гемолітичного стрептококу групи А.
Лікування[ред. | ред. код]
Хворих лікують на дому або у інфекційному відділенні. Показанням до госпіталізації є важкі, ускладнені форми хвороби, що супроводжують захворювання. Ліжковий режим протягом гострого періоду.
Етіотропна терапія[ред. | ред. код]
Антибіотики — при легкій формі пеніциліни або макроліди, при середньотяжкій — пеніциліни, при тяжкій — цефалоспорини I-II покоління, кліндаміцин, ванкоміцин. Курс антибіотикотерапії — при легкій формі 10 днів, середньотяжкій та тяжкій 10 -14 днів, шлях введення — при легкій формі — перорально, при середньотяжкій — внутрішньом’язово, при тяжкій — внутрішньовенно.
Патогенетична терапія[ред. | ред. код]
- Дезінтоксикаційна терапія: при легкій формі — значна кількість пиття, при середньотяжкій та тяжкій формах — інфузії глюкозо-сольових розчинів;
- Антигістамінні препарати;
- Препарати, які зміцнюють стінку судин (аскорутин тощо);
- Протизапальні препарати (парацетамол, ібупрофен);
- Засоби місцевої санації: полоскання горла дезинфікуючими розчинами, тубус-кварц тощо.
Профілактика[ред. | ред. код]
Раннє виявлення та ізоляція джерела інфекції. Хворих ізолюють вдома або у стаціонарі на 10 днів від початку хвороби. Діти, що ходять у дошкільні заклади та перші 2 класи школи, ізолюються на 21 день. Для осіб, що знаходилися у контакті з хворими скарлатиною, встановлюється карантин на 7 діб. Кінцеву дезінфекцію в осередку не проводять.
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Крамарьов С. О., Надрага О. Б., Пипа Л. В. Інфекційні хвороби в дітей. Київ: Медицина, 2010. — 392 с. + 14 кольорових вкладок.
- Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей — МОЗ України. Наказ № 354, від 09-07-2004 р.
Посилання[ред. | ред. код]
- Скарлатина у детей: симптомы и лечение (фото).
Источник
Скарлатина: симптоми, лікування, профілактика
Скарлатина — це інфекційне захворювання, яке викликає ß-гемолітичний стрептокок групи А. Для хвороби характерні дрібні точечні висипання, підвищення температури і озноб, загальна інтоксикація.
Ознаки скарлатини яскраво виражені на самому початку захворювання, що дозволяє своєчасно розпочати лікування. Однак бувають випадки, коли захворювання протікає практично без симптомів і при відсутності спрямованого лікування призводить до серйозних ускладнень.
Класифікація захворювання
Скарлатина класифікується за клінічною формою і тяжкістю захворювання.
За клінічної форми виділяють:
- типову скарлатину (захворювання починається з носоглотки);
- атипову скарлатину (опікова, ранова, післяопераційна, післяпологова).
За тяжкістю перебігу захворювання виділяють:
- легка форма;
- середня форма;
- важка форма (токсична, септична, токсико-септична).
Виявивши симптоми скарлатини, необхідно якомога швидше звернутися до лікарні.
Причини і наслідки
Скарлатина виникає після передачі стрептококової інфекції від інфікованої людини (найбільшу небезпеку становлять випадки невираженого перебігу захворювання), а також від людей з назофарингітом і стрептококовою ангіною. Заразність становить приблизно 40%. Основною причиною скарлатини залишається розмноження бактерій в області зіву і мигдалин на тлі зниження імунітету. Небезпека зараження зростає в осінньо-зимовий період.
Якщо пацієнт не отримує належного лікування, інфекція поширюється по всьому організму, викликаючи порушення функцій деяких органів і систем. Наслідки скарлатини негативно позначаються на роботі серця, нирок, суглобів, головного мозку тощо.
Шляхи зараження
Збудник скарлатини належить до стрептококової групи, яка може вражати суглоби, нирки, мигдалини. Якщо під час проникнення інфекції в організм у людини знижений імунітет, то розвивається це захворювання.
Джерелом зараження є людина, яка хворіє на скарлатину або є носієм стрептококів. Інкубаційний період скарлатини триває в середньому 1,5-2 тижні. Інфікована людина є джерелом поширення інфекції протягом 3 тижнів з моменту появи перших ознак захворювання.
Скарлатиною можна заразитися:
- повітряно-крапельним шляхом;
- через іграшки і побутові предмети;
- за допомогою продуктів харчування.
Патогенез
При типовій скарлатині у дітей і дорослих вхідними воротами інфекції є слизові оболонки носоглотки, зіву і лімфатичного кільця глотки. У деяких випадках можлива атипова форма скарлатини. В цьому випадку інфекція потрапляє в організм через рану або поверхню опіку, в яких відбувається запально-некротичні процеси.
Патогенез включає 3 основні компоненти:
- септичний (мікроби поширюються в тканини, що оточують мигдалини, а потрапляючи в кров — і інші органи, важкі форми інфекції можуть формувати осередки вторинної патології у всьому організмі);
- токсичний (визначає руйнування і відділення верхнього шару шкірного покриву, а також порушення роботи серця і мозку; властивою ознакою є «скарлатине серце» — збільшення розмірів серця через вплив токсинів);
- алергічний (гостру фазу визначає поява висипань, а в ході одужання може статися ураження внутрішніх органів і сполучної тканини).
Стрептокок продукує екзотоксин, який безпосередньо впливає на розвиток ознак скарлатини: інтоксикація, висипання, лихоманка, алергічні реакції. Після одужання у пацієнта формується антитоксичний імунітет, який нейтралізує екзотоксини стрептококів будь-якої групи при наступних проникненнях інфекції в організм.
Етапи патогенезу інфекції:
- зараження;
- фаза інтоксикації і поширення бактерій;
- фаза алергічних реакцій;
- фаза формування імунітету.
Клінічні прояви захворювання
Симптоми скарлатини схожі з проявами ангіни або тонзиліту. Скарлатина у дітей і дорослих має схожу картину. Характерні висипання з’являються на 3-5 день з моменту захворювання. Це ознака розмноження стрептокока в організмі і його впливу на стінки дрібних судин.
Загальні ознаки скарлатини:
- підвищення температури тіла до 38 градусів і вище;
- лихоманка;
- слабкість;
- нудота і блювота;
- збільшення мигдаликів з утворенням нальоту і гнійників;
- почервоніння горла (так званий «вогняний зів»);
- язик малинового кольору з набряклими, опуклими сосочками.
Характерна ознака скарлатини — чистий носогубний трикутник на тлі почервонілих щік.
Особливості протікання при вагітності
Скарлатина на ранніх термінах вагітності може стати причиною викидня, а на більш пізніх термінах викликати ускладнення. Після скарлатини може розвитися внутрішньоутробна гіпоксія і/ або запальні захворювання дихальних органів плода. Також, хвороба може стати причиною складних пологів. До прийому антибактеріальних препаратів при вагітності вдаються тільки в крайньому випадку.
Особливості скарлатини у дорослих
Скарлатина у дорослих проявляється практично так само, як і у дітей, проте протікає набагато важче, з критичним підвищенням температури і судомами. Найчастіше симптоматика у дорослих нечітка, що ускладнює постановку діагнозу і не дає змоги вчасно розпочати лікування.
Ускладнення
Ускладнення скарлатини можна розділити за типами та термінами виникнення.
За типами ускладнення бувають:
- токсичні (інфекційно-токсичний шок);
- інфекційні (ангіна, лімфаденіт, отит, аденоїдит, синусит, ларингіт, бронхіт, пневмонія тощо);
- алергічні (інфекційно-алергічний міокардит, синовіт, гломерулонефрит, ревматизм).
За термінами виникнення виділяють:
- ранні (бувають токсичними та інфекційними, виникають в основному через відсутність антибактеріальної терапії, з’являються на перший тиждень з моменту появи симптомів);
- пізні (інфекційно-алергічні і іноді септичні, з’являються на другий тиждень з моменту появи симптомів).
Скарлатина у дітей раннього віку зустрічається рідко (завдяки імунітету, отриманого від матері), інтоксикація та інші симптоми проявляються в легкій формі, частіше проходить на тлі ГРВІ.
Перша допомога
Коли проявляються симптоми скарлатини, в першу чергу потрібно контролювати стан пацієнта і вчасно звернутися до фахівця. Категорично заборонено займатися самолікуванням, давати хворому антибактеріальні препарати без погодження з лікарем.
Для підбору правильної тактики лікування необхідна точна діагностика скарлатини, виключення схожих за симптомами захворювань.
Діагностика захворювання
Діагностика скарлатини включає бакпосів слизу з носа і зіву, виділень з рани, а також диференціальну діагностику. Лікар зазначає такі ознаки:
- лихоманка, слабкість, підвищення температури;
- поява характерних висипань;
- білий слід на шкірі живота протягом 10-15 сек. після натискання;
- висип на обличчі і блідість носогубного трикутника;
- білий наліт на корені язика;
- яскравий рум’янець на щоках;
- малиновий язик з характерно збільшеними сосочками;
- лущення шкіри в місцях висипань;
- локалізація висипань в місцях згинів.
Лікування скарлатини
Лікування скарлатини на початковій стадії проводиться виключно симптоматично. Якщо хвороба протікає в легкій формі, пацієнт перебуває вдома. Госпіталізація потрібна в серйозних випадках при розвитку ускладнень. Протягом 10 днів пацієнт повинен дотримуватися постільного режиму. При скарлатині призначається курс антибактеріальної терапії для пригнічення росту кількості стрептокока і поширення його в інші органи і системи. Для полегшення стану всім хворим рекомендовано:
- полоскати ротову порожнину відваром ромашки або розчином фурациліну;
- приймати антигістамінні препарати для зняття свербіння в місцях висипань;
- пити вітаміни для зміцнення імунітету і для профілактики ускладнень.
Контроль вилікуваності
Після успішного лікування скарлатини за пацієнтом потрібен нагляд, щоб вчасно діагностувати ускладнення. Так, слід стежити за характеристиками сечі і станом суглобів — основними ускладненнями після скарлатини є гломерулонефрит і ревматизм.
Карантин при цьому захворюванні триває 10 днів, якщо захворювання проходить у легкій формі. Але і після зникнення симптомів і повної вилікованості заборонено відвідувати місця скупчення людей (дитячі садки, офіси, школи) ще протягом 12 днів. Таким чином, контроль над станом пацієнта займає не менше 3 тижнів.
Профілактика скарлатини
Основними методами профілактики скарлатини є ізоляція хворого, а також тижневий карантин в класі шкільного або дошкільного закладу, який відвідує дитина (або в офісі, якщо захворів дорослий). На жаль, від скарлатини не існує вакцини і попередити зараження неможливо.
Дієва профілактика скарлатини включає:
- дотримання правил особистої гігієни;
- дезінфекцію особистих речей;
- регулярне вологе прибирання і провітрювання приміщень;
- обмеження перебування в місцях масового скупчення людей.
Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам’ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров’ю.
Автор статті:
Лікар-інфекціоніст вищої категорії, сімейний лікар
Експерт у напрямку:
Дитячий лікар-інфекціоніст вищої категорії
До якого лікаря звернутися?
Багато хто задається питанням «який лікар лікує скарлатину», до кого звернутися, якщо виявлені ознаки захворювання. Лікуванням захворювання займаються педіатри, терапевти та інфекціоністи. Ці фахівці займаються діагностикою захворювання, диференціюванням його від ангіни, тонзиліту або алергії, а також контролем вилікуваності.
Ефективне лікування скарлатини в м. Київ проводять в медичному центрі МЕДІКОМ (Оболонь, Печерськ). Досвідчені фахівці підбирають для кожного випадку максимально щадну і ефективну тактику лікування. Зателефонуйте нам і ви зможете дізнатися вартість консультації фахівців, записатися на прийом і отримати відповіді на ваші запитання. Пам’ятайте, що своєчасний початок лікування — запорука швидкого одужання без ускладнень!
Антропова Тетяна Вікторівна
Лікар-педіатр вищої категорії
Вишневська Лариса Володимирівна
Лікар-педіатр першої категорії
Волова Катерина Федорівна
Лікар-педіатр вищої категорії
Даневський Віталій Олександрович
Лікар-інфекціоніст вищої категорії, сімейний лікар
Демаш Юлія Георгіївна
Лікар-педіатр вищої категорії, дитячий імунолог
Каламанова Олена Петрівна
Завідуюча педіатричним відділенням на Оболоні, лікар-педіатр вищої категорії
Мамонова Олена Миколаївна
Лікар-педіатр вищої категорії
Марунчин Тетяна Андріївна
Лікар-педіатр
Матвєєва Світлана Юріївна
Лікар-педіатр, дитячий алерголог вищої категорії, к.м.н.
Махіня Наталія Володимирівна
Дитячий лікар-інфекціоніст вищої категорії
Метелиця Інна Миколаївна
Завідуюча педіатричним відділенням на Печерську, лікар-педіатр, дитячий алерголог вищої категорії
Попович Світлана Михайлівна
Лікар-педіатр першої категорії
Серга Олена Миколаївна
Лікар педіатр-неонатолог вищої категорії
Стрюкова Євгенія Сергіївна
Лікар-педіатр першої категорії
Фірсова Лаура Самвелівна
Лікар-педіатр вищої категорії
Источник