Функції нової кори головного мозку й вища нервова діяльність людини
Содержание статьи
Вища нервова діяльність
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ви́ща нерво́ва дія́льність (ВНД) — сукупність різноманітних форм спільної діяльності кори півкуль великого мозку і підкіркових структур, яка забезпечує взаємодію цілісного організму із навколишнім середовищем (поведінку людини).
Нервова система складається з мільйонів нервових клітин — нейронів. По чутливих нейронах інформація про зміни, що відбулися всередині й поза тілом, надходить у спинний і головний мозок. По рухових нейронах мозок передає команди до залоз і м’язів.
Складові частини нервової системи — це центральна нервова система, що включає головний і спинний мозок, і периферична нервова система, що зв’язує центральну нервову систему з усіма іншими частинами тіла.
У центральній нервовій системі відбувається обробка нервових імпульсів, які надходять від усього тіла. Периферична нервова система одержує інформацію про всі зміни, що відбуваються поза тілом.
Передача[ред. | ред. код]
Нервові імпульси являють собою комбінацію електричних і хімічних сигналів. Вони передаються зі швидкістю близько 4 м/с, тому ми реагуємо на різні подразники майже миттєво. Зміни збудливості нервових і м’язових клітин пов’язані із змінами рівня поляризації їх мембран при виникненні процесу збудження . При зменшенні величини мембранного потенціалу збудливість незначно підвищується, а якщо слідом за зменшенням мембранного потенціалу виникає потенціал дії, то збудливість повністю зникає і мембрана клітини стає нечутливою (рефрактерною) до будь-яких впливів. Цей стан повної незбудливості отримав назву фази абсолютної рефрактерності. Для швидкопровідних нервових волокон теплокровних тварин її тривалість становить 0,4 мс, для скелетних м’язів 2,5-4 мс, для м’язів серця 250-300 мс[1].
Компоненти[ред. | ред. код]
| Цей розділ має надмірний обсяг або містить зайві подробиці неенциклопедичного характеру, а для підтвердження важливості викладеного матеріалу бракує надійності й авторитетності наведених у ньому джерел. Будь ласка, допоможіть підтвердити значущість, додавши посилання на незалежні вторинні джерела на цю тему. Якщо значущість залишиться непідтвердженою, вміст розділу може бути переписано, об’єднано з іншим розділом або вилучено. Подробиці можуть бути на сторінці обговорення. Коротко: забагато про шкіру (квітень 2021) |
Рефлекторна дуга — це найпростіший нервовий провідний шлях, що дозволяє вам миттєво реагувати на що-небудь. Якщо ви наступите босою ногою на осколок, це пустить у хід рефлекторну дугу. Больовий рецептор, розташований у підошві ноги, пустить чутливим нервом вгору по нозі імпульс у спинний мозок. Потім по руховому нерву імпульс повернеться назад і примусить м’яз ніг різко смикнути ступню.
Спинний мозок- це товстий пучок нервової тканини, що йде безпосередньо від головного мозку. Його захищають кістки хребта-хребці. Спинний мозок розділений на 31 ділянку, від кожної з них у праву і ліву половини тіла відходить по парі периферичних нервів. Усі чутливі та рухові нерви, крім тих, що розташовані в голові, проходять через спинний мозок і закінчуються в головному мозку.
Тіло людини відчуває зміни, що відбуваються навколо неї. Шкіра безпосередньо стикається із зовнішнім світом, і саме в шкірі знаходиться більшість чутливих рецепторів. Ці рецептори дозволяють вам відчувати біль, жару, тиск і багато чого іншого. Нижні шари шкіри захищені верхнім шаром — епідермісом, що складається з мертвих клітин. Однак функції шкіри не тільки захисні — вона допомагає підтримувати постійну температуру тіла, рятуватися від відходів життєдіяльності організму і накопичувати жир.
Особливо чутливі нервові рецептори кінчиків пальців. Існують сотні типів рецепторів, і всі вони розташовані на кінцях чутливих нервових відростків. Якщо безліч таких рецепторів приводиться в дію одночасно, у мозок по нервовому волокну передається дуже сильний імпульс.
Розташовані в більш глибоких шарах шкіри рецептори тиску посилають у мозок імпульси, після того як вони «відчують» сильний тиск. Нерви, що йдуть від кінчиків пальців, поєднуються в більш великі нерви, що проводять імпульси від усієї кисті руки. Ці нерви, у свою чергу, поєднуються з іншими нервами руки в міру наближення до спинного мозку.
Особливі шкірні рецептори «відчувають» гаряче і холодне, гладке і шорсткувате. Усі рецептори поєднуються в мережу нервів, що підходить до центральної нервової системи. По спинному мозку сигнали шкірних рецепторів потрапляють до головного мозку. Рецептори в усіх частинах тіла почувають по-різному: одні з них сильніше відчувають біль чи жару, інші дотики. Тактильна (дотикова) чутливість кінчиків пальців настільки велика, що сліпі люди можуть читати, обмацуючи букви пальцями.
Больові рецептори передають інформацію про характер болю, що ти відчуваєш. Біль у шлунку відрізняється від болю, що виникає при порізі пальця. Дотепер точно не відомо, чому в одних випадках ми почуваємо тупий, ниючий біль, а в інших — гострий.
Шари шкіри Шкіра — зовнішній покрив людини й інших хребетних. Шкіра охороняє внутрішні органи від ушкодження, зневоднювання й інфекції. Проте мікроорганізми можуть проникати всередину через волосяні фолікули і потові залози, а також при укусах комах.
Шкіра — це найбільший орган тіла, що складається з двох основних шарів — епідермісу і дерми. Під дермою пролягає підшкірна клітковина, яку утворює жирова тканина. Товщина шару підшкірної клітковини в різних людей і в різних місцях тіла різна.
Клітини верхнього шару шкіри — епідермісу — роговіють і .злущуються під впливом зовнішнього середовища і відмирають щодня. Омертвілі клітини постійно заміняються новими за рахунок клітин глибокого шару, що безупинно розмножуються. Водонепроникний епідерміс охороняє шкіру від проникнення в неї води і від випаровування через шкіру рідини тіла. Крім того, клітини епітелію містять пігмент, що визначає колір шкіри. Під впливом сонячних променів пігментація шкіри збільшується, і засмагла шкіра захищає організм від надмірних світлових впливів.
Найбільш товстий і щільний роговий шар у людини утворюється в тих місцях, що піддаються найбільшому тертю, — на підошвах ніг, подушечках пальців.
Дерма знаходиться під епідермісом. Вона утворена шарами пружних еластичних м’язових волокон, що надають шкірі міцності; крім того, у ній є кровоносні судини, капіляри, нервові закінчення, волосяні фолікули та потові залози.
Підшкірна клітковина — найглибший шар шкіри. Вона складається з пухкої жирової тканини. У жирових клітинах відкладаються запаси жиру, що служать теплоізоляційним матеріалом (тому шкіра так добре зберігає тепло) і поживною речовиною. Проходячи через підшкірну жирову клітковину, еластичні волокна зв’язують дерму із м’язами, що лежать нижче.
Протоки сальних залоз відкриваються у волосяні сумки, виділяючи шкірне сало, що служить змащенням волосся та шкіри і перешкоджає розвитку мікробів. Секрет сальних залоз містить жирні кислоти, воски і стероїди, його функція — захист фолікул від пилу і мікроорганізмів.
«Гусяча» шкіра. В основі кожного волоса шкіри знаходиться крихітний м’яз. Коли людині холодно, м’яз одержує нервовий імпульс і скорочується. При цьому волосся набуває вертикального положення, а шкіра довкола нього злегка здувається, покривається мурашками. Така шкіра називається «гусячою». Цей рефлекс є рудиментарним — він зберігся ще від часів густого волосяного покриву, що вкривав тіло людини. При цьому у ссавців з густою шерстю, які мають такий рефлекс, рефлекс виступання шерсті створює тепловий шар повітря між волосинами та, таким чином, допомагає зігрітися.
Рецептори. Багато спеціальних клітин шкіри можуть сприймати зміни, що відбуваються у навколишньому світі. Бувають терморецептори, які реагують на високу та низьку температуру навколишнього середовища чи його предметів. Рецептори, які реагують на високі температури розташовані набагато нижче, ніж рецептори, які реагують на низькі температури. Тому людині більш властиво мерзнути, ніж відчувати тепло. Бувають рецептори, які відрізняють тверді предмети від м’яких, гострі від тупих, є рецептори відчуття болю, дотику, тиску… Деякі рецептори сприймають лише один різновид впливу, а інші — кілька різновидів. Отримана інформація з нервової системи надходить у мозок для обробки.
Тип вищої нервової діяльності[ред. | ред. код]
Тип вищої нервової діяльності — це сукупність основних властивостей вищих відділів центральної нервової системи (сили нервових процесів, їх рухливості і врівноваженості) характеризують вроджені індивідуальні особливості вищої нервової діяльності людини і тварин. Розрізняють 4 типи ВНД:
- Жвавий;
- спокійний;
- нестерпний;
- слабкий;
Див. також[ред. | ред. код]
- сигнальна система: Перша сигнальна система, друга сигнальна система
- Вищі психічні функції
- Інститут вищої нервової діяльності і нейрофізіології АН СРСР
- Когнітологія
- Фізіологія ВНД
- Типи вищої нервової діяльності
- Нейробіологія
- Нейрохімія
- Головний мозок
- Нейрон
- Сортування спайков
- Сила нервової системи
Примітки[ред. | ред. код]
Источник
Фізіологічне значення кори: Забезпечення вищої нервової діяльності
Фізіологічне значення кори:
Зони кори головного мозку.
Моторні зони кори великих півкуль.
Первинна моторна зона
Премоторна зона
Додаткова моторна зона
Сенсорні зони кори головного мозку.
Зорова зона
Слухова, смакова, нюхова зони
Колонкова організація проекційних зон кори
Асоціативні зони кори великих півкуль.
Важливою особливістю клітин асоціативних зон є здатність збуджуватися на подразнення рецепторів різної модальності. На кіркових клітинах асоціативних зон конвертують аферентні шляхи, які несуть імпульси від різних рецепторних систем. Нейрони цих зон не тільки забезпечують інтеграції сенсорної інформації, але й зв’язок між чутливими і руховими зонами кори. Ці механізми є фізіологічною основою вищих психічних функцій.
Пошкодження асоціативних зон не веде до втрати специфічної функції, але при цьому порушується здатність правильно інтерпретувати значення діючого подразника. Так, при зруйнуванні в людини асоціативних зорових зон, ніколи не наступає сліпота, але хворий втрачає здатність оцінювати бачене, не розуміє значення слів при читанні. Пошкодження асоціативних слухових зон веде до втрати здатності розуміти почуті слова.
Електрокортикографія.
Електрокортикограма відображає, головним чином, постсинаптичні потенціали нейронів кори, але не їх потенціали дії і не активність кіркових гліальних клітин.
Електроенцефалографія.Електроенцефалографія — це метод реєстрації сумарної біоелектричної активності мозку з поверхні голови.Електрична активність є результатом генерації синаптичних потенціалів і імпульсних розрядів в окремих нервових клітинах. На електроенцефалограмі біоелектричні явища виражаються у вигляді періодичних коливань.
Основні ритми електроенцефалограмиАльфа-ритм — частота коливань — 8-13 Гц, амплітуда — 50 мкВ. Найкраще виражений в потиличних і тім’яних ділянках. Найбільша амплітуда реєструється в спокої при заплющених очах.Бета-ритм — частота коливань — 14-30 Гц, амплітуда — до 25 мкВ. Найкраще виражений в лобних ділянках. Найбільша амплітуда реєструється в спокої при розкритих очах.
Тета-ритм — частота коливань — 4-7 Гц, амплітуда — 100-150 мкВ. Найкраще реєструється під час сну, наркозу. Дельта — частота коливань — 0,5-3,5 Гц, амплітуда — 100-150 мкВ. Найкраще реєструється під час глибокого сну, наркозу, у дітей до 5 років.Тета-ритм — частота коливань — 4-7 Гц, амплітуда — 100-150 мкВ. Найкраще реєструється під час сну, наркозу. Дельта — частота коливань — 0,5-3,5 Гц, амплітуда — 100-150 мкВ. Найкраще реєструється під час глибокого сну, наркозу, у дітей до 5 років.
Поняття про кортикалізацію функцій.Кора великих півкуль переважає над іншими нервовими утворами. Так, у риб або земноводних після видалення кори великих півкуль зорові сприйняття майже не порушуються, тоді як у собак зорове сприйняття цілком випадає. Це відбувається внаслідок кортикалізації функцій, тобто переміщення складних нервових функцій у вищий відділ системи кори великих півкуль.
Дякую за увагу!Дякую за увагу!
Поділіться з Вашими друзьями: |
Источник
: . .
, , . . . — . .
.
(encephalon, cerebrum) . : , . : , ‘, , .
(hemispheritae cerebri) , , , . — , , 1011 ( ). , . 1450 . . , , .. (63 .), (36 p.), 2016 2238 , . (80 .) .. (62 p.) 1017 1180 . . 100150 , .
, , 29 % ???? . , 7 8 . , , ‘ . . . ‘ ‘ , ‘ .
, , , . (sulcus centralis), ‘, (sulcus lateralis), ⳺; ‘ . ‘- (sulcus parietooccipitalis), ‘ . , , .
, . . , ( ) .
. 䳿 . — . ‘ , , , . . 1011 (., 1982). , ‘ , , , .
, . ‘ . ? ʳ 10″, , , 1015. , ‘ (., 1982). . , . , — , . , , , . . , , , ; , , ; , , 㳿; , , (. ‘, 1982).
ϳ , , 䳿 , . .. (1955) , , , , , . , , ; , .
(1) (sulc.cerebri centralis) () () .
ѳ⳺ (9) (sulc.cerebri lateralis) () () ().
, sulcus parietooccipitalis.
, : , , .
, sulc.precentralis (4) sulc. Postcentralis (11), , ( , (10) ), .
( ) , : (5), (6) (8) s. frontalis superior et inferior.
ҳ (sulcus interparietalis) (12) . gyrus supramarginalis (13) gyrus angularis (14).
: (15), (17), (19), sulcus temporalis superior (16) et inferior (18).
sulcus parietooccipitalis, .
fissura calcarina, cuneus, gyrus lingualis.
gyrus hyppocampi. corporis callosi ( ). Sulcus corporia Callosis sulcus cinguli gyrus cinguli, (gyrus hypocampalis) .
( ) , , ⳺ , . bulbus tractus olfactorii, (hiasma opticum). : , 볺 , , .
ղͲ
3 . , 5 . 70 % . 580 , 40 % ???? . 2200 2, , . (sulci cerebri).
‘ 3- , 7- . ͳ . (1903) : , (lamina molecularis), (lamina granularis externa), (lamina pyramidalis externa), (lamina granularis interna), (lamina pyramidalis interna seu ganglionaris) (lamina miltiformis).
.. 1874 . ³ ‘ . ֳ . , . .. . , , . , , .
: , , , . . , . , . , 11 52 , , (.).
: , . .
(neocortex) 96 % ???? , ‘, — , , , . . . . , , , , .
(paleocortex) , , . ‘ , , . , , (tractus olfactorius). ѳ .
(archicortex) , . ‘ (corpus mammillare). , . ‘ .
4 % . . — . . , .
쳺, , . ̳ 쳺.
, ‘ , , ‘ , , ‘ .
, . , , .
, .
‘ . .
, ‘ . , . , .
, , ‘ .
, , , ‘ , .
. ‘ . : , , . (), . . . , .
, . . , . , . ‘ , , . — . , ‘ : , , ‘, .
. ̳ . :
1. , , , , .
2. .
3. .
4. .
5. .
6. .
. 10 13 . 1,5-4,5 , 10 . .
. :
1. ( , ) ;
2.
3. .
1.
2. ,
3.
4. — .
5. .
6. .
7. .
8. .
, .. , . .. . , . . , , , , , , , , .
(, ) , .
() , . , . : , . , , . , , . , , 糿 .
. 52 , , , .
.. . .. . , . .
.., , , .
.. . .
1. .
: , , , , , .
2. , , . ( ).
3. . , , ( ) .
4. .
5. () ( ).
1. . , , , .
2. , — ¢ , , : , .
3. ( ) ???? .
4. , .
5. , , ,
6. , , , . (), (). , .
7. ( ).
8. ( ) . , . 쳺 . , , , ,
( . ) 3 糿:
)
)
) )
) () , , . 糿 . , , . .
) , , ( ). , , , . 糿 , ( ).
) , . 糿 , , . , , .
9. .
10. .
11. . . ( ).
12. 䳿 — (, , , ).
13. , .
:
— ,
— ,
— ,
— ,
— .
— , ,
— , ,
— .
— ( , ).
14. , , , .
15. . , , , , , . . ³, , , , 䳿 , , , . .
ҳ
, , .
1. . , , , — . , , .
2. . : , , , , , .
3. . . () (볿).
1. 糿. — , , , , , .
2.
糿 . 糿 , .
3. — , , ().
4. :
— 糿 ( ). , .
— 볿 ( );
— 糿 ( , ). , .
ֳ .
5. ( ) .
. , , , . , , . :
—
—
— .
. , , .
: , .).
.
6. . , ( ). (, , 䳿).
. . , , , .
1. ( ) .
2. gyrus parahippocampalis (, uncus) .
3. .
, ( ).
4. ( , , ). , .
5. ( , ) ( , ).
1. . . , , , . : 쳺, , . . 糺, , , , . ( ). , , , . 糺 쳺 , . (糿) . 糺 , 糺 , . , .
2.. . : , , . , ດ . , : . , .
3. — . 糿 . : . ? .
4. , , . (radiatio optica).
5. , , . , . . , — (tractus cortico-ponto-cerebellaris), .
6. — , ( ). (, ).
7. ( , , , , . .
8. . .
9. , , () , .
10. (petit mal) .
11. , 䳿 , , — ( ).
. .
fissurae calcarinae.
, sulco calcarino (cuneus) , (gyrus lingualis) .
1. cuneus , gyrus lingualis .
2. , .
3. ( ) .
3. , .
4. .
5. sulci calcarini , , .
.
7. : , , , . ( ) . : . .
糿 : , ( ), .
8. 糿 , : , , . , ( ).
9. : sulci calcarini () , , .
10. , , , (). , .
3 :
(, , );
(, , , )
( 쳔 .
( ) :
糿
( , , , ).
糿 . , . . 1 10, , ., (, , , , ). . 䳿, , : , , , ¢ , , . . ( , ¢, ), (䳿 , , , ). 糿 , . 쳺 .
糿 , , , . 糿 쳺 , , , .
糿 . 糿 (), , , . , , , , , . 糿 , , , , .
, , , , , 쳺 , .
, , , , .
볿 䳿 (, , ), .
糿 (糿) (, , ) . 糿 .
糿 . 糿 , , .
糿 . : , . 糿 .
糿 , , , . 糿 .
, , , . : , , . 糿 , , ( , , ), ( , ). ¢ , ¢ .
, , . , , . , .
. , . , ‘ , : ( 44,45); 1, 2, 5, 7; 22; ‘ 39, 40; 37; 9, 10, 11 46 .
, . ‘ , (39, 40). : , .
‘: , , () . , .
: . . .
, : . , , 糺, 糺.
( . phasis ) , . ³ ‘ (, , ), .
:
()
(, )
,
糿.
. . (1969), : , 糿.
, . , (: , , , ) (: , , , ) . — , ( , ). , , , . . 糿 .
( ) , ( ). 糿 (, ) . 糿 , . ( ) ( ), .
糿 : , 䳺 . 糿 , , .
: 1 ; 2 ; 3 (); 4 (); 5 — ; 6 ; 7 (); 8 ; 9 ; 10 糿; 11 ; 12 ; 13 ; 14 ()
, , . 糿 , . , , , . 糿 , .
( ) , , . 糿 , ( ). ϳ . ϳ . . . , ( ). , ‘ ( ), ( ) ( , ) . .
, 糿 . () ().
, -‘- . . ϳ 糿 , 쳺 , . , ( ). 糿 ( , , , . 볭?), ( ) ( ‘ , ‘ ) . 糿 ().
, ‘ . , , , . , , , . , . . 糺 䳺, .
. , , .
‘, 䳿. : 糿 糿 . .
. . . , , . . , . : -, -, -, , . , . .
, , . 䳿. — : , , . . — , .
, . , 糿, , , . , ; . (). 糿 , . ‘ ( ), ‘, — ( ). , , . , , , . , . , .
, . , (gyrus angularis). , .
. 糺. , . , ‘ . , . , 䳿: , , ; , , ; ; , ‘, , , ( ); ( ).
䳿, ( 39). 糺. ( ), : , , , .
, , .
.
ʳ, , , ‘ ; . ʳ , ‘ . , , , . . ‘, , , ( ). , . 糺.
ʳ, , , . , , . , . , ( , ) . .
, , (gyrus supramarginalis) ‘ ( ) . , ‘ (corpus callosum). . 䳿, . , , . ( , ), , 䳿 .
, (gyrus angularis) ‘ . , , (, , ). .
-‘ ‘- . . , . 䳿 (, , ), (, , ). 䳿 ( , , ).
. 糿 , . , 糿 , — . 糿: , , -. ³ .
() , . , , . 糿 . 糿 .
: , . 糿 , . 糿 .
— , , . , ‘ . . . , , .
糿 . , .
‘ , fissura interparietalis, . . , (), () , (). -糿 , . , , (). . ( ), (, ). 糺 .
—
1. (. mnesis ).
2. ¢ 䳿, .
3. ¢ 䳿, .
4. , ,
5. ( . sopor ¢) , ; . ϳ .
6. , . , , . ( ).
7. (. delirium ¢) , , , , . .
8. (. de , mene- ) , , .
9. . . . ; .
10. : , . , , , . , . , 糺 , ( ).
˳ n . . . . .
: (dura mater encephali), (arachnoidea encephali) ‘ ( mater encephali).
, . ‘ , . ‘ . , , .
:
— (falx major), ;
— (falx minor), ;
(tentorium cerebelli), , ;
(diaphragma sellae turcicae); , (operculum sellae);
, (cayum trigeminale), .
̳ :
() (sinus sagittalis superior), (sinus transversus);
(sinus sagittalis inferior) (sinus rectus);
(sinus transversus) . ‘ , (sinus sigmoideus);
(sinus rectus) ‘ . ;
(sinus cavernosus) . . : , . (n. oculomotorius) (n. trochlearis). (n. trigeminus), (n. ophthal-micus). ̳ (n. abducens). (a. carotis interna) (plexus caroticus), ‘. (v. ophthalmica superior). ‘ , (sinus intercavernosus anterior), (sinus intercavernosus posterior). (sinus circularis). (hipophisis cerebri), ;
‘ (sinus petrosus superior) , ‘ ;
‘ (sinus petrosus inferior) , ‘ . (plexus venosus basilaris) ‘ ;
(sinus occipitalis) . , , . , ‘ sinus transversus, sagittalis superior, rectus occipitalis, (confluens sinuum).
( , ), ‘ .
.
: a. maxillaris interna, a. meningea , a. vertebralis ( , ramus meningeus) a. occipitalis ( , ramus mastoideus). .
(arachnoidea encephali) , 볺, ‘ ‘ — . ̳ () , .
, (granulationes arach-noidales), , .
‘ ‘ ( mater) . , , (spatia subaracnnoidalia). (cisternae subarachnoidalia). : (cisterna cerebellomedullaris), ; (cisterna fossae lateralis); (cisterna interpeduncularis); (cisterna chiasmatis), , (cisterna corporis callosi), ; (cisterna ambiens), ; (cisterna lateralis pontis); (cisterna lis pontis).
(liquor cerebrospinalis) .
‘ , ( , meninx vasculosa) . ‘ , , , , , . ‘ ‘ . ‘ , , , . ‘ .
, (saccus durae matris). , . (membrana tectoria), — ‘, ‘ (lig. longitudinale posterius).
.
, — , (cisterna terminalis), . , , , , .
( meningei) . (. vertebrales) . .
, , , . ̳ (spatia subduralia) . ϳ (spatia subarachnoidalia) — , .
. ‘ ‘ , . ‘ ‘ ‘, (ligamenta denticulata).
‘ , ‘ . . ‘, ‘ ,
˳ . , . () (vertriculi lateralis) . (ventriculus lateralis sinister) (ventriculus lateralis dexter), . (cornu anterius), (pars centralis), (cornu posterius), (cornu inferius).
. ‘ ‘ . . .
(foramen interventriculare), (vertriculus tertius).
, (plexus chorioideus ventriculi lateralis).
(ventriculus tertius cerebri) . , (aguaeductus cerebri).
(lamina epithelial is chorioidea ventriculi tertii). (plexus chorioideus ventriculi tertii), (tella chorioidea ventriculi tertii).
(ventriculus quartus cerebri), , , . , — , (apertura lateralis ventriculi quarti), . , , . — (apertura madiana ventriculi quarti), .
(plexus chorioideus medius) (plexus chorioideus laterales).
(70 85 %). 150 300 2 60 % ???? . ‘ , ( 90 % ). .
15 30 % , .
. ³ ‘ , , .
‘ , 糿 . . Na-K- . ‘ 50100 , 100 150 3 7 . — , . , . , , , , , .
, , 糿 . . г . .
̒ .
, , , . ̳, , 璺 . . ³ . , , ( ). cisterna cerebellomedullaris. . L1-L2 ᒺ, (cisterna terminalis). .
, III , ⳺ , IV , .
. , ( ) , , . . , . .
. , .
˳. ˳. () . , ⳺ — . .
120-150 , , . . 20-40 . ˳ 600 , , , . ᒺ . , , .
:
) , ;
) ;
) ;
) ;
)
: , , 120-150 .. 200-250 . . — ; 1,005-1,007; ; 7,4; 0,15-0,33 /; 2,2-4,4 /; 4,09 5,11 /; 1,25- 1,62 /; 120-130 /; () 0-5 1 . . , . ³ , — . , : , , , , . 볿 . , ( , ). , , , . , , , , . . , .
.
, .
, . — . ij , . ˳ , , (, ) ( ). ().
.
1. : 96 % , , (0,5 % , 1 % ), , , , (- ), , , .
2. ϳ . , ( ) . . : , , .
3. ˳ . , . , .
4. .
5. ϳ 糿 . ³ , . .
6. ( 1-2 ) — ( ).
7. .
8. ( ). — ( ) .
: .
. . . 5-10 . , . ϳ . . . . . , . . ˳ 30-60 . . . . . 20-25 . . ˳ 1,2-1,5 . ϳ . .
.
5-8 , , . ( , , ). . . ( ).
. 1- , 2 , 3 , 4
˳ :
1. ˳ :
) ( );
) (, , );
) .
) .
. ó
, .. ., ﳿ. ( ), ( ) .
糿 ( ), , . , , . — , 䳿, . — : , , , , , . (, , ; ᒺ , ).
糿 IV : , , , ; — . . 糿 : , , , , , , .
糿 ( ) , — — .
糿 -.
— , , . ᒺ , , , ., .
. , , , , . , , , , , , , .
2. ˳ 80-30 . . , . , , , , , — .
3. — . , .
4. — . , .
5. — , , . , , , ( ), ( , , , ), — . :
) — ( );
) — , ;
) :
— — ;
— — ;
— — .
) ó — .
; ; — ; ; ; / . .
糿 | 糿 | |
— ‘ | (, , ). . . . — (- ) ( ). , , . | ˳ . . — (, , ). ( , ). . , . |
Источник