Профілактика та лікування коклюшу

Содержание статьи

Коклюш, лікування, симптоми і ускладнення коклюшу, ознаки, профілактика та попередження коклюшу, народні методи лікування коклюшу

Коклюш це гостре повітряно-крапельне інфекційне захворювання, характерною ознакою якого є нападоподібний спазматичний кашель. Коклюш дуже небезпечне інфекційне захворювання дихальних шляхів, особливо для дітей молодших 2-х років.

Збудником коклюшу є паличка

Борде-Жангу (Bordetella pertussis)

, свою назву ця «злісна» паличка отримала на честь бельгійського вченого Ж. Борде і французького О. Жангу, які вперше її описали. Бордетелла дуже нестійка в зовнішньому середовищі, швидко гине при висушуванні.

Коклюш є одним із самих заразних захворювань. При контакті з хворим у сприйнятливих людей захворювання розвивається майже в 100-а відсотках випадків. Найчастіше хворіють діти дошкільного віку, на дорослих людей доводиться тільки близько 5-ти відсотків.

Симптоми коклюшу, процес розвитку хвороби, ускладнення коклюшу

Процес розвитку коклюшу

Бактерії впроваджуються в слизову оболонку верхніх дихальних шляхів, де й починається запалення зі збільшенням утворення слизу. Слизово-гнійні пробочки закупорюють просвіт дрібних бронхів і порушують функцію дихальних шляхів.

Перенесене захворювання і вакцинація не забезпечують довічної несприйнятливості до нього. Тому можливі повторні захворювання у дорослих.

Інкубаційний період триває від 2 до 14 днів.

Симптоми коклюшу

— Захворювання починається з нездужання, погіршення апетиту, нежиті, невеликого підвищення температури і слабкого кашлю, який зберігається протягом 1-2 тижнів, після чого його частота та інтенсивність починають посилюватися.

— Наприкінці нападів кашлю відзначається, особливо у дітей раннього віку, затяжне, часто болісне ускладнення вдиху (Важко вдихати), відбувається виділення в’язкої склоподібної мокроти, іноді буває блювота.

— Під час нападу кашлю дитина збуджена, обличчя синюшне, вени шиї розширені, язик висовується з рота, можливо кровохаркання і носова кровотеча, зупинка дихання.

— Кашель, напади якого повторюються від 5 до 50 на добу, триває протягом 2-4 тижнів. Потім частота та інтенсивність кашлю зменшуються, хоча кашель триває ще протягом 2-3 тижнів.

У дорослих і дітей старшого віку захворювання протікає менш важко і супроводжується ознаками вираженого, наполегливого бронхіту.

Наслідки і ускладнення коклюшу

При своєчасному і правильному лікуванні хворого, а також при належному догляді за ним ускладнень зазвичай не спостерігається і пацієнти швидко йдуть на поправку, а всі симптоми захворювання проходять, не залишаючи ніяких наслідків. Але все ж існує ризик ускладнень.

Серед найчастіших ускладнень коклюшу особливо виділяється запалення легенів

. Його причиною може стати і коклюшна паличка, і вторинна інфекція. На запалення легенів вказує раптове підвищення температури, почастішання кашлю і погіршення загального самопочуття між нападами.

При коклюші можуть також розвинутися

— Ларингіт;

— Бронхиоліт;

— Апное (зупинка дихання);

— Носова кровотеча;

— Помилковий круп;

— Пупкова або пахова грижа.

Також до можливих наслідків захворювання можна віднести ураження мозку (енцефалопатію), яке в деяких випадках може закінчитися глухотою, епілепсією або летальним наслідком через судоми.

Зазвичай ускладнення при коклюші розвиваються у немовлят і людей похилого віку. У дорослих хвороба протікає без особливих ускладнень.

Лікування, профілактика та попередження коклюшу

Лікування коклюшу

Лікування найчастіше проводиться дома. На початку захворювання ефективний засобом є еритроміцин (Бактеріостатичний антибіотик з групи макролідів), але у період приступоподібного кашлю він не допомагає. Основою при лікуванні є — режим, свіже повітря, спокійна обстановка, хороше харчування та вітаміни. Необхідно іграми відволікати хвору дитину від кашлю, більше перебувати на свіжому повітрі. Прописуються відхаркувальні засоби.

Госпіталізації підлягають хворі з родин, де є новонароджені та діти старшого віку, не вакциновані проти коклюшу.

Ізоляція хворого коклюшем триває 25 днів з початку захворювання при наявності двох негативних результатів бактеріологічного дослідження, без нього — не менше 30 днів з дня захворювання.

Лікування коклюшу у маленьких дітей до 1 року

проводиться в стаціонарі, оскільки у них часто виникають небезпечні зупинки дихання. Дітей старшого віку лікують в домашніх умовах. У легких випадках немає необхідності в постільному режимі. Навпаки, рекомендуються прогулянки на свіжому повітрі (без контакту з іншими дітьми). Оскільки коклюш — це дуже заразне захворювання, дитину необхідно ізолювати на 30 днів від початку захворювання.

Для знищення коклюшової палички призначають антибіотики — еритроміцин, ампіцилін або тетрациклін. Бактерія швидко гине під впливом терапії і не виробляє стійкості до антибіотиків. Але це не призводить до зменшення кількості і сили нападів кашлю. Даний неприємний симптом при коклюші викликаний перезбудженням кашльового центру в мозку, яке не проходить навіть після знищення збудника. Основна мета антибіотикотерапії при коклюші — це зробити хвору людину незаразною. Позбавити від кашлю застосування антибактеріальних препаратів може тільки на ранніх стадіях захворювання.

Одужання при коклюші займає тривалий час, тому необхідно набратися терпіння. Напади кашлю можуть провокувати фізичне навантаження, чхання, стрес, а також жування і ковтання. Тому дитину потрібно годувати часто, але маленькими порціями. У кімнаті хворого повинно бути зволожене і прохолодне повітря.

Щоб полегшити кашель, виписують нейролептичні засоби. Звичайні протикашльові препарати неефективні у разі коклюшу, оскільки ніяк не впливають на кашльовий центр у мозку. Але вони можуть запобігти розвитку запалення легенів, розріджуючи мокроту, яка порушує прохідність бронхів.

Профілактика коклюшу

Основний спосіб профілактики кашлюку — це вакцинація, яка в 70-80% попереджає захворювання. Навіть якщо щеплена дитина захворює на коклюш, вона переносить його в легкій формі. Вакцина від коклюшу входить до складу комплексної вакцини АКДП, яка захищає також від дифтерії і правця.

Попередження коклюшу

Всім дітям з 3 місяців проводиться курс вакцинації проти коклюшу, що складається з 3-х ін’єкцій вакцини АКДП з інтервалом в 1,5 міс. Ревакцинацію роблять через 1,5-2 роки після курсу вакцинації. Вакцинація в 70-80% попереджає захворювання або ж воно протікає в легкій формі.

Діти до 7-річного віку які не разу не хворіли на коклюш, після контакту з хворим підлягають роз’єднанню протягом 14 днів з моменту останнього контакту з хворим. Якщо хворий залишений удома, роз’єднання припиняється до моменту закінчення його ізоляції. Всі діти, що знаходилися в контакті з хворим, підлягають обов’язковому обстеженню у лікаря.

Лікування коклюшу народним методом

— Розтирають часник, змішують у рівному співвідношенні з медом, кладуть на груди, накривають компресним папером і теплою хусткою. Процедуру проводять на ніч.

— 5 зубчиків часнику дрібно нарізують, кип’ятять у склянці молока, поки вони не стануть м’якими. Приймають по півсклянки 2-3 рази на день.

— 1 столову ложку сухої трави чебрецю заливають склянкою окропу. Наполягають, обгорнувши, протягом години, проціджують. Приймають по 1 столовій ложці 3-4 рази на день.

— 1 чайну ложку коренів первоцвіту весняного заливають склянкою води. Кип’ятять 10 хвилин. Наполягають, обгорнувши, протягом 30 хвилин, проціджують. Приймають по 1 столовій ложці 4-5 разів на день.

— Беруть в рівних частинах бруньки сосни, лист подорожника великого, лист мати-й-мачухи. 4 чайні ложки збору заливають 1 склянкою холодної води. Наполягають 2 години. Кип’ятять 5 хвилин, проціджують. Приймають по 1 / 3 склянки 3 рази на день.

— Беруть в рівних частинах корінь алтея і траву чебрецю звичайного. 2 столові ложки суміші заливають 0,5 л води, кип’ятять 5 хвилин, проціджують. Приймають по 1/4-1/2 склянки 3 рази на день.

— 1 столову ложку настою трави материнки звичайної заливають склянкою окропу. Настоюють, обгорнувши, протягом години, проціджують. Приймають по 1 столовій ложці 3 рази на день.

— 1 чайну ложку плодів анісу заливають склянкою води, настоюють протягом 30 хвилин, проціджують. Приймають по 1 / 4 склянки до їди.

— 3-4 столові ложки квіток бузини чорної заливають літром окропу, настоюють протягом 1-2 годин. Приймають по склянці в гарячому вигляді з медом 3-5 разів на день.

— Взяти кропиву, корінь алтея, мати-й-мачуху, ромашку, деревій і шипшину в однакових пропорціях. Після цього дві столові ложки необхідно залити приблизно двома повними склянками крутого окропу і злити отриманий настій разом з травами в термос. Він повинен настоюватися протягом ночі. Настій пити тричі на добу по третині склянки.

— Взяти оман, коріандр, звіробій, калину, календулу, м’яту, шипшину, евкаліпт в рівних пропорціях. Потім дві цілі столові ложки цих трав залити приблизно двома повними склянками крутого окропу, після чого злити в термос. Залишити на ніч. Настій пити тричі на добу по третині склянки.

— Березові бруньки, калину, пижмо, шипшину — в рівних кількостях. Близько двох столових ложок трав залити приблизно двома цілими склянками крутого окропу і разом з травами злити в термос, після чого залишити настоюватися на ніч. Настій пити тричі на добу по третині склянки

— Взяти ромашку, дягель, цикорій, первоцвіт, буркун, синюху, плоди кропу в рівних частинах. Після цього дві повні столові ложки збору залити двома повними склянками окропу. Отриманий відвар разом з травами злити на всю ніч в термос, даючи настоятися до ранку. Настій пити тричі на добу по третині склянки.

— Мати-й-мачуху, шипшину, хвощ польовий, фіалку триколірну, очанку, вероніку, плоди кропу — в рівних частинах. Після цього дві столові ложки залити двома повними склянками окропу, потім злити в термос разом з травою. Отриманий відвар повинен настоюватися протягом ночі. Настій пити тричі на добу по третині склянки.

— Разом з фітотерапією непогано поєднувати гірчичники, банки, пиття підігрітих вод, гаряче молоко з розчиненими в ньому вершковим маслом і медом. Доповнюють фітотерапію вживанням ягід: малини, смородини, горобини, обліпихи, журавлини, шипшини, глоду. Їх вживають як в сирому вигляді, так і в компотах, морсах і киселях.

Все це добре, але не слід забувати, що коклюш це важке інфекційне захворювання, тому обстеження у лікаря є обов’язковою вимогою при захворюванні на коклюш, особливо, що стосується дітей.

Діагностика коклюшу, розпізнавання хвороби

Основний метод діагностики коклюшу полягає у виділенні збудника захворювання — коклюшової палички — за допомогою бактеріального посіву. Для цього у дитини беруть мазок з горла або пропонують покашляти на чашку з живильним середовищем. Але при цьому варто відзначити, що даний метод не завжди достовірний. Коклюшна паличка — це досить «вередлива» бактерія, яку складно виростити в лабораторних умовах. Крім того, бактеріологічний посів має сенс проводити лише в перші три тижні захворювання. Після цього вона в принципі не визначається.

Але справа в тому, що в початковій стадії (катаральний етап, який триває від трьох днів до двох тижнів) визначити захворювання досить складно, оскільки його симптоми нагадують ГРЗ або легкий бронхіт. Підозра про те, що у дитини коклюш, виникає тоді, коли кашель стає нападоподібним. На даному етапі лікар може поставити діагноз, грунтуючись тільки на характері кашлю. Він складається з декількох поштовхів, які завершуються вдихом зі специфічним свистячим звуком. Під час нападу обличчя дитини може почервоніти або навіть посиніти, а після нього — часто настає блювання або відходження слизу.

Але коклюш часто протікає в стертій, легкій формі, що ускладнює його діагностику. У даному випадку на захворювання можуть вказувати такі ознаки: тривалий кашель без нежитю та підвищення температури, хороше загальне самопочуття між нападами, відсутність полегшення від застосування відхаркувальних засобів.

Источник

Коклюш — симптомы и лечение

Дата публикации 17 октября 2019Обновлено 26 апреля 2021

Определение болезни. Причины заболевания

Коклюш (от франц. coqueluche) — острое инфекционное заболевание, вызываемое бактерией Bordetella pertussis. Клинически характеризуется респираторным синдромом (поражением верхних дыхательных путей) с приступообразным кашлем. Имеет характерное название «стодневный кашель», так как симптомы держатся длительно — 3-4 месяца [1][2][3][4][5].

Этиология

Царство — бактерии

Семейство — Alcaligenaceae

Род — бордетеллы

Вид — Bordetella pertussis

Бактерия представляет собой мелкую палочку с закруглёнными концами. Она неподвижная, хорошо окрашивается анилиновыми красителями (при микроскопии данные красители окрашивают коклюшный микроб в красный цвет )[6][7].

Строение Bordetella pertussis

Возбудитель коклюша (Bordetella pertussis) содержит чужеродные вещества (антигены), которые стимулируют образование в организме антител. Антигены, участвующие в реакции агглютинации (склеивания бактерий антителами) называются агглютиногенами, а антитела вызывающие этот процесс — агглютининами. Агглютиноген иначе называют фактором и обозначают цифрами от 1 до 14. Коклюшная палочка в своём строении имеет несколько таких факторов.

Именно по наличию в организме определённых факторов-агглютиногенов с помощью специальных лабораторных исследований возможно определить принадлежность микроба к данному виду. Схожее строение имеет Bordetella parapertussis, которая вызывает похожее заболевание. Отличие возможно только по лабораторным тестам.

Возбудитель неустойчив во внешней среде, поэтому посев нужно делать сразу после взятия материала. При высушивании, облучении ультрафиолетом, под действием дезинфицирующих веществ бактерия быстро погибает [4][5].

Эпидемиология

Заболевание коклюш является антропонозом, т. е. им болеют только люди. Источник инфекции — больные коклюшем, носители. В эпидемиологическом плане наиболее опасны бактериовыделители, которые не имеют жалоб и клинических симптомов, ведут активный образ жизни, но выделяют микроб во внешнюю среду, заражая окружающих.

Для коклюша характерен аэрозольный механизм передачи, т. е. заболевание передается воздушно-капельным путём, особенно часто заражение происходит при близком, семейном контакте. Чаще болеют дети дошкольного возраста.

Отмечается высокая восприимчивость к инфекции, индекс контагиозности до 90 %, т. е из 100 человек, которые не болели коклюшем и не прививались, после контакта заболевает до 90 человек. В зимне-весенний период отмечается подъём заболеваемости.

По данным Государственного доклада РПН «О состоянии санитарно-эпидемиологического благополучия населения в Российской Федерации в 2018 году», заболеваемость коклюшем выросла по сравнению с 2017 годом в 1,9 раза. Это объясняется расширением обследования на коклюш у детей (особенно подростков) и взрослых с длительным кашлем. В 2018 году количество случаев коклюша составило 10 423, показатель заболеваемости — 7,1 на 100 тыс. населения (при среднемноголетней заболеваемости 3,6). Зарегистрирован один летальный случай [4][5][6][11].

При обнаружении схожих симптомов проконсультируйтесь у врача. Не занимайтесь самолечением — это опасно для вашего здоровья!

Симптомы коклюша

Инкубационный период продолжается до 14 суток. В этот период пациент не предъявляет жалоб, но уже с конца данного периода становится опасен для окружающих, так как начинает выделять коклюшный микроб во внешнюю среду при кашле и чихании. Начало болезни постепенное без лихорадки с умеренно выраженной интоксикацией.

По мере развития заболевания появляются следующие синдромы:

респираторный (кашель, скудный насморк без гнойного отделяемого);
интоксикации — выражен умеренно, характеризуется кратковременной невысокой температурой. Высокая температура возможна при развитии осложнений (пневмонии).

Болезнь начинается с появления кашля на фоне слабой интоксикации и насморка. Интенсивность кашля постепенно нарастает, с 10-14 дня кашель становится мучительным, приступообразным с формированием характерных реприз с остановкой дыхания и затруднённым вздохом. Реприза представляет собой кашлевые толчки, сменяющиеся глубоким вдохом по типу «петушиного крика». В приступе кашля у больного синеет лицо, кончик языка при кашле направлен вверх, возможны кровоизлияния в кожу лица и склеры. В одном приступе может быть от 2 до 15 реприз. У детей приступы часто заканчиваются рвотой.

При тяжёлом течении с частотой реприз более 15 в сутки, большой частотой рвоты, связанной с кашлем, отмечается ухудшение физического состояния. Дети до года теряют в весе, начинают отставать в физическом и нервно-психическом развитии, теряют приобретённые навыки: перестают держать головку, переворачиваться, не сидят, хотя до развития заболевания данные навыки присутствовали.

При аускультации (выслушивании дыхания через фонендоскоп) выслушивается жёсткое дыхание, хрипов нет [4][5][6].

Патогенез коклюша

Ворота инфекции — верхние дыхательные пути. Коклюшные палочки прикрепляются к слизистой дыхательных путей, вызывают воспаление без проникновения в кровоток. Коклюшная палочка не имеет факторов агрессии (ферментов), способных растворять клеточные мембраны, сосудистую стенку, поэтому её размножение происходит на поверхности бронха. На месте внедрения увеличивается секреция слизи, реснитчатый эпителий угнетается, формируются очаги некрозов (омертвения). Больше всего процесс затрагивает бронхи и бронхиолы.

В патогенезе судорожных приступов играет роль действие токсина коклюшной палочки. Токсин, попадая в кровоток, вызывает постоянное раздражение рецепторов бронхов, что приводит к перевозбуждению дыхательного центра. Также приступ может быть спровоцирован неинфекционными факторами, например холодным воздухом.

После перенесённого коклюша и вакцинации пожизненного иммунитета не формируется, он сохраняется до 5-6 лет, в дальнейшем возможны повторные заболевания.

Около 5 % случаев коклюша приходится на взрослых. Последние исследования показывают увеличение доли школьников среди заболевших коклюшем, что подтверждается результатами обследования длительно-кашляющих подростков на коклюш [4][5][6][9].

Классификация и стадии развития коклюша

Критерии тяжести протекания коклюша :

лёгкая форма (до 15 реприз в сутки);
средне-тяжёлая (15-25 реприз в сутки);
тяжёлая (более 25 реприз в сутки) [7].

По форме:

Типичная форма коклюша — характерно наличие приступообразного кашля, этапность появления симптомов.
Атипичная форма коклюша — характеризуется нетипичным покашливанием, отсутствием последовательной смены периодов болезни. Длительность кашля составляет до 50 дней, в среднем около 30 дней. Кашель носит сухой, навязчивый характер, наблюдается напряжение лица, чаще ночью с усилением на второй неделе от начала болезни. Иногда удаётся наблюдать появление единичных типичных приступов кашля при волнении ребёнка, во время еды или в связи с наслоением респираторной вирусной инфекции. Для этой формы характерно редкое повышение температуры и слабая выраженность катарального синдрома (воспаления) слизистых носа и зева [1][2][5][7].

Клинические периоды (стадии) коклюша:

Инкубационный период (3-14 дней) — симптомы не проявляются, пациент не предъявляет жалоб.
Катаральный период (10-13 дней) — наблюдается клиническая картина, характерная для множества простудных заболеваний.
Пароксизмальный, или спазматический период (1-6 недель) — проявления становятся более выраженными, пациента беспокоит мучительный приступообразный кашель.
Период обратного развития, или реконвалесценции — приступы кашля становятся редкими, улучшается общее состояние. Этот период, в свою очередь, делят на ранний (развивается через 2-8 недель от начала клинических проявлений) и поздний (спустя 2-6 месяцев) [12].

Осложнения коклюша

Наиболее частым осложнением является пневмония, которая может быть вызвана самой коклюшной палочкой или быть вторичной из-за активизации микрофлоры бронха.

В период спазматического кашля возможны: остановка дыхания, ателектазы (спадение доли лёгкого), пупочная и паховая грыжи, энцефалопатия (нарушение поведения, расстройство внимания, у детей до года отставание в психомоторном развитии, беспокойный сон, раздражительность).

Данные осложнения чаще развиваются у грудных детей. У взрослых осложнения встречаются редко [5][7][9].

Диагностика коклюша

К какому врачу обратиться при коклюше

При подозрении на коклюш следует обратиться к врачу-инфекционисту.

Лабораторная диагностика коклюша

К методам лабораторной диагностики относятся:

Клинический анализ крови: при коклюше наблюдается лимфоцитарный лейкоцитоз, СОЭ (скорость оседания эритроцитов) повышена или в норме.
Бактериальный посев с носоглотки (мазок) на коклюш.
ПЦР диагностика (мазок с носоглотки).
ИФА (иммуноферментный анализ) крови с определением маркеров проникновения инфекции — антител IgG и IgM, IgА к Bordetella pertussis. Исследование проводится двукратно с интервалом 10-14 дней, оценивается нарастание антител IgG (отвечают за устойчивый иммунитет к инфекции) в четыре раза в динамике. Наличие в крови IgM (первый ответ на инфекцию), IgА (обеспечивают местную защиту на уровне слизистых оболочек) к Bordetella pertussis является подтверждением диагноза [5][7][8][10].

Читайте также: Коклюш у ребенка 2012

Дифференциальная диагностика

Длительный кашель может указывать не только на инфекционные заболевания, но и на патологии ЖКТ и других систем.

Инфекционный мононуклеоз может характеризоваться длительным кашлем из-за увеличения всех групп лимфоузлов, в том числе расположенных около бронха. Возникает синдром сдавления бронха, что вызывает длительный сухой кашель. Отличительная особенность — высокая и длительная лихорадка, кашель протекает без реприз. Диагноз подтверждается результатами обследования крови: в клиническом анализе крови на фоне повышения общего числа лейкоцитов с преобладанием лимфоцитов определяются специфичные клетки — мононуклеары, при серологическом исследовании крови определяются антитела класса IgM к вирусу Эбштейна — Барр.

Паракоклюш — заболевание, клинически не отличимое от коклюша. Вызывается схожей бактерией Bordetella parapertussis. Диагностика совпадает с таковой при коклюше. Возможно только лабораторное подтверждение: выделение Bordetella parapertussis при бактериологическом посеве со слизистой носоглотки, при ПЦР-исследовании, нарастание титров антител к Bordetella parapertussis при обследовании крови метом ИФА.

Туберкулёз — заражение туберкулёзной палочкой приводит к состоянию, для которого характерно поражение внутригрудных лимфоузлов (чаще у детей), лёгких (чаще у взрослых). В клинике преобладает длительный, навязчивый кашель, интоксикация, снижение массы тела. Репризы не характерны, необходимо дообследование у фтизиатра для исключения туберкулёза. Для уточнения диагноза применяют рентгенологические методы исследования лёгких, мультиспиральную компьютерную томографию (МСКТ) грудной клетки, учёт реакций туберкулиновых проб (реакция Манту, Диаскинтест), бактериологические методы исследования (посев мокроты на туберкулёзную палочку).

Рефлюкс-эзофагит — при данном состоянии возникает заброс кислого содержимого желудка в пищевод. Из-за близкого расположения пищевода и бронхов происходит раздражение последних и в клинике появляется кашель. Характерно появление кашля в положении лёжа, ночной кашель преобладает над дневным. Диагноз подтверждается проведением ультразвукового исследования желудка. Лечение рефлюкс-эзофагита проводит врач-гастроэнтеролог [5][7].

Дополнительные методы обследования: на рентгенограмме органов грудной клетки при неосложнённом коклюше отмечаются признаки усиления лёгочного рисунка: из-за отёка и воспаления на рентгеновском снимке тень лёгкого более выражена.

Лечение коклюша

В домашних условиях осуществляется лечение лёгких форм при условии отсутствия в семье непривитых детей.

Нужен ли постельный режим пациенту с коклюшем

Режим — домашний, постельный режим по самочувствию.

Когда необходимо лечение в стационаре

Тяжёлые формы подлежат госпитализации в инфекционный стационар. Показания для госпитализации: остановка дыхания, более 10 реприз в день, возраст до двух лет.

Диета при коклюше и общие рекомендации

Диета при коклюше — общий стол. Общие рекомендации: увлажнение воздуха (снижает раздражение рецепторов бронхов, уменьшает частоту реприз), витаминотерапия, исключение пассивного курения, проветривание и влажная уборка помещения.

Какие медикаменты и физиотерапевтические процедуры помогут при коклюше

В катаральный период показано применение антибактериальной терапии. Коклюшный микроб чувствителен к макропенам (азитромицин) и защищённым аминопенициллинам (амоксициллина клавуанат). В период спазматического кашля антибиотики малоэффективны, так как в этот период микроба уже нет в организме человека, клиника развивается на основании уже выделенного токсина.

Показаны ингаляции через небулайзер с гормонами (будесонид) [5][6][7].

Как облегчить кашель при коклюше. Симптоматическая терапия

Облегчить кашель помогут препараты на основе кодеина или либексина, насморк — сосудосуживающие препараты в каплях или спрее.

Народные методы лечения коклюша

Народные методы не имеют доказанной эффективности, поэтому применение их может нанести вред здоровью. Отсутствие своевременного адекватного лечения коклюша, особенно у маленьких детей, опасно осложнениями — пневмонией и остановкой дыхания.

Прогноз. Профилактика

Прогноз обычно благоприятный. Симптомы коклюша нарастают в течение месяца, стихают за 2-4 месяца. Рецидивы связаны с наслоением ОРЗ, так как снова возникает раздражение слизистой бронха, усиливается кашель, учащаются репризы. На фоне лечения ОРЗ симптомы коклюша угасают.

Вакцинация против коклюша

Основным профилактическим мероприятием является вакцинация. Вакцинация позволяет сформировать иммунитет к коклюшу после введения в организм специальных иммунобиологических препаратов. Современные вакцины против коклюша входят в состав комплексных вакцин отечественного и зарубежного производства. В состав комплексных вакцин кроме коклюшного компонента может входить дифтерийный и столбнячный анатоксин, вакцина против гепатита В, гемофильной инфекции и полиомиелита (таблица 1).

В соответствии с Национальным календарём профилактических прививок вакцинация показана детям с трёх месяцев жизни. Курс прививок в первый год состоит из трёх вакцинаций с интервалом 45 дней. Дальнейшие прививки проводят на втором году жизни (через год от последней вакцинации). Вакцинацию против коклюша можно сочетать с другими прививками Национального календаря прививок: грипп, пневмококковая инфекция. Все вакцины, содержащие коклюшный компонент, взаимозаменяемы.

В настоящее время зарегистрированы два варианта вакцин: цельноклеточные и бесклеточные (ацеллюлярные). К цельноклеточным относится российская вакцина АКДС — адсорбированная коклюшно-дифтерийно-столбнячная вакцина. В ней коклюшный компонент представлен инактивированной (обезвреженной) коклюшной клеткой. Данная вакцина разрешена к применению у детей с трёх месяцев до четырёх лет. В бесклеточных вакцинах коклюшный компонет представлен отдельными белками, на который формируется иммунитет. Эта технология позволяет снизить число реакций на вакцину, используется в вакцинах импортного производства («Тетраксим», «Пентаксим», «Инфанрикс», «Инфанрикс-Гекса», «Адасель»). Вакцина «Адасель» разрешена к применению у детей старше четырёх лет и взрослых для ревакцинаций (повторных прививок), которые должны проводиться каждые 10 лет.

Таблица 1. Компоненты комплексных вакцин для профилактики коклюша

Название вакцины	Коклюш	Дифтерия	Столбняк	Гепатит В	Полиомиелит	Гемофильная инфекция
АДС	V	V
АДС-М	V	V
АКДС	V	V	V
Адасель	V	V	V
АКДС-геп В, Бубо-Кок, Бубо-М	V	V	V	V
Инфанрикс	V	V	V
Тетраксим	V	V	V	V
Пентаксим	V	V	V	V	V
Инфанрикс Гекса	V	V	V	V	V	V

Комплексные вакцины имеют ограничение применения по возрасту пациента (таблица 2). У детей вакцинация от коклюша возможна до 4-6 лет. Длительность иммунного ответа после вакцинации составляет до 5-6 лет.

Таблица 2. Сроки применения противококлюшных вакцин

Название вакцины	Возраст применения
Бубо-М	с 6 лет
Адасель	с 4-64 лет
АКДС	до 4-х лет
АКДС-геп В	до 4-х лет
Бубо-Кок	до 4-х лет
Инфанрикс	до 6 лет
Тетраксим	до 6 лет
Пентаксим	до 5 лет
Инфанрикс Гекса	до 36 мес

В очаге заболевания проводят противоэпидемические мероприятия:

Изоляция больного и его лечение, допуск переболевших коклюшем детей до 14 лет в организованные коллективы при отсутствии кашля и двух отрицательных результатах бактериологического обследования на коклюш.
Вакцинация контактных (непривитых и неболевших, можно делать с трёх месяцев жизни).
Обследование и лечение контактных лиц, особенно с длительным кашлем (бактерионосителей).
Новорождённым в родильных домах, детям первых трёх месяцев жизни и непривитым детям в возрасте до одного года, имевшим контакт с больным коклюшем, вводится внутримышечно нормальный иммуноглобулин человека в соответствии с инструкцией к препарату.
Проветривание помещения и кварцевание [1][2][3][7].

Источник