Первинна зона кори це

Кора великого мозку – це вищий і наймолодший відділ ЦНС. Кора складається з 14-17 млрд червоних клітин, їх відростків і нейроглії. Нейрони розташовані шістьма шарами.

Відростки нервових клітин, які зв’язують різні відділи однієї півкулі називають асоціативними, різних півкуль – комісуральними, які зв’язують кору з іншими відділами ЦНС – провідниковими.

Одним із основних методів вивчення функцій кори головного мозку є запис біострумів кори – електроенцефалограма (ЕЕГ)

На ЕЕГ виділяють 4 види різної частоти і величини хвилі:

— дельта – найповільніші

— тета – більш швидкі

— альфа – швидкі

— бета – найшвидші

Частота хвиль залежить від стану мозку:

— в стані спокою і при закритих очах – дельта

— при деякій активності – альфа і тета

— при високій активності – бета хвилі(при розв’язанні задач)

Функції кори великого мозку:

1. Здійснює взаємодію організму з навколишнім середовищем за рахунок безумовних і умовних рефлексів.

2. Вона є основою поведінки вищої нервової діяльності організму.

3. За її рахунок здійснюються вищі психічні функції – мислення, свідомість.

4. Регулює і об’єднує роботу всіх внутрішніх органів і регулює обмін речовин.

Таким чином, кора контролює процеси, які відбуваються в організмі, а також всю діяльність людини. Павлов казав, що кора – є розпорядником і розподільником всієї діяльності тваринного і людського організму.

Функціональні зони кори великих півкуль

Павлов встановив, що різні ділянки кори мають різне функціональне значення.

Одні керують рухами, другі чутливими функціями, треті – вегетативними функціями.

Ці ділянки отримали назву – функціональних зон кори. Чітких границь між ними немає. Клітини однієї зони переходять в другі зони, однак в центрі кожної зони розміщені найбільш централізовані клітини.

Функціональні зони кори:

— чутливі(сенсорні)

— рухливі(моторні)

— німі(асоціативні)

— лімбічна система

Чутливі зони розміщені в різних долях півкуль:

— зона зорового аналізатора – в потиличній долі

— зона слухового аналізатора – в скроневій долі

— зона шкіряної чутливості представлена задньою центральною звивиною(тактильна, больова, температурна). Враження цієї звивини на одній стороні призводить до порушення шкіряної чутливості на протилежній стороні тіла

— смакова зона розташована в лімбічній системі (гачок) кори великого мозку. При її враженні спотворюється або втрачається смак

— за функцію мови відповідають декілька зон:

І – в лобній долі лівої півкулі розташований моторний центр мови. При її враженні мова затруднена або неможлива.

ІІ – в скроневій області знаходиться сенсорний центр мови. Враження цієї зони призводить до розладів сприйняття мови. Хворі не розуміють значення слів, хоча самі здібні казати слова.

ІІІ – в потиличній долі кори великого мозку є зони, котрі забезпечують сприйняття письмової (зорової) мови. При враженні цих зон хворий не розуміє письмовий текст.

Моторна зона представлена передньою центральною звивиною. При її подразненні виникають скорочення скелетних м’язів на протилежній стороні. Верхні ділянки цієї зони зв’язані з рецепторами м’язів нижніх кінцівок, середні — м’язів тулуба, нижні – м’язів голови.

В залежності від ширини враження передньої центральної звивини наступають паралічі (повна відсутність рухів), або парези (послаблення рухів).

9. Лімбічна система, її роль в регуляції поведінкових реакцій.

Поняття про лімбічну систему

Лімбічна система – це комплекс утворень кінцевого, проміжного і середнього мозку, а саме, мигдалеподібне тіло, погранична пластинка, морський коник, склепіння…, які, як кільцем охоплюють мозолисте тіло.

Функції лімбічної системи

І – Лімбічна система – це коркова зона вегетативних функцій у гомеостазі

— серцево-судинної

— дихальної

— травної

— обміну речовин і енергії

ІІ – Відповідає за емоції та інстинкти(харчовий, захисний, статевий, батьківський)

ІІІ – Відповідає за довготривалу пам’ять

Фізіологічні властивості безумовних рефлексів. Класифікація безумовних рефлексів.

Безумовні рефлекси – це природжені, відносно постійні стереотипні реакції організму на дію зовнішнього і внутрішнього середовищ, що здійснюється за допомогою нижніх відділів ЦНС.

Властивості безумовних рефлексів:

1. Вони є вродженими

2. Спадково передаваємі

3. Більшість з них функціонує одразу після народження(клювання у птахів, смоктання у савців)

4. Є видовим, однакові рефлекси у кожної особи одного виду

5. Постійні і зберігаються на протязі всього життя

6. Формуються і реалізуються за жорсткою генетичною програмою

7. Кожен біологічний вид має певну чітко окреслену програму поведінки, яка забезпечує пристосування тварини даного виду до стабільних, характерних для даного виду умов життя

Класифікація безумовних рефлексів:

1. Рухові БР (локомоторні, статичні, статокінетичні)

2. Вегетативні, або вісцеральні БР (харчові, дихальні, статеві, судинні)

3. Орієнтовні БР – це рефлекси по типу «Що таке?»

4. Захисні

Інстинкти – це природжені програми поведінки, для здійснення яких майже не потрібне попереднє навчання.

За суттю інстинкти – є комплексом простих БР. Інстинкти діляться на:

1. Вітальні – питний, харчовий, оборонний

2. Рольові

3. Ієрархічні

Відмінності умовних рефлексів від безумовних. Умови утворення і збереження умовних рефлексів. Механізм замикання тимчасового зв’язку.

В процесі еволюції у тварин виробилась здібність утворювати рефлекси, які можуть здійснюватись тільки при визначних умовах, які Павловим були названі умовними рефлексами.

Умови утворення і збереження УР:

1. Поєднання в часі двох подразників – індиферентного (дзвоника), якщо в подальшому стане умовним сигналом і безумовного подразника (їжі)

2. Індиферентний сигнал (дзвоник), повинен діяти раніше безумовного подразника (їжі)

3. Відсутність відволікаючих сторонніх подразників

4. Бадьорий стан кори (стан хвороби затримує утворення УР)

5. Безумовний подразник повинен бути сильніше умовного

6. Для збереження УР, їх час від часу требапідкріплювати безумовними рефлексами

Механізм замикання тимчасового зв’язку, (або механізм утворення умовних рефлексів):

1. Зв’язано з формуванням нових зв’язків в ЦНС

2. Умовний сигнал (дзвоник або світло) викликає виникнення збудження в мозковому відділі відповідного аналізатора (скроневій або потиличній долі)

3. Безумовний подразник (їжа) збуджує – рефлекторний центр (травлення) і одночасно корковий центр (травлення)

4. Таким чином, при виробці умовного рефлексу в корі великих півкуль виникає два вогнища збудження – один в мозковому центрі аналізатора (скронева або потилична зона) – другий в кірковому представництві центру БР (травлення – лімбічній системі)

5. Між ними поступово встановлюється тимчасовий зв’язок по принципу домінанти

6. Від безумовного подразника в корі виникає більш сильне вогнище збудження (домінанти), яке притягує нервові імпульси з інших вогнищ збудження.

Цей зв’язок, або проторення шляху, встановив Павлов і назвав замканням.

Таким чином, між кірковим центром зору або слуху і кірковим центром травлення встановлюється тимчасовий зв’язок. Крім того, в формуванні рефлекторної дуги приймають участь і нейрони ретикулярної формації, підкіркових ядер, лімбічної системи.

Гальмування умовних рефлексів. Види гальмування. Фізіологічне значення.

УР не тільки виробляються, але й зникають при визначних умовах.

Діяльність кори мозку (вищого центру всіх функцій) відбувається при взаємодії збудження і гальмування.

Збудження – веде до виробки УР.

Гальмування – до пригнічення УР.

Розрізняють два види гальмування УР:

Фізіологічне значення кори:

• 1. Забезпечення вищої нервової діяльності.

• 2. Обробка сенсорної інформації.

• 3. Формування рухових команд.

• 4. Інтеграція складних форм поведінки.

Зони кори головного мозку.

• Кору головного мозку за функціональними особливостями, умовно, можна поділити на моторні (рухові), сенсорні (чутливі) та асоціативні (неспецифічні) зони. Моторні та сенсорні зони називаються проекційними.

Моторні зони кори великих півкуль.

• Розрізняють три рухові зони: первинну моторну зону, премоторну зону і додаткову моторну ділянку.

• Моторні зони мають моторні виходи на соматичні м’язи різних частин тіла.

Первинна моторна зона

• У прецентральній закрутці знаходиться первинна моторна зона, яка має топічну організацію і забезпечує здійснення точних рухів. Локалізація рухових точок (тобто місць кори великих півкуль, подразнення яких викликає скорочення певних м’язів) така: вище всіх розміщені рухові точки ніг; під ними знаходяться рухові точки м’язів тулуба, нижче них рук, а нижче всіх – м’язи голови.

• Найбільшу площу займає представництво м’язів кисті рук, меншу губ, язика і найменшу тулуба і ніг. Так, як низхідні рухові шляхи перехрещуються, подразнення вказаних точок викликає скорочення м’язів протилежного боку тіла.

Премоторна зона

• Попереду первинної моторної зони розміщена премоторна зона кори. Для неї характерна топічна організація. Електричне подразнення окремих ділянок викликає рухи голови і тулуба в бік, протилежний подразнюваній півкулі. Ці рухи носять координований характер і супроводжуються скороченням значної кількості м’язів.

Додаткова моторна зона

• Є продовженням первинної моторної зони. Подразнення її різних ділянок показує, що в цій зоні є представництво м’язів всіх частин тіла. При стимулюванні додаткової моторної ділянки спостерігається зміна пози, яка супроводжується двобічними рухами ніг і тулуба. Вона відіграє допоміжну роль в управлінні позою людини.

Сенсорні зони кори головного мозку.

• У кожній півкулі є 2 зони представництва соматичної (шкірної і суглобово м’язової) і вісцеральної чутливості, які умовно називаються першою і другою соматосенсорними зонами кори.

• Перша зона. Для неї характерна топічна організація. Найбільшу площу займає кіркове представництво рецепторів кисті рук, голосового апарату і лиця, найменшу – представництво тулуба, стегна і гомілки протилежного боку тіла.

• Друга. Тут характерна менш чітка соматотопічна проекція тіла.

Зорова зона

• Зорова зона розміщена в потиличних частках обох півкуль, у кожну півкулю проектуються однойменні половини сітківок (ліві половини в праву півкулю, в праві – в ліву). Розрізняють первинну зорову зону, пошкодження якої веде до сліпоти, та вторинну. Вторинна зорова зона має відношення до таких функцій, як зорова увага і регулювання рухів очей.

Слухова, смакова, нюхова зони

• Слухова зона. Для неї описано топічне представництво кортієвого органу, тобто його проектування на кору.

• Смакова зона розміщена в нижній частині постцентральної закрутки.

• Нюхова зона локалізована в передній частці грушоподібної частки. Це єдина зона, яка отримує аферентну інформацію в обхід ядер таламуса.

Колонкова організація проекційних зон кори

• На основі експериментів було зроблено висновок про наявність у корі функціональних колонок нейронів, орієнтованих перпендикулярно до поверхні.

• Кожна функціональна колонка соматосенсорної кори складається з морфологічних мікроколонок. Мікроколонка кори містить декілька пірамідних клітин. До пірамідних клітин прилягають зірчасті клітини, з яким контактують нервові волокна від таламуса.

Асоціативні зони кори великих півкуль.

• У корі великих півкуль поряд з проекційними зонами розміщені зони, які не зв’язані з виконанням певної моторної чи сенсорної функції. Ці ділянки кори називаються асоціативними зонами. У людини вони займають переважну частину кори.

Важливою особливістю клітин асоціативних зон є здатність збуджуватися на подразнення рецепторів різної модальності. На кіркових клітинах асоціативних зон конвертують аферентні шляхи, які несуть імпульси від різних рецепторних систем. Нейрони цих зон не тільки забезпечують інтеграції сенсорної інформації, але й зв’язок між чутливими і руховими зонами кори. Ці механізми є фізіологічною основою вищих психічних функцій.

• Важливою особливістю клітин асоціативних зон є здатність збуджуватися на подразнення рецепторів різної модальності. На кіркових клітинах асоціативних зон конвертують аферентні шляхи, які несуть імпульси від різних рецепторних систем. Нейрони цих зон не тільки забезпечують інтеграції сенсорної інформації, але й зв’язок між чутливими і руховими зонами кори. Ці механізми є фізіологічною основою вищих психічних функцій.

Пошкодження асоціативних зон не веде до втрати специфічної функції, але при цьому порушується здатність правильно інтерпретувати значення діючого подразника. Так, при зруйнуванні в людини асоціативних зорових зон, ніколи не наступає сліпота, але хворий втрачає здатність оцінювати бачене, не розуміє значення слів при читанні. Пошкодження асоціативних слухових зон веде до втрати здатності розуміти почуті слова.

• Пошкодження асоціативних зон не веде до втрати специфічної функції, але при цьому порушується здатність правильно інтерпретувати значення діючого подразника. Так, при зруйнуванні в людини асоціативних зорових зон, ніколи не наступає сліпота, але хворий втрачає здатність оцінювати бачене, не розуміє значення слів при читанні. Пошкодження асоціативних слухових зон веде до втрати здатності розуміти почуті слова.

• Важливою особливістю асоціативних зон у людини, на відміну від моторних, або сенсорних, є те. що їх зруйнування веде лише до тимчасового порушення тих чи інших функцій.

Електрокортикографія.

• Запис біоелектричних потенціалів з поверхні кори головного мозку називається електрокортикографією, а отримана при цьому крива – електрокортикограмою.

Електроенцефалографія.

• Електроенцефалографія – це метод реєстрації сумарної біоелектричної активності мозку з поверхні голови.

Основні ритми електроенцефалограми

• Альфа-ритм – частота коливань – 8-13 Гц, амплітуда – 50 мкВ. Найкраще виражений в потиличних і тім’яних ділянках. Найбільша амплітуда реєструється в спокої при заплющених очах.

• Бета-ритм – частота коливань – 14-30 Гц, амплітуда – до 25 мкВ. Найкраще виражений в лобних ділянках. Найбільша амплітуда реєструється в спокої при розкритих очах.

Тета-ритм – частота коливань – 4-7 Гц, амплітуда – 100-150 мкВ. Найкраще реєструється під час сну, наркозу. Дельта – частота коливань – 0,5-3,5 Гц, амплітуда – 100-150 мкВ. Найкраще реєструється під час глибокого сну, наркозу, у дітей до 5 років.

• Тета-ритм – частота коливань – 4-7 Гц, амплітуда – 100-150 мкВ. Найкраще реєструється під час сну, наркозу. Дельта – частота коливань – 0,5-3,5 Гц, амплітуда – 100-150 мкВ. Найкраще реєструється під час глибокого сну, наркозу, у дітей до 5 років.

Поняття про кортикалізацію функцій.

• Кора великих півкуль переважає над іншими нервовими утворами. Так, у риб або земноводних після видалення кори великих півкуль зорові сприйняття майже не порушуються, тоді як у собак зорове сприйняття цілком випадає. Це відбувається внаслідок кортикалізації функцій, тобто переміщення складних нервових функцій у вищий відділ системи кори великих півкуль.

Дякую за увагу!

• Дякую за увагу!

Поділіться з Вашими друзьями: