Профілактика та лікування скарлатины
Содержание статьи
Скарлатина: симптоми, лікування, профілактика
Скарлатина — це інфекційне захворювання, яке викликає ß-гемолітичний стрептокок групи А. Для хвороби характерні дрібні точечні висипання, підвищення температури і озноб, загальна інтоксикація.
Ознаки скарлатини яскраво виражені на самому початку захворювання, що дозволяє своєчасно розпочати лікування. Однак бувають випадки, коли захворювання протікає практично без симптомів і при відсутності спрямованого лікування призводить до серйозних ускладнень.
Класифікація захворювання
Скарлатина класифікується за клінічною формою і тяжкістю захворювання.
За клінічної форми виділяють:
- типову скарлатину (захворювання починається з носоглотки);
- атипову скарлатину (опікова, ранова, післяопераційна, післяпологова).
За тяжкістю перебігу захворювання виділяють:
- легка форма;
- середня форма;
- важка форма (токсична, септична, токсико-септична).
Виявивши симптоми скарлатини, необхідно якомога швидше звернутися до лікарні.
Причини і наслідки
Скарлатина виникає після передачі стрептококової інфекції від інфікованої людини (найбільшу небезпеку становлять випадки невираженого перебігу захворювання), а також від людей з назофарингітом і стрептококовою ангіною. Заразність становить приблизно 40%. Основною причиною скарлатини залишається розмноження бактерій в області зіву і мигдалин на тлі зниження імунітету. Небезпека зараження зростає в осінньо-зимовий період.
Якщо пацієнт не отримує належного лікування, інфекція поширюється по всьому організму, викликаючи порушення функцій деяких органів і систем. Наслідки скарлатини негативно позначаються на роботі серця, нирок, суглобів, головного мозку тощо.
Шляхи зараження
Збудник скарлатини належить до стрептококової групи, яка може вражати суглоби, нирки, мигдалини. Якщо під час проникнення інфекції в організм у людини знижений імунітет, то розвивається це захворювання.
Джерелом зараження є людина, яка хворіє на скарлатину або є носієм стрептококів. Інкубаційний період скарлатини триває в середньому 1,5-2 тижні. Інфікована людина є джерелом поширення інфекції протягом 3 тижнів з моменту появи перших ознак захворювання.
Скарлатиною можна заразитися:
- повітряно-крапельним шляхом;
- через іграшки і побутові предмети;
- за допомогою продуктів харчування.
Патогенез
При типовій скарлатині у дітей і дорослих вхідними воротами інфекції є слизові оболонки носоглотки, зіву і лімфатичного кільця глотки. У деяких випадках можлива атипова форма скарлатини. В цьому випадку інфекція потрапляє в організм через рану або поверхню опіку, в яких відбувається запально-некротичні процеси.
Патогенез включає 3 основні компоненти:
- септичний (мікроби поширюються в тканини, що оточують мигдалини, а потрапляючи в кров — і інші органи, важкі форми інфекції можуть формувати осередки вторинної патології у всьому організмі);
- токсичний (визначає руйнування і відділення верхнього шару шкірного покриву, а також порушення роботи серця і мозку; властивою ознакою є «скарлатине серце» — збільшення розмірів серця через вплив токсинів);
- алергічний (гостру фазу визначає поява висипань, а в ході одужання може статися ураження внутрішніх органів і сполучної тканини).
Стрептокок продукує екзотоксин, який безпосередньо впливає на розвиток ознак скарлатини: інтоксикація, висипання, лихоманка, алергічні реакції. Після одужання у пацієнта формується антитоксичний імунітет, який нейтралізує екзотоксини стрептококів будь-якої групи при наступних проникненнях інфекції в організм.
Етапи патогенезу інфекції:
- зараження;
- фаза інтоксикації і поширення бактерій;
- фаза алергічних реакцій;
- фаза формування імунітету.
Клінічні прояви захворювання
Симптоми скарлатини схожі з проявами ангіни або тонзиліту. Скарлатина у дітей і дорослих має схожу картину. Характерні висипання з’являються на 3-5 день з моменту захворювання. Це ознака розмноження стрептокока в організмі і його впливу на стінки дрібних судин.
Загальні ознаки скарлатини:
- підвищення температури тіла до 38 градусів і вище;
- лихоманка;
- слабкість;
- нудота і блювота;
- збільшення мигдаликів з утворенням нальоту і гнійників;
- почервоніння горла (так званий «вогняний зів»);
- язик малинового кольору з набряклими, опуклими сосочками.
Характерна ознака скарлатини — чистий носогубний трикутник на тлі почервонілих щік.
Особливості протікання при вагітності
Скарлатина на ранніх термінах вагітності може стати причиною викидня, а на більш пізніх термінах викликати ускладнення. Після скарлатини може розвитися внутрішньоутробна гіпоксія і/ або запальні захворювання дихальних органів плода. Також, хвороба може стати причиною складних пологів. До прийому антибактеріальних препаратів при вагітності вдаються тільки в крайньому випадку.
Особливості скарлатини у дорослих
Скарлатина у дорослих проявляється практично так само, як і у дітей, проте протікає набагато важче, з критичним підвищенням температури і судомами. Найчастіше симптоматика у дорослих нечітка, що ускладнює постановку діагнозу і не дає змоги вчасно розпочати лікування.
Ускладнення
Ускладнення скарлатини можна розділити за типами та термінами виникнення.
За типами ускладнення бувають:
- токсичні (інфекційно-токсичний шок);
- інфекційні (ангіна, лімфаденіт, отит, аденоїдит, синусит, ларингіт, бронхіт, пневмонія тощо);
- алергічні (інфекційно-алергічний міокардит, синовіт, гломерулонефрит, ревматизм).
За термінами виникнення виділяють:
- ранні (бувають токсичними та інфекційними, виникають в основному через відсутність антибактеріальної терапії, з’являються на перший тиждень з моменту появи симптомів);
- пізні (інфекційно-алергічні і іноді септичні, з’являються на другий тиждень з моменту появи симптомів).
Скарлатина у дітей раннього віку зустрічається рідко (завдяки імунітету, отриманого від матері), інтоксикація та інші симптоми проявляються в легкій формі, частіше проходить на тлі ГРВІ.
Перша допомога
Коли проявляються симптоми скарлатини, в першу чергу потрібно контролювати стан пацієнта і вчасно звернутися до фахівця. Категорично заборонено займатися самолікуванням, давати хворому антибактеріальні препарати без погодження з лікарем.
Для підбору правильної тактики лікування необхідна точна діагностика скарлатини, виключення схожих за симптомами захворювань.
Діагностика захворювання
Діагностика скарлатини включає бакпосів слизу з носа і зіву, виділень з рани, а також диференціальну діагностику. Лікар зазначає такі ознаки:
- лихоманка, слабкість, підвищення температури;
- поява характерних висипань;
- білий слід на шкірі живота протягом 10-15 сек. після натискання;
- висип на обличчі і блідість носогубного трикутника;
- білий наліт на корені язика;
- яскравий рум’янець на щоках;
- малиновий язик з характерно збільшеними сосочками;
- лущення шкіри в місцях висипань;
- локалізація висипань в місцях згинів.
Лікування скарлатини
Лікування скарлатини на початковій стадії проводиться виключно симптоматично. Якщо хвороба протікає в легкій формі, пацієнт перебуває вдома. Госпіталізація потрібна в серйозних випадках при розвитку ускладнень. Протягом 10 днів пацієнт повинен дотримуватися постільного режиму. При скарлатині призначається курс антибактеріальної терапії для пригнічення росту кількості стрептокока і поширення його в інші органи і системи. Для полегшення стану всім хворим рекомендовано:
- полоскати ротову порожнину відваром ромашки або розчином фурациліну;
- приймати антигістамінні препарати для зняття свербіння в місцях висипань;
- пити вітаміни для зміцнення імунітету і для профілактики ускладнень.
Контроль вилікуваності
Після успішного лікування скарлатини за пацієнтом потрібен нагляд, щоб вчасно діагностувати ускладнення. Так, слід стежити за характеристиками сечі і станом суглобів — основними ускладненнями після скарлатини є гломерулонефрит і ревматизм.
Карантин при цьому захворюванні триває 10 днів, якщо захворювання проходить у легкій формі. Але і після зникнення симптомів і повної вилікованості заборонено відвідувати місця скупчення людей (дитячі садки, офіси, школи) ще протягом 12 днів. Таким чином, контроль над станом пацієнта займає не менше 3 тижнів.
Профілактика скарлатини
Основними методами профілактики скарлатини є ізоляція хворого, а також тижневий карантин в класі шкільного або дошкільного закладу, який відвідує дитина (або в офісі, якщо захворів дорослий). На жаль, від скарлатини не існує вакцини і попередити зараження неможливо.
Дієва профілактика скарлатини включає:
- дотримання правил особистої гігієни;
- дезінфекцію особистих речей;
- регулярне вологе прибирання і провітрювання приміщень;
- обмеження перебування в місцях масового скупчення людей.
Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам’ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров’ю.
Автор статті:
Лікар-інфекціоніст вищої категорії, сімейний лікар
Експерт у напрямку:
Дитячий лікар-інфекціоніст вищої категорії
До якого лікаря звернутися?
Багато хто задається питанням «який лікар лікує скарлатину», до кого звернутися, якщо виявлені ознаки захворювання. Лікуванням захворювання займаються педіатри, терапевти та інфекціоністи. Ці фахівці займаються діагностикою захворювання, диференціюванням його від ангіни, тонзиліту або алергії, а також контролем вилікуваності.
Ефективне лікування скарлатини в м. Київ проводять в медичному центрі МЕДІКОМ (Оболонь, Печерськ). Досвідчені фахівці підбирають для кожного випадку максимально щадну і ефективну тактику лікування. Зателефонуйте нам і ви зможете дізнатися вартість консультації фахівців, записатися на прийом і отримати відповіді на ваші запитання. Пам’ятайте, що своєчасний початок лікування — запорука швидкого одужання без ускладнень!
Антропова Тетяна Вікторівна
Лікар-педіатр вищої категорії
Вишневська Лариса Володимирівна
Лікар-педіатр першої категорії
Волова Катерина Федорівна
Лікар-педіатр вищої категорії
Даневський Віталій Олександрович
Лікар-інфекціоніст вищої категорії, сімейний лікар
Демаш Юлія Георгіївна
Лікар-педіатр вищої категорії, дитячий імунолог
Каламанова Олена Петрівна
Завідуюча педіатричним відділенням на Оболоні, лікар-педіатр вищої категорії
Мамонова Олена Миколаївна
Лікар-педіатр вищої категорії
Марунчин Тетяна Андріївна
Лікар-педіатр
Матвєєва Світлана Юріївна
Лікар-педіатр, дитячий алерголог вищої категорії, к.м.н.
Махіня Наталія Володимирівна
Дитячий лікар-інфекціоніст вищої категорії
Метелиця Інна Миколаївна
Завідуюча педіатричним відділенням на Печерську, лікар-педіатр, дитячий алерголог вищої категорії
Попович Світлана Михайлівна
Лікар-педіатр першої категорії
Серга Олена Миколаївна
Лікар педіатр-неонатолог вищої категорії
Стрюкова Євгенія Сергіївна
Лікар-педіатр першої категорії
Фірсова Лаура Санвелівна
Лікар-педіатр вищої категорії
Источник
Скарлатина
Скарлатина представляет собой острую инфекцию с преимущественным поражением ротоглотки, выраженной интоксикацией и характерной экзантемой. Возбудителем скарлатины является стрептококк группы А, который передается от больного контактным или воздушно-капельным путем. Клиника скарлатины включает общую интоксикацию и лихорадку, скарлатинозную ангину, регионарный лимфаденит, малиновый язык, мелкоточечную сыпь с последующим мелкочешуйчатым шелушением на коже. Диагностика скарлатины осуществляется на основании наличия типичных клинических симптомов.
Общие сведения
Скарлатина представляет собой острую инфекцию с преимущественным поражением ротоглотки, выраженной интоксикацией и характерной экзантемой.
Характеристика возбудителя
Скарлатину вызывает бета-гемолитический стрептококк группы А, относящийся к роду грамположительных, факультативно-аэробных, овоидной формы бактерий Streptococcus. Резервуаром и источником возбудителя скарлатины, как и в случае всех стрептококковых инфекций, является человек: больной или носитель. Больные скарлатиной представляют наибольшую опасность в первые несколько дней заболевания, вероятность передачи инфекции полностью исчезает спустя три недели после развертывания клинической симптоматики. Значительный процент населения (15-20%) относится к бессимптомным носителям инфекции, иногда люди являются источником инфекции на протяжении месяцев и лет.
Стрептококк передается по аэрозольному механизму (больной выделяет возбудителя при кашле, чихании, при разговоре) воздушно-капельным или контактным путем. При попадании возбудителя на пищевые продукты, возможна реализация алиментарного пути передачи. Заражение наиболее вероятно при близком общении с больным человеком.
Естественная восприимчивость человека к скарлатине довольно высокая, заболевание развивается у лиц, инфицированных бета-гемолитическим стрептококком (выделяющим эритрогенный токсин) при отсутствии антитоксического иммунитета. Формирующийся после перенесенной инфекции иммунитет является типоспецифическим и не препятствует заражению другим видом стрептококка. Существует некоторая сезонная зависимость: заболеваемость повышается в осенне-зимний период; а также связь с другими респираторными стрептококковыми инфекциями (ангина, стрептококковая пневмония).
Патогенез скарлатины
Входными воротами для возбудителя скарлатины служит слизистая оболочка зева, носоглотки, иногда (крайне редко) половых органов. Бывает, что бактерии проникают в организм через повреждения кожного покрова. В области внедрения возбудителя формируется местный очаг инфекции с характерными некротическими явлениями. Размножающиеся в очаге микроорганизмы выделяют в кровь токсины, способствующие развитию инфекционной интоксикации. Присутствие токсина в общем кровотоке стимулирует расширение мелких сосудов в различных органах и, в частности, кожных покровов, что проявляется в виде специфической сыпи.
Постепенно формируется антитоксический иммунитет, что способствует стиханию признаков интоксикации и исчезновению сыпи. Иногда происходит попадание в кровь непосредственно возбудителей, что приводит к поражению микроорганизмами других органов и тканей (лимфоузлов, мозговых оболочек, тканей височной кости, слухового аппарата и др.), вызывая гнойно-некротическое воспаление.
Симптомы скарлатины
Инкубационный период может длиться от суток и до десяти дней. Заболевание начинается остро, происходит резкое повышение температуры, сопровождающееся признаками нарастающей интоксикации: головная боль, ломота в мышцах, слабость, тахикардия. Высокая лихорадка первых дней нередко сопровождается повышенной подвижностью, эйфорией, либо наоборот: апатией, сонливостью и вялостью. Значительная интоксикация может провоцировать рвоту. В последнее время все чаще отмечают течение скарлатины с умеренной гипертермией, не достигающей высоких цифр.
При глотании отмечается болезненность в горле, осмотр зева выявляет выраженную гиперемию миндалин (значительно более интенсивную, чем при ангине), дужек язычка, задней стенки глотки, мягкого неба (так называемый «пылающий зев»). При этом гиперемия слизистой оболочки четко ограничена местом перехода мягкого неба в твердое. Иногда развивается клиническая картина фоликулярно-лакунарной ангины: интенсивно гиперемированная слизистая миндалин покрывается очагами (чаще мелкими, но порой крупными и глубокими) налета, слизисто-гнойного, фибринозного или некротического характера.
В тоже время развивается воспаление регионарных (переднешейных) лимфатических узлов: они несколько увеличиваются в размере, становятся плотными на ощупь и болезненными. Язык, первоначально покрытый серовато-белым налетом, в последующем (на 4-5 сутки заболевания) приобретает насыщенную ало-малиновую окраску, имеет место гипертрофия сосочков. При тяжелом течении в такой же цвет окрашиваются губы. Как правило, в это время начинается стихание симптомов ангины. Налеты некротического характера регрессируют заметно медленнее.
Характерная мелкоточечная сыпь возникает в первый-второй день заболевания. На фоне общей гиперемии, на кожных покровах лица и верхней части туловища (а в последующем и на сгибательных поверхностях рук, боках, внутренней поверхности бедер) возникают более темные точки, сгущаясь на кожных складках и в местах естественных сгибов (локтевой сгиб, пах, подмышечная ямка) и образуя темно-красные полосы (симптом Пастиа).
В некоторых случаях отмечается сливание точечных элементов сыпи в одну большую эритему. Для сыпи на лице характерна локализация на щеках, висках, лбу. В носогубном треугольнике высыпания отсутствуют, здесь отмечается побледнение кожных покровов (симптом Филатова). Высыпания при надавливании на них временно исчезают. В связи с хрупкостью сосудов, на коже, в местах, подвергающихся трению или сдавливанию, могут отмечаться мелкие кровоизлияния. Иногда помимо скарлатинозной сыпи отмечаются мелкие папулы, макулы и везикулы. Кроме того бывает позднее проявление сыпи (на 3-4 день заболевания) или ее отсутствие.
Как правило, на 3-5 сутки от начала заболевания происходит улучшение состояния больного, и симптоматика постепенно стихает, сыпь бледнеет и, к концу первой-началу второй недели, полностью исчезает, оставляя мелкочешуйчатое шелушение на коже (на ладонях и стопах — крупночешуйчатое). Выраженность сыпи и скорость ее исчезновения различаются в зависимости от тяжести течения заболевания. Интенсивность шелушения напрямую зависит от обилия и продолжительности существования сыпи.
Экстрабуккальная форма скарлатины возникает тогда, когда внедрение возбудителя произошло через поврежденные кожные покровы (в местах ссадин, ранений, операционной раны). При этом в области повреждения формируется гнойно-некротический очаг, сыпь распространяется от места внедрения, поражений в области зева не наблюдается.
У взрослых иногда отмечается стертая форма течения скарлатины, характеризующаяся незначительной интоксикацией, умеренным катаральным воспалением зева и скудной, бледной, кратковременной сыпью. В редких случаях (также у взрослых) скарлатина протекает крайне тяжело с вероятностью развития токсико-септического шока: молниеносное прогрессирование интоксикации, выраженная лихорадка, развитие сердечно-сосудистой недостаточности. На коже часто появляются геморрагии. Такая форма скарлатины чревата опасными осложнениями.
Осложнения скарлатины
Чаще всего встречаются гнойно-воспалительные осложнения скарлатины (лимфаденит, отит) и поздние осложнения, связанные с инфекционно-алергическими механизмами (кардиты, артриты, нефриты аутоиммунного генеза).
Диагностика скарлатины
Высокая степень специфичности клинической картины позволяет произвести уверенную диагностику при опросе и физикальном осмотре. Лабораторная диагностика: общий анализ крови — отмечает признаки бактериальной инфекции: нейтрофильный лейкоцитоз, сдвиг лейкоцитарной формулы влево, повышение СОЭ. В качестве специфической экспресс-диагностики делают РКА, выделение возбудителя не производят ввиду нерациональности.
При развитии осложнений со стороны сердечно-сосудистой системы пациент нуждается в консультации кардиолога, проведении ЭКГ и УЗИ сердца. При возникновении отита необходим осмотр отоларинголога и отоскопия. Для оценки состояния мочевыделительной системы проводят УЗИ почек.
Лечение скарлатины
Лечение скарлатины обычно производится на дому, помещению в стационар подлежат больные с тяжелыми формами течения. Пациентам назначают постельный режим на 7-10 дней, рекомендуют щадящую диету (пища полужидкой консистенции) на период выраженных ангинозных симптомов, не забывая о сбалансированном витаминном составе рациона.
Препаратом выбора для этиотропного лечения скарлатины является пенициллин, который назначают курсом в течение 10 дней. В качестве препаратов резерва применяют макролиды и цефалоспорины первого поколения (в частности: эритромицин и цефазолин). В случае имеющихся противопоказаний к применению вышеуказанных препаратов возможно назначение синтетических пенициллинов либо линкозамидов. В комплексной терапии успешно применяется сочетание антибиотика с антитоксической сывороткой.
Для санации очага инфекции производят полоскания горла с раствором фурацилина в разведении 1:5000, настоями лекарственных трав (ромашка, эвкалипт, календула). При тяжелой интоксикации производят инфузию растворов глюкозы или солей, нарушения сердечной деятельности корректируют соответствующими кардиологическими препаратами ( никетамид, эфедрин, камфара).
Прогноз при скарлатине
Современная медицина позволяет успешно подавлять стрептококковые инфекции, в том числе и скарлатину, благодаря применению антибиотиков на ранних сроках заболевания. В подавляющем большинстве случаев заболевание имеет благоприятный прогноз. Редкие случаи тяжелого течения с развитием токсико-септической формы заболевания могут вызывать осложнения. В настоящее время болезнь, как правило, протекает благоприятно, хотя изредка можно встретиться со случаями токсической или септической скарлатины, протекающими обычно тяжело. Повторное заболевание встречается в 2-3% случаев.
Профилактика скарлатины
Общие меры профилактики скарлатины подразумевают своевременное выявление больных и носителей инфекции, их должная изоляция (на дому или в стационаре), осуществление карантинных мероприятий (в особенности при выявлении скарлатины в детских садах, школах, медицинских учреждениях). Выписку больных из стационаров производят не ранее чем на 10й день после начала заболевания, после чего они находятся на домашнем лечении еще 12 дней. Пациенты могут возвращаться в коллектив не ранее чем на 22 сутки при условии отрицательного бактериологического исследования на наличие возбудителя.
Детей, не болевших ранее скарлатиной и вступавших в контакт с больными, не пускают в детский сад или школу 7 дней после контакта, взрослые контактные лица находятся в течение 7 дней под наблюдением, но без ограничений в работе.
Источник