Які функції кори стебла

Презентація до уроку на тему «Будова та функції стебла»

Про матеріал

Презентація до уроку на тему «Будова та функції стебла». Мета уроку: продовжувати формувати знання учнів про будову пагона; сформувати знання про будову, різноманітність та функції стебла; продовжувати розвивати навички роботи з опорними схемами та підручником; розвивати вміння порівнювати, аналізувати, робити висновки, визначати взаємозв’язок між будовою та функціями стебла; розвивати дослідницькі навички та вміння, спостережливість; виховувати бережливе ставлення до природи.

Зміст слайдів

Номер слайду 1

усміхненими, спокійними, прогресивними, інтелектуальними, хоробрими «У» — «С» — «П» — «І» — «Х» —

Номер слайду 2

Вправа «Доповни речення та розшифруй слово» 1. Процес утворення органічних речовин з неорганічних з використанням енергії Сонця — ……. . 2. Група клітин, що мають подібну будову та виконують певну функцію — …………. . 3. Сукупність усіх коренів рослини ………. 4. Зачаток нового пагона з вкороченим міжвузлям — ………. 5. Орган рослини, де відбувається фотосинтез …….. 6. Місце прикріплення листка на пагоні ………. 1 — 5а, 2 — 1а, 3 — 4а, 4 — 1а, 5 — 1а, 6 — 4а. фотосинтез брунька коренева система тканина листок вузол СТЕБЛО

Номер слайду 3

Чи всі рослини мають стебла? Які вони ? Кульбаба лікарська Подорожник великий Австралійські евкаліпти Секвоя каліфорнійська Баобаб

Номер слайду 4

Будова та функції стебла

Номер слайду 5

Зв’язок усіх частин рослини Провідна (транспорт речовин від підземної частини до надземної, і навпаки) Опорна (підтримує в певному положенні) Фотосинтезуюча (тільки молоді зелені стебла) Накопичення поживних речовин, води Вегетативне розмноження Захисна ( від поїдання, висушування, замерзання) Функції стебла Стебло ― осьовий вегетативний орган рослини

Номер слайду 6

За напрямом росту та розміщенням у просторі стебла бувають прямостоячі, виткі, повзучі, чіпкі прямостоячі виткі повзучі чіпки

Номер слайду 7

очерет будяк ясен Прямостоячі стебла Травянисті рослини та переважна більшість дерев мають прямостояче стебло

Номер слайду 8

Виткі стебла мають хміль квасоля, берізка польова Рослини з виткими стеблами звуть ліани Для таких рослин необхідна опора. У природі нею служать рослини з прямостоячим стеблом хміль Чіпкі стебла мають виноград, горох посівний, огірок Горох посівний

Номер слайду 9

Стебла, що стеляться по землі і вкорінюються у вузлах за допомогою додаткових коренів, називаються повзучими суниця лісрва барвінок малий Майже у всіх рослин із повзучим стеблом є і вертикальні стебла, на яких утворюються квітки. У суниць це квіткова стрілка

Номер слайду 10

Витягуючи стебло, рослини займають нове місце, де умови існування можуть виявитися кращими. Назвіть стебла за напрямом росту Прямостояче Повзуче Чіпке

Номер слайду 11

Справжнім дивом є стебло витке. Рослини з такими стеблами звуть ліанами (від фр. «ліанес» — «зв’язувати, обвивати, витись»). Для таких рослин необхідна опора. У природі нею служать, як правило, рослини з прямостоячим стеблом. Цікавим є те, що виткі стебла закручуються у певному напрямку. Наприклад, у хмелю, іпомеї стебла завжди закручуються за годинниковою стрілкою, у квасолі, берізки польової — у протилежний бік.

Номер слайду 12

Дерева мають головне стебло― стовбур, який росте впродовж усього життя Внаслідок галуження стебла утворюється крона ― сукупність усіх надземних пагонів Стебла за наявністю деревени бувають травянисті, дерев’янисті (кущі і дерева), напівдерев’янисті (полин) У кущів стебло починає розгалужуватися біля його самої поверхні грунту. Внаслідок утворюється кілька бічних пагонів Травянисті рослини мають однорічне нездеревіле стебло, яке восени відмирає. Вони бувають однорічні, дворічні і багаторічні.

Номер слайду 13

Травянисті Кущі Дерева Назвіть рослини в залежності від характеру стебла

Номер слайду 14

округлі, або циліндричні, стебла, як у айстри, троянди; тригранні — осоки; чотиригранні — у кропиви; багатогранні — у щавлю; борозенчасті — у татарника. За формою поперечного зрізу розрізняють Чотиригранне стебло

Номер слайду 15

Макроскопічна будова стебла

Номер слайду 16

Будова стебла

Номер слайду 17

Мікроскопічна будова стебла

Номер слайду 18

корок кора деревина серцевина Стебло зовні вкрито корком, який складається із відмерлих клітин і захищає стебло від надмірного випаровування вологи та ушкоджень Під корком міститься кора. Внутрішню частину кори називають лубом. Його утворюють лубяні волокна та ситоподібні трубки У стеблі розрізняють кору, деревину та серцевину Лубяні волокна надають стеблу гнучкості і міцності По ситоподібних трубках рухаються органічні речовини від листків до кореня та інших органів

Номер слайду 19

камбій деревина Наприкінці осені камбій вступає в період спокою, а весною клітини камбію знову починають ділітись Так стебло росте в товщину Між корою і деревиною міститься камбій. Це твірна тканина, клітини якої постійно діляться і щороку назовні відкладають шар лубу, а до середини стебла ― шар деревини Деревина містить відмерлі видовжені клітини― деревні волокна та судини ― по яких відбувається висхідний рух води з розчиненими мінеральними речовинами

Номер слайду 20

Серцевина― центральна частина стебла. Вона складається з великих клітин із тонкими оболонками, де відкладаються поживні речовини Ряд таких клітин, який починається від серцевини і проходить у вигляді променя через деревину до кори, називається серцевинним променем Клітини серцевинних променів забезпечують горизонтальне переміщеня різних сполук між шарами стебла, а також запасають поживні речовини серцевина

Номер слайду 21

Будова стебла Камбій (твірна тканина) Кора (покривна, механічна, провідна тканини) Шкірка Корок Луб — ситоподібні трубки — луб’яні волокна Судини Деревні волокна Деревина (провідна й механічна тканина) Серцевина (запасаюча тканина)

Номер слайду 22

корок камбій деревина серцевина луб Назвіть шари поперечного перерізу дерева кора

Номер слайду 23

Транспорт речовин по стеблу деревина луб

Номер слайду 24

Річні кільця

Номер слайду 25

1. Стебло — це складова частина: А пагона Б кореня В листка Г квітки 2. Стебла бувають: А прямостоячі В прямолінійні Б спіральні Г прямі 3. У берізки польової стебло: А прямостояче В витке Б повзуче Г чіпке 4. До складу пагона входять: А листки і вузли Б корінь і листки В бруньки та листки 5. Стебло росте вгору за рахунок: А листка Б верхівкової бруньки В квітки Г додаткової бруньки 6. Виберіть термін, яким позначають стебло, що стелиться по землі: А повзуче Б витке В горизонтальне Г чіпке Видеріть одну правильну відповідь 1А, 2А, 3В, 4В, 5Б, 6А

Номер слайду 26

Висновки: Стебло дорослої рослини складається з таких шарів тканин: кора, луб, камбій, деревина, серцевина. Шкірочка й корок є покривними тканинами, які виконують захисну функцію. Луб стебла складається із ситоподібних трубок і механічних волокон. По ньому вниз рухаються розчини органічних речовин. Стебло росте в товщину завдяки поділу клітин камбію, тонкий шар якого розташований між лубом і деревиною.

Номер слайду 27

Домашнє завдання: Опрацювати § 26, записи в зошиті, відповісти на запитання в кінці параграфа.  скласти кросворд до вивченої теми.

Середня оцінка розробки

Оригінальність викладу

5.0

Оцінки та відгуки

1. Оригінальність викладу

   5.0

2. Оригінальність викладу

   5.0

Источник

Стебло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Стебло дуже молодого клена

Стебло — видовжена осьова частина пагона вищих рослин, що слугує їм механічною опорою, виконує базисну та генеративну роль для листків, бруньок, квіток. У щоденній мові термін «пагін» часто змішується із терміном «стебло». Стебла, які є критичним компонентом пагонів, забезпечують основу для бруньок, квіток, шишок, плодів, насіння і листя. Стебла знаходяться над землею у більшості рослин, але у деяких ростуть під землею. Надземне (повітряне) стебло дорослого дерева зветься стовбуром. Мертва, зазвичай темніша внутрішня деревина великого стовбура зветься ядровою деревиною. Зовнішня, жива деревина зветься заболонню. Головні функції повітряних стебел є:

• Підтримка і підняття листя, квіток і плодів, утримання листя на світлі.
• Транспорт рідин між корінням і пагонами в ксилемі і флоемі.
• Зберігання поживних речовин

Стебло з’єднує корінь і листя, по ньому пересуваються вода, розчини мінеральних солей і органічних речовин. У стеблі часто відкладаються запаси поживних речовин. Розгалуження його дає крону. На стеблі утворюються листки і органи статевого розмноження — квітки. Стебло часто є органом вегетативного розмноження рослин. Видозміни стебла є органами захисту, асиміляції та інше

Ріст рослин супроводжується їх галуженням. Найпоширеніші чотири типи галуження: дихотомічне, моноподіальне, симподіальне і несправжньодихотомічне.

Дихотомічне галуження виявляється в тому, що точка росту ділиться на дві і ріст відбувається в двох напрямах, тобто утворюються дві рівнозначні гілки. Через якийсь час точки росту цих гілок знову діляться і т. д. Дихотомічне галуження властиве водоростям, мохам, плаунам. Буває двох видів — рівномірне та нерівномірне. При рівномірному обидві гілки є рівнозначними, при нерівномірному одна з гілок займає верхівкове положення, а інша бічне.

Моноподіальне — це таке галуження, при якому верхівковим може бути лише один пагін. Воно характерне для ялини, сосни, модрини. При втраті або загибелі верхівкового пагона ріст вгору фактично припиняється.

Симподіальне — це галуження при якому роль головного пагона може взяти бічний при умові загибелі або втраті верхівкового. Виникає з дихотомічного або моноподіального. Прикладом першого може бути селагінела, в якої одна з гілок розвивається швидше, зсуває вбік другу гілку і набуває положення головної осі(нерівномірна дихотомія). Через якийсь час повторюється те саме. В результаті такого росту головна вісь складається з окремих частин. Симподіальне галуження, що виникає з моноподіального, характерне для дерев — берези, верби, в’яза, липи та ін. У цьому випадку з верхівкової бруньки головна вісь розвивається за короткий час. Потім головна брунька відстає в рості або зовсім відмирає, і ріст головної осі продовжує бічна брунька. Через певний час і ця брунька відмирає, поступаючись місцем іншій бічній бруньці. В результаті такого росту головна вісь складається з кількох частин.

Класифікація стебел[ред. | ред. код]

За розташуванням щодо рівня ґрунту[ред. | ред. код]

• надземні
• підземні

За ступенем здерев’яніння[ред. | ред. код]

• трав’янисті
• напівздерев’янілі
• дерев’янисті

За напрямком і характером росту[ред. | ред. код]

• Прямостоячі (соняшник)
• Лежачі (сланкі) — стебла лежать на поверхні ґрунту, не вкорінюючись (вербозілля сланке)
• Висхідні — нижня частина стебла лежить на поверхні ґрунту, а верхня піднімається вертикально (вовче тіло болотяне)
• Повзучі — стебла стеляться по землі і вкорінюються завдяки появі у вузлах придаткових коренів (розхідник звичайний)
• Чіпкі (повзучі) — прикріплюються до опори за допомогою вусиків (горох)
• Кучеряве — тонкі стебла, що обвивають опору (ломиніс)

За формою поперечного перерізу[ред. | ред. код]

• округлі
• сплюснуті
• три-, чотири-, багатогранні (гранчасті)
• ребристі
• борознисті (жолобчасті)
• крилаті — стебла,у яких по гострих гранях тягнуться плоскі трав’янисті вирости (горошок лісовий) або злиті зі стеблом основи листків (живокіст лікарський), також можуть бути вирости кори (бруслина крилата)

Форма стебла[ред. | ред. код]

Біла і зелена спаржа — хрусткі стебла — їстівні частини цього овоча

Найпоширеніша форма — циліндрична. У поперечному розрізі стебло буває округле (у берези, дуба, сосни, ялини); тригранне (в осок, смикавця); чотиригранне (у губоцвітих — глухої кропиви, м’яти, зеленчука), багатогранне (у кактусів); сплюснуте (у плоскухи). Безлисту частину стебла, на якій розвивається квітка або суцвіття, називають стрілкою (у цибулі, кульбаби). Нижня частина стебла в таких рослин укорочена, листки зібрані в прикореневу розетку.

За будовою стебла всі рослини поділяються на дерева, кущі і трави. У трав стебло часто соковите, м’яке, зелене. Звичайно воно росте протягом одного періоду вегетації. В однорічних рослин стебло часто засихає до закінчення вегетаційного періоду, у багаторічних з похолоданням надземні частини гинуть, а підземні кореневища, цибулини, бульби) перезимовують. На поверхні ґрунту часто зберігаються укорочені стебла і прикореневі розетки дворічних і багаторічних рослин (синяк, кульбаба). У більшості злакових стебло складається з порожнистих меживузлів, скріплених вузлами, і називається соломиною.

У дерев і кущів стебла здерев’янілі, тверді. У дерев добре розвинутий стовбур, верхня частина його розгалужується в більш-менш розвинуту крону. У кущів стебла також міцні, здерев’янілі, галузяться від основи, утворюючи 3-15 однакових стебел (ліщина, шелюга, калина). У напівкущів (чебрець, шавлія лікарська) дерев’яніє тільки нижня частина стебел, а верхня (трав’яниста) — щороку підмерзає.

Стебла бувають прямостоячі, повзучі, чіпкі і виткі. У переважної більшості рослин стебло прямостояче. У таких рослин, як суниці, барвінок, вербозілля, лучний чай, стебло стелиться по землі. З вузлів утворюються додаткові корені, якими ці рослини закріплюються на поверхні, укорінюються. Такі стебла називають повзучими. Квіткові пагони цих рослин розміщуються здебільшого вертикально.

У винограду, плюща на стеблі є пристосування (причіпки, вусики), якими вони прикріплюються до стовбурів дерев, кам’яних стін, гранітних скель. Такі стебла називаються чіпкими.

У берізки польової (Convolvus arvensis), що засмічує польові культури, плетухи звичайної (Calystegia sepium), яка росте по берегах річок, і хмелю стебла в’ються навколо рослин з міцними стеблами. Такі стебла називаються виткими.

Рослини з чіпкими і виткими стеблами називають ліанами. У флорі помірного клімату ліани зустрічаються рідко. Більше їх у тропічних вологих лісах. Особливо цікава тропічна ліана — ротангова пальма, що має стебло завдовжки до 300 м і завтовшки — 2-4 см.

Розміри стебел[ред. | ред. код]

Стебла бувають різних розмірів. Так, у вольфії безкореневої (Wolffia arrhiza), що росте в стоячих водоймах України, довжина стебла не більша за 2 мм. Значних розмірів досягають стовбури основних лісових порід. Так, у дуба звичайного він досягає 40 м, у ясена звичайного — 35 м, сосни звичайної — 50 м і в смереки білої — 70 м. Найвищі дерева світу — австралійські евкаліпти — 155 м з діаметром стовбура біля основи 10 м. Товщина стовбура африканського баобаба досягає 25 м.

Видозміни стебла[ред. | ред. код]

Крім основної функції стебла виконують ще додаткові, пов’язані з їх видозмінами.

Тонкі стебла паразитної рослини повитиці втрачають хлорофіл. У певних місцях її стебла утворюються присоски, які своїми виростами проникають до провідних пучків рослини-хазяїна. Присосками вони беруть з рослини-хазяїна готові поживні речовини, У кактусів і кактусоподібних молочаїв тропічних країнах потовщені м’ясисті стебла зелені й виконують функцію листків. У тканинах стебла утворюються значні запаси води. Листки кактусів перетворилися в колючки.

У винограду, гарбуза, кавуна, огірків вирости стебла утворюють вусики, якими рослини прикріплюються до різних предметів або рослин з міцним стеблом.

У значної кількості багаторічних рослин (особливо злаків, осок) утворюються підземні стебла — кореневища, на яких є невеликі лускаті листки буруватого кольору. Ростова частина їх закінчується верхівковою брунькою. Зовні кореневища подібні до коренів; кореневого чохлика в них немає.

У осок і злаків кореневища тонкі, шнуроподібні, у купини, конвалії — короткі, товсті й вузлуваті.

У м’ясистих укорочених підземних стеблах (бульби картоплі, земляної груші) утворюється крохмаль. Бульби вкриті редукованими листками, у пазухах яких утворюються бруньки (вічка). Навесні висаджені в ґрунт бульби при відповідній температурі і вологості проростають. З вічок утворюються надземні стебла. Бульби пов’язані із стеблом видовженими кореневищами — еталонами. У деяких рослин (кольрабі, тропічних епіфітних орхідей) утворюються зелені надземні бульби У городньої цибулі на першому році життя в ґрунті утворюється цибулина. Вона складається з укороченого стебла — денця і видозмінених м’ясистих листків, що тісно прилягають один до одного. Як і бульба, цибулина є органом вегетативного розмноження.

Вуса — тонкі з видовженими міжвузлями повзучі пагони (суниці) — вкорінюються у вузлах і дають початок новим рослинам.

Література[ред. | ред. код]

• Лікарські рослини: енциклопедичний довідник /Відп. ред. А. М. Гродзінський.- К.: Голов. ред. УРЕ, 1990.- 544 с.:ISBN 5-88500-006-9
• Біда О. А., Дерій С. І. та ін. Біологія: навчально-методичний посібник — 3-тє вид., — К.: Літера ЛТД, 2012. — 672 с. ISBN 978-966-178-133-6

Посилання[ред. | ред. код]

• СТЕБЛО //Фармацевтична енциклопедія

Источник