Коклюш на українській мові

Содержание статьи

Кашлюк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Кашлю́к[3], також коклю́ш[4] (лат. pertussis) — гостра антропонозна повітряно-крапельна бактерійна інфекційна хвороба, найбільш характерною ознакою якої є нападоподібний спазматичний кашель.

Назва «коклюш» походить від фр. coqueluche, утвореним від лат. cucullus («чепчик для немовляти, кукіль»), зближеним з фр. coq («півень», з огляду на те, що кашель схожий на його крик). Українська форма «кашлюк» утворилося від «коклюш» внаслідок народної етимології — виведення від «кашель»[5].

Причини і поширення хвороби[ред. | ред. код]

Bordetella pertussis під мікроскопом

Збудник кашлюку — Bordetella pertussis (паличка Борде-Жанґу, названа так на честь бельгійського науковця Ж. Борде і французького — О. Жанґу, які вперше її описали в 1906 році).

Інфекція передається крапельним шляхом при кашлі, чханні хворого. Контагіозність (імовірність зараження при контакті з хворим) є дуже високою — становить до 90 %.

Кашлюк традиційно вважають дитячою хворобою (близько половини усіх випадків припадає на дітей до 2 років). Хоча після першого захворювання на кашлюк імунітет зазвичай є слабким, повторна інфекція (в разі її виникнення) має переважно слабший перебіг, і нерідко при цьому кашлюк навіть не діагностують. Також від хвороби немає вродженого, обумовленого материнськими антитілами, імунітету.

Захворювання може набувати епідемічного характеру.

У 1937 році досліджено й виділено мікроорганізм, подібний за природою на бактерію кашлюку — Bordetella parapertussis (паракашлюкова паличка), яка спричинює захворювання паракашлюк, якій перебігає легше за кашлюк.

Клінічні прояви[ред. | ред. код]

Інкубаційний період при кашлюку триває 7-9 діб (за деякими даними 2-14 діб). Клінічні форми захворювання за тяжкістю перебігу:

  • легка
  • середньої тяжкості
  • тяжка

Катаральний період[ред. | ред. код]

Після інкубації настає катаральний період, який триває 10-14 днів і характерний сухим кашлем, нежитєм, підвищенням температури тіла до 37,5-38°.

Спазматичний період[ред. | ред. код]

У наступні дні кашель поступово посилюється, переходить у конвульсивний (напади кашлю закінчуються виділенням в’язкого мокротиння, іноді — блюванням). Цей період триває 2-8 тижнів і довше. Під час кашлю можуть утворюватись крововиливи під шкіру повік, в кон’юнктиву ока, бувають кровотечі з носа, зовнішніх слухових проходів тощо. Внаслідок того, що на висоті кашлю відбувається реприза — затримка дихання, дитина може померти від цього. Такий стридорозний кашель з репризами є патогномонічним симптомом хвороби.

Період реконвалесценції[ред. | ред. код]

Поступово кашель слабшає, напади стають рідшими й не такими тривалими, настає період реконвалесценції (видужання).

Перебіг кашлюку може ускладнюватися, найчастіше, запаленням легень.

Профілактика і лікування[ред. | ред. код]

Запобіганням подальшого передавання кашлюка у популяції є рання ізоляція хворого до його повного видужання, карантин на 21 день дітей, що були в контакті з хворим, активна імунізація дітей у 5-7 місяців, потім через 9-12 місяців, далі кожні 2-3 роки до 14 років (тобто у шкільному віці).

Лікування включає: максимальне перебування хворого на свіжому повітрі, повноцінне харчування, антибіотики, введення специфічного антикашлюковому гамма-глобуліну, баротерапія.

Госпіталізації підлягають: хворі з тяжкими формами; із загрозливими життю ускладненнями (порушення мозкового кровообігу та ритму дихання); зі середньотяжкими формами з негладким перебігом, несприятливим преморбідним тлом, загостренням хронічних захворювань; діти раннього віку.

За епідеміологічними показниками госпіталізують дітей із закритих дитячих установ (незалежно від тяжкості захворювань) і сімейних вогнищ.

Режим — щадний (зменшення негативних психоемоційних навантажень) з обов’язковими індивідуальними прогулянками.

Дієта — збагачена вітамінами, що відповідає віку. Пацієнтів з тяжкими формами захворювання рекомендовано годувати частіше і меншими порціями; після блювання дітей догодовують.

Етіотропна терапія — призначення антибіотиків (макроліди, напівсинтетичні пеніциліни, цефалоспорини 3 покоління).

Патогенетична терапія — препарати, що заспокоюють кашель, протисудомні препарати, загальнозаспокійливі засоби.

Симптоматична терапія — відсмоктування слизу з верхніх дихальних шляхів, аерозольна терапія, фізіотерапія, масаж, дихальна гімнастика.

У періоді реконвалесценції — препарати, які сприяють підвищенню рівня неспецифічної реактивності організму (препарати ехінацеї, настоянка елеутерококу), курсом від 1 до 8 тижнів, вітамінно-мінеральні комплекси.

Див. також[ред. | ред. код]

  • Бордетели
  • Паличкоподібні бактерії
  • Бактерії

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974-1985., Том 5., К., 1980, стор. 269
  • Воробьев А. В., Быков А. С., Пашков Е.П, Рыбаклва А. М., Микробиология: Учебник — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Медицина, 2003. — 336 с.: ил — (Учеб. лит. Для студ. фарм. вузов). — ISBN 5-225-04411-5 (рос.)

Источник

Кашлюк (коклюш)

Визначення та етіопатогенез

Бактеріальне інфекційне захворювання, що перебігає під виглядом затяжного бронхіту, з тяжкими нападами кашлю.

1. Етіологічний фактор: грамнегативна аеробна паличка Bordetella pertussis, яка синтезує кашлюковий токсин; ворота інфекції — верхні дихальні шляхи.

2. Патомеханізм: токсин викликає некроз епітелію дихальних шляхів (некроз найбільше виражений у трахеї), в результаті порушується виділення слизу (густий і в’язкий) та сильно стимулюється кашльовий рефлекс.

3. Резервуар і шляхи передачі: єдиним резервуаром є людина; джерелом інфекції є хвора людина (в т. ч. попередньо щеплена, якщо захворіє); шлях інфікування в основному краплинний, внаслідок вдихання виділень з дихальних шляхів пацієнта (розпилених у повітрі під час кашлю).

4. Інкубаційний період та період заразливості: інкубаційний період 5-21 днів (зазвичай 7-14 днів); висока контагіозність для оточення (до 80 %), найвища у перші 3 тиж. хвороби (у катаральному періоді і на початку періоду спазматичного кашлю).

Читайте также:  Коклюш лечение детей 10 лет

Клінічна картина

Нагадує бронхіт з нападоподібним, тривалим кашлем. Перебіг захворювання і тяжкість симптомів залежать від стану імунорезистентності (повторне чи поствакцинальне захворювання мають легший перебіг і нетипову клінічну картину — домінує тривалий нехарактерний кашель). Типовий перебіг включає:

1. Катаральний період (1-2 тиж.): грипоподібні симптоми (невисока гарячка або її відсутність); під кінець з’являється кашель, спочатку вночі, потім і впродовж дня, спочатку сухий, поступово стає нападоподібним.

2. Період спазматичного кашлю (4-6 тиж.): напади спастичного кашлю без можливості набрати повітря (реприза), кашель закінчується глибоким вдихом з голосним гортанним свистом, що нагадує «кукурікання» (у дітей, рідше у підлітків і дорослих); виникає серіями. Під кінець нападу пацієнт відкашлює густе в’язке харкотиння (діти можуть його ковтнути, а потім виблювати). Напади можуть супроводжуватись набряком і ціанозом обличчя, петехіями на лиці та кон’юнктивах; у новонароджених і маленьких дітей замість кашлю може виникати апное, генералізовані судоми. Приступи виснажливі; поза ними стан хворого є досить добрим. У дорослих, як правило, домінує тривалий, не характерний кашель.

3. Період одужання (3-4 міс.): кашель поступово зникає, періодично — особливо після навантаження або в перебігу іншої інфекції — може повторно посилитись.

Діагностика

Допоміжні дослідження

1. Ідентифікація етіологічного фактора:

1) бактеріологічний метод — середовище ReganLowe чи Борде-Жангу, мазок з глотки або глибокий мазок з носа (забір проведіть дакроновим зонд-тампоном або тампоном з альгінатом кальцію, не використовуйте ватних тампонів); це золотий стандарт, проте 50 % результатів — псевдонегативні (особливо у щеплених осіб або у пацієнтів, що лікувалися відповідним антибіотиком);

2) серологічне дослідження (ELISA) — виявлення специфічних антитіл до кашлюкового токсину (PT) B. pertussis у сироватці (обмежена вірогідність з огляду на труднощі в інтерпретації результатів). IgG — у старших дітей і дорослих є результатом перенесеної інфекції або щеплення; якщо пацієнт не був щеплений проти кашлюка протягом останніх 12-24 міс., то підвищений титр IgG до PT в єдиній пробі вказує на свіже інфікування; підтвердженням захворювання також є збільшення на ≥100 % або зменшення на ≥50 % рівня антитіл, виявлених в другій пробі сироватки, взятій через 2-4 тижні після забору першої проби. IgA — підтверджують свіже інфікування (також синтезуються у щеплених від кашлюка осіб), циркулюють до кількох міс., визначають їх виключно у випадку сумнівного чи невірогідного результату для IgG.

3) молекулярні методи (ПЛР) — виявлення генетичного матеріалу B. pertussis у мазку з глотки чи носа (забір мазка проводити лише дакроновим зонд-тампоном), або у промивних водах з носа. У деяких лабораторіях — високий відсоток псевдопозитивних результатів.

2. Інші дослідження: загальний аналіз крові — лейкоцитоз 20 000-30 000/мкл з перевагою лімфоцитів (симптом корисний, але не патогномонічний); у підлітків та дорослих (особливо в похилому віці) кількість лейкоцитів часто в нормі.

Діагностичні критерії

Часто хворобу підозрюють на підставі клінічної картини (особливо у випадку кашлю >3 тиж.); діагноз встановлюють лише на основі серологічних чи мікробіологічних досліджень →табл. 3.7-1. Якщо клінічна картина захворювання типова і пацієнт був у контакті з хворим на підтверджений лабораторно кашлюк, то діагноз є достовірним і не вимагає лабораторних досліджень.

Таблиця 3.7-1. Лабораторна діагностика кашлюка — рекомендації Європейського центру з контролю і профілактики захворювань (European Centre for Disease Prevention and Control — ECDC)

Вікова група

Рекомендований метод

новонароджені, немовлята

ПЛР та/або культивуванняa

діти, вакциновані проти кашлюка, молодь і дорослі — при кашлю, який триває <2 тиж.

культивування і ПЛР

молодь і дорослі з кашлем, який триває <3 тиж.

ПЛР і IgG проти PT (ELISA)

молодь і дорослі з кашлем, який триває ≥2-3 тиж.

IgG проти PT (ELISA)

a Мазок з носоглотки слід зробити якнайшвидше після появи симптомів.

ПЛР — полімеразна ланцюгова реакція, PT — кашлюковий токсин

на підставі: Eur. J. Clin. Microbiol. Infect. Dis., 2011, 30: 307-312

Диференціальна діагностика

Інші причини тривалого кашлю →розд. 1.23, у т. ч. інфікування B. parapertussis або B. bronchiseptica (т. зв. паракашлюк [паракоклюш]).

лікування

Етіологічне лікування

Антибіотикотерапія: у підлітків та дорослих слід розпочати в межах 3 тиж. від появи кашлю; антибіотикотерапія, призначена у ранній фазі катарального періоду полегшує перебіг захворювання, натомість після появи спазматичного кашлю не впливає на симптоми, але скорочує період контагіозності. Препарати першого вибору: макроліди п/о — азитроміцин у 1-й день 500 мг одноразово, з 2-го по 5-й день 250 мг кожні 24 год; кларитроміцин 500 мг кожні 12 год впродовж 7 днів, або еритроміцин 500 мг кожні 6 год впродовж 14 днів; при гіперчутливості або непереносимості макролідів — котримоксазол 960 мг кожні 12 год впродовж 14 днів.

Загальні рекомендації і симптоматичне лікування

Пацієнтів з супутніми хронічними захворюваннями госпіталізуйте (тяжкий перебіг, високий ризик ускладнень). У тяжких випадках може бути необхідною оксигенотерапія, чи навіть ШВЛ.

ускладнення

Найвищий ризик у немовлят (особливо <6 міс.), а також у пацієнтів з хронічними супутніми захворюваннями (особливо нервово-м’язовими).

1. Пневмонія (вторинна бактеріальна інфекція), ателектаз, пневмоторакс.

2. Неврологічні ускладнення (особливо у немовлят, рідко в дорослих): судоми, набряк мозку, внутрішньочерепний крововилив, субдуральний крововилив, гіпоксична енцефалопатія (тяжкі порушення свідомості, вогнищеві симптоми, вогнищеві або генералізовані судоми тривалістю >24 год); можуть залишитись стійкі залишкові явища (розумова відсталість, глухота, епілепсія).

3. Інші: кила [грижа], випадіння прямої кишки, нетримання сечі, переломи ребер, надрив вуздечки язика, субкон’юнктивальні крововиливи.

прогноз

У новонароджених і немовлят тяжкий перебіг і високий ризик смерті (≈1 % у віці <2 міс., ≈0,5 % у віці 2-11 міс.), а також ускладнень. У старших дітей та дорослих — прогноз сприятливий, однак хвороба є дуже виснажливою і спричиняє значне погіршення загального стану. Ні щеплення, ні перенесений кашлюк не забезпечують тривалого імунітету. Повторне захворювання, як правило, має легший перебіг.

Читайте также:  Температура тела при коклюше

профілактика

Специфічні методи

1. Профілактична вакцинація →розд. 18.11 (основний метод профілактики).

2. Постекспозиційна хіміопрофілактика: рекомендована всім контактним особам, які проживають спільно з хворим та іншим близьким особам (зустріч лицем до лиця на віддалі <1 м, безпосередній контакт з виділеннями з дихальних шляхів чи слиною, перебування безпосередньо близько до інфікованої особи впродовж ≥1 год). Якщо експозиція була на межі показів до застосування хіміопрофілактики, то «ЗА» її застосування буде свідчити можливість трансмісії (передачі) інфекції особам з групи високого ризику тяжкого перебігу кашлюка (напр., немовлята і вагітні в ІІІ триместрі, особи з імунодефіцитом чи хронічними захворюваннями легень). Через 21 день від контакту ефективність хіміопрофілактики є обмеженою, але її варто застосувати, якщо контактна особа перебуває серед осіб з групи ризику. Медикаменти та тривалість їх використання при хіміопрофілактиці аналогічні, як при лікуванні кашлюка (→Етіологічне лікування).

Неспецифічні методи

1. Ізоляція хворих: до 5 днів від початку ефективної антибіотикотерапії; якщо не застосовано антибіотик → ізоляція впродовж 3 тиж. від появи спазматичного кашлю.

Источник

Коклюш

Коклю́ш[1][2][3] (от фр. coqueluche; лат. Pertussis) — острая антропонозная воздушно-капельная бактериальная инфекция, наиболее характерным признаком которой является приступообразный спазматический кашель. Опасное инфекционное заболевание дыхательных путей. Очень опасен для детей младше двух лет.

До широкого распространения вакцины в 1950-х годах коклюш был одной из самых распространённых болезней среди детей[4]. При том вакцинация предотвращает заболевание, но вакцинированные люди могут оказываться носителями бактерии и способны передавать её не вакцинированным, в результате чего последние всё ещё находятся под риском возникновения заболевания[5].

Возбудитель[править | править код]

Вызывается бактериями Борде-Жангу (по имени впервые описавших её в 1906 бельгийского учёного Ж. Борде и французского — О. Жангу) (Bordetella pertussis). Врождённый иммунитет, обусловленный материнскими антителами, не развивается. Контагиозность (вероятность заражения при контакте) составляет 90 %. В 1937 году выделен микроорганизм, сходный с палочкой коклюша, — паракоклюшная палочка. Заболевание, вызываемое этим микроорганизмом, протекает как лёгкая форма коклюша, но иммунитета к коклюшу не оставляет.

Развитие заболевания[править | править код]

Чаще заболевают дети дошкольного возраста. Инкубационный период длится от 7 до 14 дней. Заражение происходит воздушно-капельным путём. Больной заразен с 1-го до 25-го дня заболевания. Длительность заразного периода может сократиться при своевременном проведении антибактериальной терапии. Заражение происходит воздушно-капельным путём при прямом контакте с заражённым человеком. Наблюдается носительство бордетеллы пертуссис у взрослых людей. В том числе среди потенциально опасных контактных лиц могут находиться сотрудники детских дошкольных учреждений, поскольку скрытая форма инфекции внешне никак не проявляется. Пациент опасен для окружающих людей на протяжении 30 дней с момента проявления первых симптомов болезни.

Врождённого иммунитета к этому типу инфекции не существует. После перенесенного заболевания образуется стойкий иммунитет[6]. Однократная вакцинация даёт краткосрочный эффект, требуется повторная ревакцинация в определённые календарём прививок сроки. Необходимо понимать, что иммунитет после вакцинации не гарантирует полной защиты. Однако у таких детей заболевание отличается более лёгким и быстрым течением, не провоцируя многочисленные осложнения.

Хотя в большинстве случаев клинически выраженный коклюш наблюдается у детей в возрасте от 1 до 5 лет, острое заболевание и смертельный исход регистрируются, главным образом, среди неиммунных детей очень раннего возраста. Среди детей более старшего возраста, подростков и взрослых коклюш часто не диагностируется из-за его часто нетипичного течения. Однако более старшие возрастные группы являются важным источником инфицирования для восприимчивых детей грудного возраста[7].

Даже на фоне лечения мучительный кашель продолжается от десяти недель и более[8]. Не существует эффективных методов борьбы с кашлем на фоне коклюша[9]. У детей младше одного года кашель может быть небольшим или вообще отсутствовать, а вместо него происходит остановка дыхания[10]. Взрослые, болеющие коклюшем, кашляют настолько интенсивно, что у 4 % пациентов ломаются рёбра[11].

Эпидемиологическая картина[править | править код]

В каждой конкретной местности заболевание приобретает эпидемический характер с периодичностью в 2-4 года. Иммунизация заметно снизила частоту заболевания коклюшем во многих странах. В 1950-х годах, до введения иммунизации, в Англии регистрировалось ежегодно более 100 тыс. случаев. Для сравнения: в 1980 г. в Англии был отмечен только 1471 случай.

Циркуляция возбудителя происходит и при очень высоком охвате вакцинацией, при этом у подавляющего большинства инфицированных симптомы не появляются; так, в исследовании, проведенном в Голландии в 1995-1996, ежегодное количество инфицированных среди населения старше 3 лет было оценено в 6,6 %, с минимальным носительством среди детей (3.3 %) и максимальным — среди возрастной когорты 20-24 (10.8 %), при этом зарегистрированные заболевания составили только 0,01 %[12]

Приток трудовых мигрантов ухудшил санитарно-гигиеническую обстановку в РФ, в том числе по заболеваемости коклюшем[источник не указан 713 дней].

Иммунитет[править | править код]

Около половины случаев приходится на детей до 2 лет, для них же болезнь наиболее опасна. После перенесенного заболевания образуется стойкий иммунитет[6][13].

Иммунитет после однократной прививки не стойкий и требует повторной вакцинации. Опубликованное в 2018 году мета-исследование бесклеточной вакцины от коклюша оценивает эффективность начальной серии прививок в 91 % со спадом эффективности в 9,6 % ежегодно, эффективность повторной вакцинации в подростковом возрасте оценивается в 70 % со спадом эффективности в 45,3 % ежегодно[14]; таким образом, законченная на втором году жизни иммунизация обеспечивает достаточно высокий уровень защиты до 4-6 лет, но эффект от ревакцинации в старшем возрасте теряется очень быстро[15].

Ранняя вакцинация женщин в третьем триместре беременности приводит[15] к эффективному трансплацентарному переносу антител, полученных из вакцин, от матери к младенцу; антитела сохраняются до тех пор, пока ребёнок не сможет начать иммунизацию в возрасте 3 месяцев.

Одной из целей программы вакцинации от коклюша, помимо непосредственного снижения заболеваемости и тяжести протекания болезни, является ограждение от возможного контакта с возбудителем младенцев, непривитых по возрасту.

Читайте также:  Супракс солютаб от коклюша

Лечение[править | править код]

Госпитализации подлежат: больные с тяжёлыми формами; с угрожающими жизни осложнениями (нарушение мозгового кровообращения и ритма дыхания); со среднетяжёлыми формами с негладким течением, неблагоприятным преморбидным[уточнить] фоном, обострением хронических заболеваний; дети раннего возраста.

По эпидемиологическим показаниям госпитализируют детей из закрытых детских учреждений (независимо от тяжести заболеваний) и семейных очагов.

Режим — щадящий (уменьшение отрицательных психоэмоциональных нагрузок) с обязательными индивидуальными прогулками.

Диета — обогащённая витаминами, соответствующая возрасту. Пациентов с тяжёлыми формами заболевания рекомендуется кормить чаще и меньшими порциями; после рвоты детей докармливают.

Этиотропная терапия — назначение антибиотиков (макролиды, полусинтетические пенициллины, цефалоспорины 3 поколения). Если кашель сохраняется — то дальнейшее применение антибиотиков нецелесообразно.

Патогенетическая терапия — противосудорожные препараты, успокаивающие средства.

Симптоматическая терапия — отсасывание слизи из верхних дыхательных путей, аэрозольтерапия, физиотерапия, массаж, дыхательная гимнастика.

В периоде реконвалесценции — витаминно-минеральные комплексы.

Профилактика[править | править код]

В большинстве развитых стран для вакцинации населения от коклюша используются ацеллюлярная (бесклеточная) вакцина и различные её комбинации с другими педиатрическими вакцинами против полиомиелита, гепатита В, гемофильной инфекции.

В России[править | править код]

В России прививки от коклюша предусмотрены только для дошкольников: на первом году жизни трёхкратно и на втором году жизни однократно[16].

Профилактика коклюша в стране регулируется санитарными правилами СП-3.1.2.3162-14[17].

В России организовано производство только цельноклеточной АКДС-вакцины, что затрудняет включение в календарь различных комбинаций педиатрических вакцин (например, АаКДС+ИПВ, АаКДС+ИПВ+ГепВ и др.), ограничивает применение инактивированной полиомиелитной вакцины в составе комбинированных вакцин, не позволяет внедрить в календарь регулярные бустерные дозы АаКДС-вакцин со сниженным количеством антигена среди школьников и взрослого населения России[18].

В 2014 году включение в российский календарь прививок 13-валентной пневмококковой конъюгированной и 5-валентной вакцины для профилактики коклюша, дифтерии, столбняка и Hib стало возможным в результате частичной локализации производства современных иммунобиологических препаратов на территории страны[18].

Примечания[править | править код]

  1. ↑ Орфоэпический словарь русского языка Аванесова
  2. ↑ ФОНЕТИЧЕСКИЙ РАЗБОР СЛОВА «КОКЛЮШ»
  3. ↑ ГРАМОТА.РУ — справочно-информационный интернет-портал «Русский язык»
  4. ↑ ВОЗ, 2015, Эпидемиология : Распространение болезни и ее бремя, с. 434.
  5. ↑ Sangita Thapa, Shishir Gokhale, Anarapu Laxminarasimha Sharma, Lokendra Bahadur Sapkota, Shamshul Ansari. Burden of bacterial upper respiratory tract pathogens in school children of Nepal (англ.) // BMJ Open Respiratory Re. — 2017. — 1 October (vol. 4, iss. 1). — P. e000203. — ISSN 2052-4439. — doi:10.1136/bmjresp-2017-000203. — PMID 29071076.
  6. ↑ 1 2 Малая медицинская энциклопедия, 1991, с. 450.
  7. ↑ Вакцины против коклюша. Документ по позиции ВОЗ (pdf). who.int. ВОЗ (5 мая 2008). Дата обращения: 30 мая 2019.
  8. ↑ Pertussis (Whooping Cough). Fast Facts (англ.). cdc.gov. National Center for Immunization and Respiratory Diseases, Division of Bacterial Diseases (2017). Дата обращения: 30 мая 2019.
  9. ↑ Wang K., Bettiol S., Thompson M. J., Roberts N. W., Perera R., Heneghan C. J., Harnden A. Symptomatic treatment of the cough in whooping cough. (англ.) // The Cochrane Database Of Systematic Reviews. — 2014. — 22 September (no. 9). — P. 003257-003257. — doi:10.1002/14651858.CD003257.pub5. — PMID 25243777.
  10. ↑ Pertussis (Whooping Cough). s and Symptoms (англ.). cdc.gov. National Center for Immunization and Respiratory Diseases, Division of Bacterial Diseases (2017). Дата обращения: 30 мая 2019.
  11. ↑ Pertussis (Whooping Cough). Clinical Complications (англ.). cdc.gov. National Center for Immunization and Respiratory Diseases, Division of Bacterial Diseases (2017). Дата обращения: 28 мая 2019.
  12. ↑ The incidence of Bordetella pertussis infections estimated in the population from a combination of serological surveys // Journal of Infection. — 2005.
  13. ↑ Коклюш // Большая российская энциклопедия : [в 35 т.] / гл. ред. Ю. С. Осипов. — М. : Большая российская энциклопедия, 2004-2017.
  14. ↑ Acellular pertussis vaccines effectiveness over : A systematic review, -analysis and modeling study. // PLoS One. — 2018.
  15. ↑ 1 2 Canadian Immunization Guide: Part 4 — Active Vaccines. Pertussis Vaccine (англ.). canada.ca. Public Health Agency of Canada (2018). Дата обращения: 30 мая 2019.
  16. ↑ Приказ Минздрава № 125н. «Об утверждении национального календаря профилактических прививок и календаря профилактических прививок по эпидемическим показаниям». garant.ru (21 марта 2014). Дата обращения: 5 ноября 2017.
  17. ↑ Санитарно-эпидемиологические правила СП 3.1.2.3162-14. Профилактика коклюша (17 марта 2014). Дата обращения: 24 октября 2018.
  18. ↑ 1 2 Намазова-Баранова Л. С., Федосеенко М. В., Баранов А. А. Новые горизонты Национального календаря профилактических прививок (рус.) // Вопросы современной педиатрии : журнал. — М: ПедиатрЪ, 2019. — Т. 18, № 1. — С. 13-30. — ISSN 1682-5535. — doi:10.15690/vsp.v18i1.1988.

Литература[править | править код]

  • Коклюш // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890-1907.
  • Коклюш — статья из энциклопедии «Кругосвет»
  • Коклюш // Большая российская энциклопедия : [в 35 т.] / гл. ред. Ю. С. Осипов. — М. : Большая российская энциклопедия, 2004-2017.
  • Нисевич, Н. И. Коклюш // Малая медицинская энциклопедия / под ред. В.И. Покровского. — 1991. — Т. 2. — С. 450-452.
  • Шувалова Е. П. Инфекционные болезни. — М.: Медицина, 2005.
  • Инфекционные болезни у детей: учебник для педиатрических факультетов медицинских вузов / под ред. проф. В. Н. Тимченко. — СПб.: СпецЛит, 2008.
  • Versteegh FGA, Schellekens JFP, Fleer A, Roord JJ. Pertussis: a concise historical review including diagnosis, incidence, clinical manifeions and the role of treatment and vaccination in management. Rev Med Microbiol |2005;16(3)79-89

Ссылки[править | править код]

  • Медиафайлы по теме Коклюш на Викискладе
  • Коклюш. who.int. Всемирная организация здравоохранения. Дата обращения: 19 ноября 2019.
  • Вакцины против коклюша: Документ по позиции ВОЗ : [рус.] : [арх. 5 ноября 2020] // Еженедельный эпидемиологический бюллетень. — 2015. — Т. 90, № 35 (август). — С. 433-460.

Источник