Ізоляція хворих на скарлатину

Содержание статьи

⚕ Скарлатина ➡【Симптоми, лікування, профілактика】

Скарлатина — це інфекційне захворювання, яке викликає ß-гемолітичний стрептокок групи А. Для хвороби характерні дрібні точечні висипання, підвищення температури і озноб, загальна інтоксикація.

Ознаки скарлатини яскраво виражені на самому початку захворювання, що дозволяє своєчасно розпочати лікування. Однак бувають випадки, коли захворювання протікає практично без симптомів і при відсутності спрямованого лікування призводить до серйозних ускладнень.

Класифікація захворювання

Скарлатина класифікується за клінічною формою і тяжкістю захворювання.

За клінічної форми виділяють:

типову скарлатину (захворювання починається з носоглотки);
атипову скарлатину (опікова, ранова, післяопераційна, післяпологова).

За тяжкістю перебігу захворювання виділяють:

легка форма;
середня форма;
важка форма (токсична, септична, токсико-септична).

Виявивши симптоми скарлатини, необхідно якомога швидше звернутися до лікарні.

Причини і наслідки

Скарлатина виникає після передачі стрептококової інфекції від інфікованої людини (найбільшу небезпеку становлять випадки невираженого перебігу захворювання), а також від людей з назофарингітом і стрептококовою ангіною. Заразність становить приблизно 40%. Основною причиною скарлатини залишається розмноження бактерій в області зіву і мигдалин на тлі зниження імунітету. Небезпека зараження зростає в осінньо-зимовий період.

Якщо пацієнт не отримує належного лікування, інфекція поширюється по всьому організму, викликаючи порушення функцій деяких органів і систем. Наслідки скарлатини негативно позначаються на роботі серця, нирок, суглобів, головного мозку тощо.

Шляхи зараження

Збудник скарлатини належить до стрептококової групи, яка може вражати суглоби, нирки, мигдалини. Якщо під час проникнення інфекції в організм у людини знижений імунітет, то розвивається це захворювання.

Джерелом зараження є людина, яка хворіє на скарлатину або є носієм стрептококів. Інкубаційний період скарлатини триває в середньому 1,5-2 тижні. Інфікована людина є джерелом поширення інфекції протягом 3 тижнів з моменту появи перших ознак захворювання.

Скарлатиною можна заразитися:

повітряно-крапельним шляхом;
через іграшки і побутові предмети;
за допомогою продуктів харчування.

Патогенез

При типовій скарлатині у дітей і дорослих вхідними воротами інфекції є слизові оболонки носоглотки, зіву і лімфатичного кільця глотки. У деяких випадках можлива атипова форма скарлатини. В цьому випадку інфекція потрапляє в організм через рану або поверхню опіку, в яких відбувається запально-некротичні процеси.

Патогенез включає 3 основні компоненти:

септичний (мікроби поширюються в тканини, що оточують мигдалини, а потрапляючи в кров — і інші органи, важкі форми інфекції можуть формувати осередки вторинної патології у всьому організмі);
токсичний (визначає руйнування і відділення верхнього шару шкірного покриву, а також порушення роботи серця і мозку; властивою ознакою є «скарлатине серце» — збільшення розмірів серця через вплив токсинів);
алергічний (гостру фазу визначає поява висипань, а в ході одужання може статися ураження внутрішніх органів і сполучної тканини).

Стрептокок продукує екзотоксин, який безпосередньо впливає на розвиток ознак скарлатини: інтоксикація, висипання, лихоманка, алергічні реакції. Після одужання у пацієнта формується антитоксичний імунітет, який нейтралізує екзотоксини стрептококів будь-якої групи при наступних проникненнях інфекції в організм.

Етапи патогенезу інфекції:

зараження;
фаза інтоксикації і поширення бактерій;
фаза алергічних реакцій;
фаза формування імунітету.

Клінічні прояви захворювання

Симптоми скарлатини схожі з проявами ангіни або тонзиліту. Скарлатина у дітей і дорослих має схожу картину. Характерні висипання з’являються на 3-5 день з моменту захворювання. Це ознака розмноження стрептокока в організмі і його впливу на стінки дрібних судин.

Загальні ознаки скарлатини:

підвищення температури тіла до 38 градусів і вище;
лихоманка;
слабкість;
нудота і блювота;
збільшення мигдаликів з утворенням нальоту і гнійників;
почервоніння горла (так званий «вогняний зів»);
язик малинового кольору з набряклими, опуклими сосочками.

Характерна ознака скарлатини — чистий носогубний трикутник на тлі почервонілих щік.

Особливості протікання при вагітності

Скарлатина на ранніх термінах вагітності може стати причиною викидня, а на більш пізніх термінах викликати ускладнення. Після скарлатини може розвитися внутрішньоутробна гіпоксія і/ або запальні захворювання дихальних органів плода. Також, хвороба може стати причиною складних пологів. До прийому антибактеріальних препаратів при вагітності вдаються тільки в крайньому випадку.

Особливості скарлатини у дорослих

Скарлатина у дорослих проявляється практично так само, як і у дітей, проте протікає набагато важче, з критичним підвищенням температури і судомами. Найчастіше симптоматика у дорослих нечітка, що ускладнює постановку діагнозу і не дає змоги вчасно розпочати лікування.

Ускладнення

Ускладнення скарлатини можна розділити за типами та термінами виникнення.

За типами ускладнення бувають:

токсичні (інфекційно-токсичний шок);
інфекційні (ангіна, лімфаденіт, отит, аденоїдит, синусит, ларингіт, бронхіт, пневмонія тощо);
алергічні (інфекційно-алергічний міокардит, синовіт, гломерулонефрит, ревматизм).

За термінами виникнення виділяють:

ранні (бувають токсичними та інфекційними, виникають в основному через відсутність антибактеріальної терапії, з’являються на перший тиждень з моменту появи симптомів);
пізні (інфекційно-алергічні і іноді септичні, з’являються на другий тиждень з моменту появи симптомів).

Скарлатина у дітей раннього віку зустрічається рідко (завдяки імунітету, отриманого від матері), інтоксикація та інші симптоми проявляються в легкій формі, частіше проходить на тлі ГРВІ.

Перша допомога

Коли проявляються симптоми скарлатини, в першу чергу потрібно контролювати стан пацієнта і вчасно звернутися до фахівця. Категорично заборонено займатися самолікуванням, давати хворому антибактеріальні препарати без погодження з лікарем.

Для підбору правильної тактики лікування необхідна точна діагностика скарлатини, виключення схожих за симптомами захворювань.

Діагностика захворювання

Діагностика скарлатини включає бакпосів слизу з носа і зіву, виділень з рани, а також диференціальну діагностику. Лікар зазначає такі ознаки:

лихоманка, слабкість, підвищення температури;
поява характерних висипань;
білий слід на шкірі живота протягом 10-15 сек. після натискання;
висип на обличчі і блідість носогубного трикутника;
білий наліт на корені язика;
яскравий рум’янець на щоках;
малиновий язик з характерно збільшеними сосочками;
лущення шкіри в місцях висипань;
локалізація висипань в місцях згинів.

Лікування скарлатини

Лікування скарлатини на початковій стадії проводиться виключно симптоматично. Якщо хвороба протікає в легкій формі, пацієнт перебуває вдома. Госпіталізація потрібна в серйозних випадках при розвитку ускладнень. Протягом 10 днів пацієнт повинен дотримуватися постільного режиму. При скарлатині призначається курс антибактеріальної терапії для пригнічення росту кількості стрептокока і поширення його в інші органи і системи. Для полегшення стану всім хворим рекомендовано:

полоскати ротову порожнину відваром ромашки або розчином фурациліну;
приймати антигістамінні препарати для зняття свербіння в місцях висипань;
пити вітаміни для зміцнення імунітету і для профілактики ускладнень.

Контроль вилікуваності

Після успішного лікування скарлатини за пацієнтом потрібен нагляд, щоб вчасно діагностувати ускладнення. Так, слід стежити за характеристиками сечі і станом суглобів — основними ускладненнями після скарлатини є гломерулонефрит і ревматизм.

Карантин при цьому захворюванні триває 10 днів, якщо захворювання проходить у легкій формі. Але і після зникнення симптомів і повної вилікованості заборонено відвідувати місця скупчення людей (дитячі садки, офіси, школи) ще протягом 12 днів. Таким чином, контроль над станом пацієнта займає не менше 3 тижнів.

Профілактика скарлатини

Основними методами профілактики скарлатини є ізоляція хворого, а також тижневий карантин в класі шкільного або дошкільного закладу, який відвідує дитина (або в офісі, якщо захворів дорослий). На жаль, від скарлатини не існує вакцини і попередити зараження неможливо.

Дієва профілактика скарлатини включає:

дотримання правил особистої гігієни;
дезінфекцію особистих речей;
регулярне вологе прибирання і провітрювання приміщень;
обмеження перебування в місцях масового скупчення людей.

До якого лікаря звернутися?

Багато хто задається питанням «який лікар лікує скарлатину», до кого звернутися, якщо виявлені ознаки захворювання. Лікуванням захворювання займаються педіатри, терапевти та інфекціоністи. Ці фахівці займаються діагностикою захворювання, диференціюванням його від ангіни, тонзиліту або алергії, а також контролем вилікуваності.

Лікарі

Ефективне лікування скарлатини в м. Київ проводять в медичному центрі МЕДІКОМ (Оболонь, Печерськ). Досвідчені фахівці підбирають для кожного випадку максимально щадну і ефективну тактику лікування. Зателефонуйте нам і ви зможете дізнатися вартість консультації фахівців, записатися на прийом і отримати відповіді на ваші запитання. Пам’ятайте, що своєчасний початок лікування — запорука швидкого одужання без ускладнень!

Антропова Тетяна Вікторівна

Лікар-педіатр вищої категорії

Вишневська Лариса Володимирівна

Лікар-педіатр першої категорії

Волова Катерина Федорівна

Лікар-педіатр вищої категорії

Даневський Віталій Олександрович

Лікар-інфекціоніст вищої категорії, сімейний лікар

Данилюк Неля Вікторівна

Лікар-педіатр першої категорії

Демаш Юлія Георгіївна

Лікар-педіатр вищої категорії, дитячий імунолог

Каламанова Олена Петрівна

Завідуюча педіатричним відділенням на Оболоні, лікар-педіатр вищої категорії

Мамонова Олена Миколаївна

Лікар-педіатр вищої категорії

Марунчин Тетяна Андріївна

Лікар-педіатр

Матвєєва Світлана Юріївна

Лікар-педіатр, дитячий алерголог вищої категорії, к.м.н.

Махіня Наталія Володимирівна

Дитячий лікар-інфекціоніст вищої категорії

Метелиця Інна Миколаївна

Завідуюча педіатричним відділенням на Печерську, лікар-педіатр, дитячий алерголог вищої категорії

Попович Світлана Михайлівна

Лікар-педіатр першої категорії

Серга Олена Миколаївна

Лікар педіатр-неонатолог вищої категорії

Стрюкова Євгенія Сергіївна

Лікар-педіатр першої категорії

Фірсова Лаура Самвелівна

Лікар-педіатр вищої категорії

Источник

Скарлатина — острая инфекционная болезнь

Детские болезни

Скарлатина — это острое инфекционное заболевание, характеризующееся общей интоксикацией, лихорадкой, ангиной и точечной сыпью по всему телу.

Скарлатина (Scarlet Fever – алая лихорадка) – острое инфекционное заболевание, его привычно относят в группу детских инфекций, так как взрослые болеют крайне редко.

Группой повышенной риска являются люди, работающие в тесном контакте с группами детей (учителя, воспитатели, тренеры детских команд).

До начала широкого применения антибиотиков скарлатина была опасным заболеванием, протекала тяжело, с осложнениям и смертельными исходами. Сейчас заболевание успешно лечится, носит чаще спорадический (не массовый) характер.

Скарлатина

Есть четкая сезонность – в сентябре-ноябре заболеваемость максимальная. Это связывают с началом учебного года, активным «смешиванием» детей в детских садах и школах после летних каникул.

Обычно скарлатина имеет ограниченное распространение в какой-то группе (детские учреждения, школы), не носит характера эпидемии.

Содержание:

Возбудитель, инкубационный период, заразность
Дальнейшее развитие скарлатины
Диагностика
Осложнения
Лечение и уход
Карантин, изоляция
Возможность повторного заражения
Профилактика

Возбудитель, инкубационный период, заразность

Возбудитель скарлатины – бета-гемолитический стрептококк группы А (GAS). Он также является причиной «банальной» ангины, рожистого воспаления, стрептодермии (импетиго). Возбудитель выделяет токсин (токсин Дика), который попадает в большом количестве в кровь и определяет картину заболевания – поражения кожи, мелких сосудов.

Скарлатина относится к очень заразным заболеваниям, источником ее является чаще больной человек, гораздо реже – здоровый носитель инфекции. До 20% людей являются бессимптомными носителями этой инфекции на слизистых оболочках носа и ротовой полости, а также на коже.

Стрептококк хорошо сохраняется во внешней сред, при высыхании на различных поверхностях.

Известно около 40 типов стрептококка группы А, способных вызвать скарлатину.

Инкубационный период (время от «получения» микроба до начала заболевания) достаточно короткий – от 1 до 7 суток, чаще 2-5 дней.

Заразным человек становится в последние 1-2 дня инкубационного периода, остается им пока болеет и выздоравливает – в общей сложности около 3-х недель.

Этими цифрами объясняются сроки карантина.

Пути передачи инфекции:

Воздушно-капельный – самый распространенный. Возбудитель передается при кашле, чихании, разговоре с капельками слюны и носовой слизи, содержащими бактерию
Контактно-бытовой – через пользование общей посудой, полотенцем, при поцелуях и касании лица. Выделяемый больным человеком стрептококк хорошо сохраняется на окружающих предметах, которыми он пользовался. Следующий человек может заразиться, пользуясь ими через свои руки.
Пищевой путь. Описаны случаи передачи стрептококковой инфекции через молочные продукты, соусы. Бактерии попадают в продукты от людей инфицированных стрептококком, часто здоровых носителей при нарушении правил приготовления и хранения пищи.
При контакте с кожными стрептококковыми поражениями (рожистое воспаление, стрептодермия, импетиго). Если бактерия получена таким образом, у заразившегося могут отсутствовать симптомы тонзилита и стоматита, болезнь проявляется сыпью и общими симптомами – нетипичная форма скарлатины.

Первые проявления болезни:

Характерно острое начало заболевания. Мама часто может до часа указать, когда ребенок заболел
Высокая лихорадка (более 38,50С)
Боль в горле при глотании, боль в шее
Тошнота и рвота – как проявление общей интоксикации.
Боль в мышцах
Общая слабость, сонливость, потеря аппетита

Дальнейшее развитие скарлатины

В течение 1-2-х суток появляется характерная кожная сыпь

Мелкоточечная красная обильная, на ощупь напоминает наждачную бумагу;
На груди, шее, животе, спине, наиболее плотно элементы сыпи расположены в местах сгибов (локтевых, коленных, паховых) – могут выглядеть, как линейные скопления (симптом Пастиа). Конечности (за исключением складок) могут быть чистыми от элементов сыпи;
При надавливании на кожу – на 10 секунд остается белое пятно (симптом ладони);
Кожный зуд для скарлатины не всегда характерен, но может появиться на стадии шелушения.

Типичное «скарлатинозное лицо» — ярко-красные щеки, лоб с бледным треугольником вокруг носа и рта (треугольник Филатова).

Язык и горло при скарлатине тоже трудно перепутать с другими состояниями. Небные дужки и миндалины ярко-красные, «пылающий зев». Тонзиллит при скарлатине чаще катаральный (без гнойных налетов), но может быть и фолликулярным, вплоть до некротического.

Язык сначала обложен густым белым налетом, к концу 1-х суток очищается и принимает характерный вид: ярко-красный с отечными сосочками, напоминает ягоду. У нас говорят «малиновый язык», в англоязычной литературе – клубничный.

Характерна также реакция лимфатических узлов шеи и подчелюстной группы– они увеличены, болезненны, но не спаяны между собой и кожей.

Через 3-5 дней при неосложненном течении температура норимализуется, явления тонзилита проходят, сыпь постепенно уменьшается и исчезает, на ее месте появляется шелушение. Очагов депигментации или рубчиков после скарлатины не остается.

Особенно характерно для скарлатины крупно-пластинчатое шелушение на ладонях и подошвах. Такой «пилинг» может продолжаться до 2-3 недель.

Диагностика

При определенной настороженности несложно заподозрить и диагностировать типичную скарлатину по сочетанию острого начала, высокой лихорадки, изменений со стороны горла, языка и характерной сыпи и внешнего вида больного.

Имеет значение и возраст больного: скарлатиной преимущественно болеют дети от 2 до 8 лет. До 15 лет заболевание тоже встречается, но значительно реже.

У взрослых заболевание возникает крайне редко и носит стертый либо, наоборот, токсико-септический характер.

Лабораторная диагностика: определение стрептококка в мазках со слизистой зева и носа. Есть экспресс-методы определения возбудителя, позволяющие в течение 30-40 минут получить результат

В общем анализе крови часто появляются изменения, характерные для бактериальной инфекции: увеличение количества лейкоцитов, сдвиг лейкоцитарной формулы влево, ускорение СОЭ.

Осложнения

В настоящее время осложнения развиваются редко и в более старших возрастных группах. Это объясняется и своевременным рациональным лечением в большинстве случаев и уменьшением количества людей, ослабленных недостаточным питанием и антисанитарными условиями жизни.

И все-таки, осложнения могут быть:

связанные с распространением бактериальной инфекции: синуситы, отиты, пневмония, гнойные абсцессы области шеи, средостения, а также удаленных органов, вплоть до сепсиса
обусловленные аутоиммунной реакцией на компоненты стрептококка: артриты, гломерулонефрит, миокардит и даже провокация ревматизма.

Лечение и уход

На время лихорадки больному важно соблюдать постельный режим, затем обычно режим домашний.

Госпитализация необходима только в отдельных случаях – при тяжелом течении заболевания или при невозможности изоляции на дому.

Питание должно быть щадящим: не жесткая, не горячая или холодная пища, без избытка специй и соли. Блюда должны быть питательными и вкусными, с учетом сниженного аппетита. Достаточное количество жидкости в виде теплых несладких напитков – не менее 1-1,5 л в день.

Более строгий подход к диете предполагается в первые дни заболевания, когда беспокоит боль в горле, тошноты, слабость. В эти дни пища может быть в жидком или протертом виде, небольшими разовыми порциями.

Горло и ротовую полость обрабатывают антисептическими растворами и травяными отварами (фурацилин, ромашка, содовые растворы) не реже 3-4 раз в день до исчезновения явлений тонзиллита и стоматита (изменений во рту и горле)

Кожу обрабатывать какими-то специальными средствами не рекомендуется, сохраняются обычные гигиенические мероприятия.

Медикаментозное лечение: назначается врачом.

Антибактериальная терапия продолжается не менее 10 дней.

Стрептококк чувствителен к антибиотикам пенициллинового ряда, это препараты первого выбора. Если есть противопоказания — назначаю антибиотик широкого спектра действия из другой группы (макролиды, цефалоспорины). При относительно легком течении скарлатины антибиотики иногда не назначаются. Решение принимается доктором с учетом всех данных, в том числе анализов

Для снижения высокой температуры могут быть назначены парацетамол или ибупрофен (детям до 16 лет аспирин давать не рекомендовано);
Возможно применение антигистаминных препаратов при появлении кожного зуда.

Карантин, изоляция

Заболевшего ребенка важно изолировать от других детей и взрослых, предупредить распространение инфекции.

Отдельная комната или отделенная часть комнаты, персональная посуда, полотенца, при общении и уходе за ребенком использование медицинской маски, проветривание и уборка комнаты, частая обработка рук и поверхностей антисептическими и мыльными растворами – достаточно эффективные меры по предупреждению заболевания у окружающих.

Если ребенок посещает школу (1-2 классы) или детский сад – в группе или классе проводятся карантинные меры – в течение 7 дней после диагностики скарлатины в группу не принимаются новые дети, а бывших в контакте наблюдает врач (осмотр, измерение температуры). Могут быть взят материал для определения стрептококка.

Вернуться к обычной жизни ребенок может не раньше, чем через 12 дней после клинического выздоровления. Обычно, это 21-22 дня от начала заболевания.

Взрослым больничный лист выдается на 20-30 дней.

Возможность повторного заражения

Раньше считалось, что после скарлатины вырабатывается пожизненный иммунитет.

Но на сегодняшний день есть данные, что до 4% людей могут заболеть повторно. Это связано с наличием не менее 40 типов стрептококка, способных вызывать скарлатину. Правда, повторно заболевание протекает, как правило, гораздо легче

Профилактика

Эффективной вакцины от стрептококка нет.

Поэтому профилактика – это соблюдения правил личной гигиены.

Привычное мытье рук перед едой, при возвращении домой;
Не пользоваться одной посудой, полотенцем с другими людьми;
При кашле и чихании прикрывать нос и рот платком или (в крайнем случае) чихать «в рукав», а не в ладонь — предупреждение заражения окружающих не только скарлатиной!

При появлении повышенной температуры, боли в горле и кожной сыпи у вашего ребенка или у Вас – обязательно вызовите врача и при подозрении на скарлатину строго выполняйте его рекомендации по лечению и карантину!

Этим вы предупредите осложнения болезни и ее распространение!

Источник