Мінеральні речовини що знаходяться в земний кори
Содержание статьи
3.1.2. Основні мінерали земної кори
Мінералами називаються природні хімічні сполуки або окремі хімічні елементи, які утворилися в результаті фізико-хімічних процесів, що відбуваються в земній корі та на її поверхні. Більшість мінералів знаходяться у кристалічному стані, тобто утворюють кристали, і лише незначна їх кількість — в аморфному (від грец. «аморфос» — безформений). Кристали, як багатогранні геометричні тіла бувають самих різноманітних форм, від звичайних правильних кубів до дванадцятигранників(рис. 3.2). За ступенем складності будови кристали діляться на шість груп, або систем, які називаються сингоніями. Розрізняють наступні сингонії: кубічну, тетрагональну, гексагональну (яка може бути поділена на гексагональну та тригональну підсингонії), ромбічну, моноклінну і триклінну.
Рис. 3.2. Форми кристалів
Форма кристалів залежить від закономірності розташування в просторі елементарних часток — атомів, іонів, молекул. Упорядковане розташування останніх у просторі утворює структурукристалів, або їх кристалічну (просторову) гратку. Характер будови кристалічної гратки залежить від фізико-хімічних і термодинамічних умов формування мінералу. В різних умовах з однієї і тієї ж речовини можуть утворюватися різні за формою кристали. Так, наприклад, кварц при високих температурах кристалізується в гексагональній підсингонії, а при низьких — в тригональній. Іншим прикладом можуть бути графіт і алмаз, які складаються з одного й того ж хімічного елементу — вуглецю. Проте, графіт є одним з м’яких мінералів і утворює таблитчасті кристали гексагональної сингонії, а алмаз відноситься до кубічної сингонії і є найтвердішим мінералом земної кори. Така різниця фізичних властивостей двох мінералів однакового хімічного складу, спричинена, насамперед, різною будовою кристалічної гратки (рис. 3.3), тобто різним розташуванням у просторі атомів одного й того ж хімічного елементу, в даному випадку вуглецю.
Причиною такого явища, коли з речовини однакового хімічного складу утворюються різні за будовою кристалічної гратки, формою кристалів і фізичними властивостями мінерали, є відмінність фізико-хімічних умов їх формування, а саме явище називається поліморфізмом (від грец. «поліморфоз» — багатоформений).
В
Рис. 3.3. Кристалічні гратки алмазу (а) і графіту (б)
кристалічних гратках кристалів розташування елементарних часток і характер зв’язку між ними в паралельних напрямках однакові, а в непаралельних різні, що і обумовлює різні їх фізичні властивості (теплопровідність, електропровідність, твердість тощо) в цих напрямках. Таке явище називається анізотропією кристалічної речовини. В аморфних твердих тілах, які характеризуються безладним неупорядкованим розташуванням елементарних часток усі фізичні властивості в усіх напрямках однакові. Такі аморфні мінерали називають ізотропними.
В природі мінерали можуть зустрічатися у вигляді окремих кристалів, їх закономірних зростків (двійників) або утворювати скупчення мінеральних зерен, які називаються мінеральними агрегатами.
Окремі ізольовані кристали та їх двійники утворюються в сприятливих для росту умовах. Форма та розміри кристалів можуть бути найрізноманітнішими і відображають, як склад і внутрішню будову самого мінералу, так і умови його утворення.
Мінеральні агрегати утворюють друзи, секреції, мигдалини, жеоди, конкреції (рис. 3.4), ооліти, сталактити та сталагміти. Друзи — це скупчення кристалів, які приросли до стінки печери або тріщини. Секреції утворюються в результаті поступового заповнення закритих порожнин мінеральною речовиною, яка відкладається на їх стінках. Вони характеризуються концентричною будовою, яка відображає стадійність їх формування. Великі секреції називаються жеодами, а дрібні, розміром до 1,0-1,5 см, що утворилися при застиганні лави під водою — мигдалинами.
Конкреції — це тіла відносно правильної сферичної форми, які утворюються в результаті концентрації мінеральної речовини навколо якого-небудь центру кристалізації і характеризуються концентричною або радіально-променевою будовою. Дрібні сферичні утворення концентричної будови називаються оолітами. Вони утворюються в результаті кристалізації мінеральної речовини в рухомому водному середовищі.
В результаті просочування підземних вод збагачених мінеральними речовинами на поверхні порожнин, здебільшого печер, також відбувається кристалізація речовини у вигляді різноманітних натічних утворень серед яких найбільш поширеними є сталактити та сталагміти. Сталактити — це бурулькоподібні тіла які звисають зі склепінь печер, а сталагміти — ростуть догори з дна печер назустріч сталактитам.
В природі найпоширенішими є мінеральні агрегати кристалічної, аморфної або прихованокристалічної будови, які складають товщі порід. Вони утворюються при майже одночасному випаданню з розчинів або розплавів численних мінеральних часточок (зерен). У кристалічних агрегатах мінерали знаходяться в кристалічному стані, але їх зерна мають неправильну форму. В залежності від умов кристалізації розмір зерен змінюється від великих, при повільній кристалізації, до тонкозернистих, коли процес кристалізації відбувається дуже швидко. В жилах кристалічні агрегати здебільшого характеризуються масивною будовою, і окремі зерна, практично, не розрізняються.
Аморфні мінеральні агрегати — це однорідні щільні або землисті маси з характерним матовим, восковим або слабким жирним блиском. Зовні на них дуже схожі прихованокристалічні агрегати і розрізнити їх можна тільки мікроскопічно. Це колоїдні системи, які складаються з тонкодисперсних кристалічних часток.
а б
в г
Рис. 3.4. Мінеральні агрегати.
а- друзакристалів кварцу; б- секреція складена з агату та халцедону; в- жеода складена з зерен кварцу і халцедону; г- конкреція марказиту.
В природі трапляються також мінеральні утворення, які складають не характерні для них форми. Це так звані псевдоморфози (від грец. «псевдо» — обманливий). Вони утворюються при хімічних змінах, або при заміщенні раніше існуючих мінералів новими, а також при заповненні порожнин, що утворилися в результаті вилуговування яких-небудь мінеральних або органічних включень. Як приклади можна навести псевдоморфози лімоніту по піриту, коли кубічні кристали піриту в результаті певних хімічних перетворень перетворюються в прихованокристалічний лімоніт із збереженням форми кристалів, або заміщення опалом деревини.
Внутрішня будова мінералів і хімічний склад зумовлюють їх фізичні властивості, які лежать в основі всіх мінералогічних методів досліджень і є першочерговими ознаками при діагностиці (визначенні) мінералів. Загалом фізичні властивості мінералів можна розділити на три групи: морфологічні, що характеризують геометричну форму кристалів і, як зазначалось вище, серед яких розрізняють шість сингоній — кубічну, тетрагональну, гексагональну, ромбічну, моноклінну і триклінну; оптичні, що включають колір мінералу, забарвлення його порошку, прозорість мінералу та полиск; і механічні, до яких належать злам, спайність, і твердість мінералу.
За цими властивостями проводиться макроскопічне визначення мінералів і найбільш об’єктивною діагностика є коли вона проводиться шляхом визначення всіх властивостей.
Колір мінералів залежить від їх хімічного складу, як основного, так і домішок, структури, механічних домішок, а також внутрішньої неоднорідності. В зв’язку з цим один і той же мінерал може мати різне забарвлення, а різні мінерали — однаковий колір. Колір мінералу також може змінюватись завдяки інтерференції світла на поверхні кристалів. Таке явище називається ізизацією і проявляється у вигляді різнокольорових плям на гранях мінералу.
Для непрозорих і густозабарвлених напівпрозорих мінералів важливою діагностичною ознакою є колір порошку мінералу. Він може бути таким самим як і колір мінералу, а може і відрізнятися. Для визначення кольору порошку застосовують фарфорову пластинку, яка називається бісквіт. При проведенні такою пластинкою по шорсткуватій поверхні мінералу на ній залишається риска, колір якої відповідає кольору порошку.
Прозорість, яка характеризується властивістю мінералу пропускати промені світла, залежить від будови та однорідності мінеральних скупчень. За цією ознакою мінерали поділяються на прозорі, що пропускають світло як звичайне скло; непрозорі, які не пропускають світла; напівпрозорі або такі що просвічують подібно до матового скла; такі, що просвічують лише в тонкій пластинці.
Полискзалежить від показника заломлення променів світла в мінералі та від здатності їх відбивати. Розрізняють мінерали з металевим полиском, до яких відносяться здебільшого непрозорі мінерали з темнозабарвленою рискою; полиск металоїдний або напівметалевий, який нагадує полиск потемнілого металу; алмазний, скляний, жирний, перламутровий, шовковистий, восковий та матовий полиски.
Зламвизначається характером поверхні по якій розколюється мінерал. Вона може нагадувати поверхню ребристої черепашки, тоді говорять про раковистий злам; може бути нерівною — нерівний злам; може нагадувати скалки — скалкуватий або голчастий злам. Для дрібнозернистих агрегатів здебільшого характерний землистий злам.
Спайність- це властивість кристалічних мінералів розколюватися по рівних поверхнях, що називаються площинами спайності, які відповідають напрямкам найменшого зчеплення часток у кристалічній структурі мінералу. В залежності від того наскільки легко відбувається розщеплення мінералу виділяють такі ступені спайності — дуже досконала, коли мінерал легко розщеплюється на тонкі пластинки; досконала, якщо розщеплення мінералу на тонкі пластинки відбувається під дією певної сили, наприклад удару; середня, коли при ударі мінерал розколюється як по площинах так і нерівному зламу; недосконала, якщо на фоні нерівного зламу рідко спостерігаються сколи по площинах; дуже недосконала, коли завжди утворюється нерівний або раковистий злам. Спайність може бути вираженою в одному, двох, трьох і, рідко, чотирьох напрямках.
Твердість- це властивість мінералу протистояти зовнішній механічній дії. Здебільшого при діагностиці мінералів визначається відносна твердість мінералу шляхом застосування еталонної шкали твердості, яка одержала назву шкали Мооса. Така «шкала твердості» включає десять мінералів, розташованих в порядку збільшення їх твердості (табл. 3.2).
Для визначення твердості мінералів можна також використовувати підручні предмети, твердість яких близька до твердості мінералів — еталонів. Так, твердістю 1 володіє грифель м’якого олівця; 2-2,5 — ніготь, 4 — металевий цвях, 5 — скло, 5,5-6 — сталевий ніж, або голка.
Таблиця 3.2.
Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]
- #
- #
- #
- #
- #
- #
- #
- #
- #
- #
- #
Источник
Речовинний склад земної кори
1.1.Речовинний склад земної кори
1.1.1. Поширення хімічних елементів на Землі
Мантія і земне ядро недоступні для безпосередніх досліджень і уявлення про їхню геохімію засновані на непрямих, головним чином, геофізичних, даних. Більшість теорій у цій області носить характер гіпотез, хоча вихідні геофізичні дані безперечні. Так, встановлено, що середня щільність Землі становить 5,52г/см3, а порід земної кори 2,8 г/см3. Звідси випливає висновок про високу щільність земних глибин. Це може бути пов’язано зі зміною елементарного складу, наприклад, із збільшенням кількості важких металів (Fе, Ni) із глибиною, або ж із фазовими перетвореннями легких мінералів.
На материках на глибині більш 35-70 км швидкість поширення сейсмічних хвиль стрибкоподібно зростає з 6,5-7 до 8 км/с. Причини росту швидкості хвиль цілком не з’ясовані. Думають, що на цій глибині, відбувається зміна як елементного, так і мінерального складу речовини. Глибина, на якій відбувається стрибкоподібна зміна швидкості сейсмічних хвиль, одержала назву лінії Мохоровичича. Прийнято вважати, що границя Мохо є нижньою межею земної кори і верхньою — мантії. Найбільшу потужність земна кора має під гірськими хребтами (до 70 км), а найменшу — на дні океанів (до 15 км).
В межах земної кори швидкість поширення сейсмічних хвиль теж неоднакова. Тому виділяють границю Конрада, що відділяє гранітний шар земної кори від базальтового.
Вперше дослідження по встановленню вмісту хімічних елементів у земній корі були проведені американським вченим Ф.У. Кларком. На честь нього терміном «кларк» у геохімії називають середній уміст хімічного елемента в земній корі, якій-небудь її частині, Землі в цілому, а також у планетах і інших космічних об’єктах, що виражається у процентній формі.
Закон всезагального розсіяння хімічних елементів (Кларка-Вернадського): усі елементи є скрізь — в кожному грамі гірської породи, в кожній краплині води, лише низька чутливість сучасних методів аналізу не дозволяє іноді визначити вміст того чи іншого елемента в будь-якому природному об’єкті.
Отже, при аналізі таблиці 1.1.1 видно, що майже половина твердої земної кори складається з одного елемента — кисню. На другому місці стоїть кремній (29,5%), на третьому — алюміній (8,05%). В сумі ці елементи складають 84,55%. Якщо до них ще добавити залізо (4,65%), кальцій (2,96%), калій (2,50%), натрій (2,50%), магній (1,87%), титан (0,45%), то отримаємо 99,48%. Інші (більш ніж 80 елементів) займають трохи більше 0,5%. Тобто, їх вміст в земній корі не перевищує 0,01-0,0001%. Такі елементи в геохімії прийнято називати рідкими. Якщо для рідкого елемента не характерна здатність до концентрації, то такі елементи іменуютьсярідкими розсіяними. Наприклад, у урану й брому кларки приблизно однакові, але для урану відомо 104 мінерали, а для брому лише 1. Крім того, уран утворює родовища, а бром — ні. Тому уран належить до рідких елементів, а бром до рідких розсіяних.
Таблиця 1.1.1. Уміст хімічних елементів
Вміст хімічних елементів | ||
в земній корі | в мантії | середній склад Землі |
O — 47% | O — 35% | Fe — 35% |
Si — 29.5% | Fe — 25% | O -30% |
Al — 8.05% | Si — 18% | Si — 15% |
Fe — 4.65% | Mg — 14% | Mg — 13% |
Ca — 2.96% | S — 2.0% | Ni — 2.4% |
Na — 2.50% | Al — 1.3% | S — 1.9% |
K — 2.50% | Ca — 1.4% | Ca — 1.1% |
Mg — 1.87% | Ni — 1.35% | Al — 1.1% |
Ti — 0.45% | Na — 0.7% | Na — 0.57% |
Cr — 0.25% | ||
Mn — 0.20% | ||
Основні закономірності поширення хімічних елементів у земній корі:
В земній корі переважають легкі атоми, що займають перші клітинки періодичної таблиці хімічних елементів (до заліза — №26), ядра яких містять невелику кількість протонів і нейтронів.
В земній корі переважають елементи з парними порядковими номерами і з парними атомними масами. Особливо великі кларки елементів, атомна маса яких кратна 4 (кисень, кремній, магній, кальцій і т.д.). На ці елементи, за підрахунками А.Є.Ферсмана, припадає 86,3%.
Така картина пояснюється наступним: на початкових стадіях розвитку нашої планети речовина була розігріта до температури в десятки мільйонів градусів. При такій температурі не могли існувати атоми чи молекули — речовина існувала у вигляді розпеченої плазми з вільними електронами і ядрами й у ній відбувались атомні реакції. Найбільша ймовірність утворення ядер із невеликим, причому парним, числом протонів і нейтронів, бо такі ядра найбільш стійкі.
Це дало можливість В.М. Гольдшмідту сформулюватиосновний геохімічний закон: абсолютна кількість елементів, тобто кларки, залежать від будови атомного ядра; розподіл же елементів, пов’язаний із їх міграцією, — від електронів на зовнішньому електронному рівні.
Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]
- #
- #
- #
- #
- #
- #
- #
- #
- #
- #
- #
Источник
Мінерали й гірські породи – складники земної кори
Тема: Мінерали й гірські породи — складники земної кори
Мета:
1) навчальна: сформувати в учнів поняття «мінерали» і «гірські породи», навчити розрізняти гірські породи за їхнім зовнішнім виглядом;
2) розвивальна: сформувати навики соціальної, комунікативної й інформаційної компетентностей; виробити вміння виділяти головне в матеріалі уроку, висловлювати свої думки від побаченого або почутого, розвивати допитливість;
3) виховна: прищеплювати дбайливе ставлення до багатств надр Землі.
Тип уроку: урок-гра
Обладнання: колекція мінералів і гірських порід магматичного, осадового й метаморфічного походження; мапа Донецької області; слайди печер, гірських порід, схем, ребусів, загадок; ватман з написом «Установіть відповідність»; твір Е. Грига «У печері гірського короля»; мультимедійна установка.
Кабінет оформлено у вигляді печери.
Перебіг уроку
І. Організаційний момент.
Вступне слово вчителя (тихо лунає музика, на мультимедійну дошку спроектовано слайди печер)
Озирніться навкруги. Наш клас вам нічого не нагадує? Сьогодні в нас незвичайний урок: ми вирушаємо в геологічну експедицію кількома геологічними групами, кожна з яких має своє експедиційне завдання.
Чуєте, пройшов горами дощ. Цівки води просочилися в розколини каменю, попливли вниз до підземного струмка. І ось нарешті, подолавши довгу путь, повисне краплинка на стелі печери (слайд). Потім упаде, але залишиться на її місці камінна непомітна оку плівочка. Як слід від багатьох краплинок протягом років виросте на цьому місці бурулька — сталактит (слайд), а під нею з’явиться стовпчик — сталогмит (слайд).
Краса підземного царства дивує й зачаровує: ось засніжений ліс (слайд), ось медуза, що тягне щупальці вниз (слайд), а ось крижане царство Снігової королеви (слайд). Казково красиво! А в казках — під землею живуть гноми — сумлінні вартові скарбів печер (слайд).
ІІ. Актуалізація опорних знань.
Входять гноми. У них у руках ребуси, коробки з гірськими породами, на яких наклеїно аркуші паперу зі знаками питання.
Ви, безперечно, усі впізнали підземних жителів. В їхніх руках те, що нам з вами сьогодні слід буде вивчити. Як ви гадаєте, чому вони тут? (гноми підходять кожний до своєї групи). Підземне царство оповите таємницями, і хто краще за них усі їх знає?! Гноми будуть провідниками-консультантами в нашій експедиції й мені допоможуть оцінити вашу роботу. Результатом експедиції стане звіт, який кожна група має подати в кінці уроку.
Гноми хочуть дізнатися, що вам відомо про внутрішню будову Землі (на фоні внутрішньої будови Землі слайд «Інтелектуальна розминка — «Світлофор»; гноми один за одним читають питання, учні піднімають картки, і вони викликають когось із своєї групи).
Чи знаєте ви, що?
- Скільки основних частин у будові нашої планети? (3)
- Яка внутрішня частина Землі є найважчою? (ядро)
- Що є найбільшою за обсягом частиною планети? (мантія)
- Як називається в’язкий шар, що лежить на глибині близько 150-200 км від поверхні Землі? (астеносфера)
- Як називається верхня тверда оболонка Землі товщиною під океанами 5-10 км, у горах на суші — 70-80 км? (земна кора)
- Що утворює земна кора з верхньою частиною мантії до шару астеносфери? (літосфера)
ІІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності.
Більшість учених, ризикуючи життям, вирушають у експедиції, щоб пізнати непізнане. Що ними керує: лише цікавість чи певна мета? Очевидно, і те, і інше. Ось і ми, допитливі дослідники, сьогодні привідкриємо завісу таємниць підземного царства. А допоможуть нам у цьому гноми.
ІV. Вивчення нового матеріалу.
1. Визначення теми й складання плану уроку.
Учитель
Вирушаючи в експедицію (не слід забувати, що час обмежено), треба чітко знати її мету й завдання, отже, ми маємо визначити тему уроку й накреслити план роботи.
Що в перекладі означає слово «літосфера»? (камінна оболонка). А як по-іншому можна назвати камені, дізнаємося, розгадавши ребуси, які принесли нам гноми (слайд з ребусами).
(поки діти розгадують ребуси, учитель кріпить на дошку аркуші з написами «Граніт», «Кварц», «Слюда», «Польовий шпат»)
Розгадавши ребуси, ми знайшли відповідь на питання, яке поставили нам гноми (слайд «Гірські породи й мінерали»)
(запис теми уроку в робочі зошити)
Прийом «Відстрочена відгадка»
Як ви гадаєте, що спільне між поняттями граніт, кварц, слюда, польовий шпат? Зараз важко відповісти, чи не так? Отже, що б ви насамперед хотіли дізнатися, вирушаючи в експедицію? (спільне складання плану; заздалегідь підготовлений план на окремих аркушах одержує кожна група після його спільного усного складання) (слайд)
Тема: Гірські породи й мінерали
План роботи
1. Визначення понять «гірські породи», «мінерали»
2. Назва
3. Склад
4. Утворення
5. Використання
Учитель
Гадаєте, камені мовчать? Це не зовсім так. Ми вчитимемося слухати й розуміти те, що вони нам можуть розповісти. У природі існує декілька тисяч мінералів і гірських порід. Що ж це за природні тіла? (слайд)
МІНЕРАЛИ — ЦЕ ПРИРОДНІ ТІЛА, ЩО СКЛАДАЮТЬСЯ З ОДНІЄЇ РЕЧОВИНИ.
Які агрегатні стани речовини вам відомо? Так само й мінерали можуть бути рідкими, твердими й газоподібними. (слайд)
МІНЕРАЛИ
2. Робота з підручником.
Учитель
Використовуючи текст підручника, розподіліть мінерали по групах. (слайд)
МІНЕРАЛИ
РІДКІ | ТВЕРДІ | ГАЗОПОДІБНІ |
вода | золото | вода |
кварц | ||
польовий шпат | ||
слюда алмаз |
Зверніть увагу: і кварц, і польовий шпат, і слюда — це мінерали. Але в чистому вигляді мінерали трапляються порівняно рідко. Переважно вони утворюють різні сполучення — гірські породи. (слайд)
ГІРСЬКІ ПОРОДИ — ЦЕ ПОЄДНАННЯ КІЛЬКОХ МІНЕРАЛІВ АБО СКЛА́ДЕННЯ ОДНОГО У ВЕЛИКІЙ КІЛЬКОСТІ.
Повернімося до поставленого питання (в руках у вчителя граніт і його складники): що спільне між цими природними тілами? (слайд)
ГРАНІТ = КВАРЦ + ПОЛЬОВИЙ ШПАТ + СЛЮДА
3. Робота в групах.
Учитель
Слово граніт — запозичене, у перекладі з італійської мови воно означає «зернистий»: граніт складається з чорних (слюди), білих блискучих (кварцу) і сірих або червоних (польового шпату) кристалів.
Як же формуються гірські породи? Щоб відповісти на це питання, разом зі своїми провідниками гномами вирушаємо в геологічну експедицію. Перша група — до печери «Магматичної», друга — до «Печери осадо́вих порід», третя — до печери «Метаморфічної» (гноми роздають завдання). Що вони держать в таємниці — спробуємо з вами розгадати. Кожна група за підсумками експедиції готує звіт, який разом з дорожніми нотатками (випереджувальне завдання) здає вчителеві. Не слід забувати, що час обмежено, тому необхідно чітко розподілити обов’язки. Не забудьте принести й показати нам зразки (3-4 учні від кожної групи відповідають, під час учнівських відповідей з’являються слайди із зображенням магматичних, метаморфічних і осадових гірських порід).
4. Закріплення вивченого матеріалу за узагальнювальною схемою (слайд*).
ЗЕМНА КОРА
МІНЕРАЛИ ГІРСЬКІ ПОРОДИ
МАГМАТИЧНІ ОСАДО́ВІ МЕТАМОРФІЧНІ
ПОВЕРХНЕВІ ВІДЛАМКОВІ граніт — гнейс
базальт глина
туф пісок вапняк — мармур
пемза галька
ГЛИБИННІ ХІМІЧНІ пісковик — кварцит
лабрадорит сіль
граніт вапняк вугілля — графіт
габро ОРГАНІЧНІ
крейда
кам’яне вугілля
вапняк-черепашник
Учитель
Гірські породи утворюються за різних умов: 1) при застиганні магми в земній корі, 2) при відкладенні речовин на дні океану, 3) при руйнуванні інших порід, 4) із залишків організмів, 5) на великій глибині за високих температур і тиску (після учнівських відповідей з’являється слайд*).
V.Ігрове закріплення матеріалу.
Учитель
Під час експедиції всі її учасники мають бути дуже уважними, адже тільки так можна досягти мети, поставленої на початку уроку. Наскільки уважними ви були, зараз з’ясуємо. Оголошую конкурс загадок (один учень у цей час працює біля дошки: виконує завдання встановлення відповідності між типами й видами гірських порід*):
* Установіть відповідність:
А магматична гірська порода | 1 крейда |
Б осадова (відламкового походження) | 2 граніт |
В метаморфічна гірська порода | 3 кухонна сіль |
Г осадова (хімічного походження) | 4 пісок |
5 гнейс |
(слайд)
Белый камешек растаял,
На доске он след оставил. (мел)
Он очень нужен детворе,
Он на дорожках во дворе,
Он и на стройке, и на пляже,
Он и в стекле расплавлен даже. (песок)
Используют в строительстве
Для производства извести. (известняк)
Что за горная порода
Изменялась год от года.
На вопрос ответить ваш
Нам поможет карандаш. (графит)
В воде родится,
А воды боится. (соль)
Из трёх частей он состоит
И называется гранит.
Условия меняются.
Во что он превращается? (гнейс)
Он несёт в дома тепло.
От него в домах светло.
Помогает плавить сталь,
Делать краски и эмаль. (уголь)
(перевірка й оцінювання роботи учня біля дошки)
VI. Узагальнення й систематизація матеріалу.
Наша експедиція з вивчення гірських порід і мінералів добігає кінця. Підведемо підсумки: що нового ви дізналися сьогодні на уроці, чи досягли ми поставленої мети? Повернімося до плану уроку й дамо відповідь на питання: 1) що таке мінерали й гірські породи, яке з цих двох понять ширше за інше; 2) яка гірська порода складається з трьох мінералів; 3) які групи гірських порід за їхнім походженням можна виокремити, наведіть приклади; 4) як людина використовує гірські породи й мінерали.
Ви маєте пам’ятати: щоб сформувалися гірські породи й мінерали, необхідно тривалий час, тому Закон про охорону природи вимагає дбайливого ставлення людей до надр Землі, а також раціонального їх використання.
VII. Домашнє завдання.
Вивчити § 15 підручника, скласти кросворди, ребуси, дібрати загадки про мінерали й гірські породи.
VIII. Підведення підсумків і виставлення оцінок.
За результатами складених звітів і за допомоги експертів-гномів буде оцінено роботу кожного учня на уроці. Чиї знання, на вашу думку, заслуговують найвищих балів?
Резервний матеріал (слайд)
Корисні копалини — це мінерали й гірські породи, використовувані людиною в її господарській діяльності.
КОРИСНІ КОПАЛИНИ
ПАЛИВНІ | РУДНІ (металеві) | НЕРУДНІ (неметалеві) |
Робота за малюнком у підручнику.
Учитель
Прийом оживлення мапи
Головне багатство Донецької області — вугілля, що утворилося з прадавніх рослин. Його видобувають у Донецьку, Єнакієвому, Шахтарську, Красноармійську. З вугілля одержують кокс, газ, лікарські засоби, нафталін, пасту для ручок, барвники. Також його застосовують як паливо. Багатий наш край і на кухонну сіль. Її видобувають у Слов’янську й Артемівську. Кухонну сіль використовують не лише в їжу, але й для виробництва соди, соляної кислоти, хлору. У Нікітівці добувають ртутну руду — кіновар, залізну руду — у Приазов’ї. Значні в Донецькій області запаси мергелю, крейди, вапняку, піску. Але про все це більш детально ми будемо говорити, коли вивчатимемо економічну географію України.
Додатки
Завдання групам
І група
Звіт
Магматичні гірські породи
1. Умови формування.
2. Групи, на які поділяються.
3. Відмінність в будові.
4. Приклади гірських порід (продемонструвати зразки).
5. Застосування в господарстві.
ІІ група
Звіт
Осадові гірські породи
1. Чинники утворення.
2. Групи, на які поділяються.
3. Коротка характеристика кожного типу.
4. Приклади гірських порід (продемонструвати зразки).
5. Господарське використання.
ІІІ група
Звіт
Метаморфічні гірські породи
1. Що таке метаморфоз?
2. Під дією чого відбуваються перетворення?
3. Які породи можуть перетворюватися на метаморфічні?
4. Навести приклади метаморфізації (продемонструвати зразки).
5. Застосування в господарстві.
Источник