Епідемічний паротит протиепідемічні заходи

Протиепідемічні заходи проти аерозольних інфекцій

Обстеження на носійство менінгокока в оточенні хворого генералізованою формою менінгококової інфекції або підтвердженим бактеріологічно менінгококовим назофарингітом в організованих колективах проводять двократно з інтервалом 3-7 днів, перше бактеріологічнед ослідження проводять не пізніше 2-ї доби після виявлення та госпіталізації хворого. У сім’ї обстеження осіб, які контактували з хворим, проводять одноразово, дошкільних дитячих установах і закритих колективах встановлюють медичне спостереження шляхом проведення огляду носоглотки і шкірних покривів дітей і персоналу, термометрії протягом 10 днів 2 рази на добу з моменту реєстрації кожного випадку захворювання. Бактеріологічно необхідно обстежувати колективи новобранців, палати стаціонарів і групи дитячих санаторіїв. Нові особи й особи, тимчасово відсутні, не прийматься в дитячий колектив впродовж 10 днів після останнього випадку захворювання менінгококовою інфекцією (генералізованою формою, підтвердженим лабораторно менінгококовим назофарингітом). Протягом 10 днів забороняється переводити дітей і інших осіб із групи в групу. Дітям до 1 року, які спілкувалися з хворими, у яких діагностовано генералізовану форму інфекції, або старшим дітям, які тісно спілкувалися з хворим у дошкільних установах, при несприятливій епідеміологічній ситуації (скупченість, наявність ослаблених дітей, множинні захворювання) вводять гамма-глобулін. Із профілактичною метою вводять нормальний імуноглобулін. Препарат вводять внутрішньом’язово, одноразово, непізніше 7-ї доби після реєстрації першого випадку захворювання.

Профілактичні та протиепідемічні заходи. У разі виявлення 5 (і більше) випадків генералізованої форми менінгококової інфекції подають позачергове донесення в МОЗ України в установленому порядку.

Після госпіталізації хворого з генералізованою формою менінгококової інфекції необхідно перш за все обмежити розміри осередку, виявити осіб, які контактували з хворим, уточнити тривалість і близькість контакту.

В організованих колективах (військові частини, дитячі будинки тощо), які є осередками спалахів менінгококової інфекції, або на окремих територіях з високими показниками захворюваності можна проводити імунопрофілактику за епідеміологічними показаннями зареєстрованими в Україні вакцинами.

Інструктивні документи: методичні вказівки МОЗ СРСР “По протиепідемічних заходах при менінгококовій інфекції” від 01.12.1988.

Епідемічний паротит або свинка, завушниця, паротитна хвороба – гостра інфекційна хвороба, вірусної етіологіі, що характеризується системним ураженням слинних залоз, переважно білявушних, а також часом підшлункової й статевих залоз та центральної нервової системи. Захворювання спостерігається як у дітей, так і у дорослих. Поширюється повітряно-крапельним шляхом.

Заходи щодо хворих і реконвалесцентів. Треба забезпечити повне і раннє виявлення хворих і їх ізоляцію у домашніх умовах. Хворих госпіталізують за клінічними й епідеміологічними показаннями. Через 9 днів від початку захворювання, за умови зникнення гострих клінічних явищ, припиняють ізоляцію хворих. При повторних випадках захворювання паротитом у дитячій установі хворий допускається в нього після зникнення гострих явищ хвороби.

Заходи щодо осіб, які спілкувалися з хворими. Діти до 10 років, що контактувализ хворим, та ті, які не хворіли на паротит, підлягають роз’єднуванню на 21 день. При точному встановленні часу контакту діти, що не хворіли на паротит, допускаються в дитячі установи в перші 10 днів передбачуваної інкубації; з 11-го по 21-й день вони підлягають роз’єднуванню. До 5-го дня від моменту контакту таким дітям можливе проведення екстреної імунізації шляхом введення паротитної вакцини. У разі занесення збудника інфекції до дитячих дошкільних установ в них проводять карантинні заходи впродовж 25 днів.

Профілактичні і протиепідемічні заходи. Основним профілактичним заходом відносно епідемічного паротиту є планова імунізація дітей живою паротитною вакциною: моновакциною чи трикомпонентною вакциною “Трімовакс” виробництва фірми “Авентіс Пастер” або “Пріорикс” виробництва фірми “ГлаксоСмітКляйн”.

В осередках епідемічного паротитупроводиться поточна дез¬інфекція приміщення, часте провітрювання, вологеприбиран¬ня, миття посуду, іграшок.

Кір – гостре вірусне захворювання, джерелом якого є хвора людина. Передається повітряно-крапельним шляхом, характеризується ураженням слизових оболонок дихальних шляхів, рота, очей, зіва. Має чітку циклічність перебігу, супроводжується інтоксикацією, гарячкою, плямисто-папульозним висипом на шкірі, а також специфічною енантемою у вигляді плям Бельського-Філатова-Копліка.

Читайте также:  Побочные эффекты корь краснуха паротит

Протиепідемічні заходи в осередку. Екстренну пасивну профілактику здійснюють донорським імуноглобуліном до 5-го дня від моменту контакту невакцинованим дітям, що мають протипоказання до вакцинації, або дітям до року. За відсутності протипоказань невакцинованим вводять живу корову вакцину.

Планову вакцинацію проводять у віці 15-18-и місяців. Вакцину вводять одноразово в дозі 0,5 мл. підшкірно. Ревакцинація (якщо вона потрібна) за серонегативних реакцій проводиться одноразово в 6-7 років.

Контактні щодо кору особи, які не хворіли, і нещеплені діти за одноразового контакту можуть відвідувати дитячі установи до 7-го дня від початку контакту, починаючиз 8-го по 17-й день підлягають карантину, а із отриманням імуноглобуліну – до 21-го дня (не допускають у дитячі заклади – ясла, садочки і перші два класи школи). В осередку проводиться щоденний огляд і термометрія.

Сторінки: 1 2 3 4

Источник

Эпидемический паротит (свинка)

Эпидемический паротит — это острая инфекция, вызываемая РНК-содержащим вирусом рода Paramyxovirus, преимущественно поражающая слюнные железы и нервные клетки. Возбудитель эпидемического паротита передается воздушно-капельным путем, иногда-контактным путем через предметы, зараженные слюной больного. Клиника свинки начинается с лихорадки и интоксикационных симптомов, на этом фоне нарастает припухлость и болезненность в околоушной области. Достаточно типичная клиника позволяет диагностировать эпидемический паротит без дополнительного обследования. Лечение в основном симптоматическое.

Общие сведения

Эпидемический паротит (свинка) представляет собой острое инфекционное заболевание, протекающее с поражением околоушных слюнных желез и нервной ткани. Естественная восприимчивость людей к инфекции довольно высока, постинфекционный иммунитет стойкий, длительный. Дети раннего возраста страдают редко, ввиду малой вероятности контакта с больными и присутствия материнских антител. В настоящее время преимущественная заболеваемость отмечается в возрастной группе от 5 до 15 лет, болеют чаще лица мужского пола. Заболеваемость повсеместная и всесезонная, с незначительным повышением количества случаев заражения в осенне-зимний период.

Причины

Вирус, вызывающий эпидемический паротит, — РНК-содержащий парамиксовирус — поражает обычно людей, но отмечались случаи заражения собак от своих хозяев. Во внешней среде не стоек, легко погибает при высушивании, повышении температуры, под действием ультрафиолетового облучения. При пониженной температуре окружающей среды может сохранять свою жизнеспособность до года. Резервуаром и источником возбудителя эпидемического паротита является больной человек. Вирус выделяется со слюной и мочой, обнаруживается в крови и ликворе, грудном молоке.

Выделение вируса начинается за 1-2 дня до первых клинических проявлений и продолжается около недели. 25-50% случаев заболевания протекают в стертой или бессимптомной форме, но при этом больные активно выделяют вирус. Возбудитель свинки передается по аэрозольному механизму воздушно-капельным путем. В редких случаях (ввиду нестойкости вируса) возможна передача через предметы быта личного пользования, загрязненные слюной больного человека. Отмечаются случаи вертикального пути передачи вируса от матери к ребенку в дородовом периоде, родах, при лактации.

Симптомы эпидемического паротита

Инкубационный период эпидемического паротита колеблется от нескольких дней до месяца, в среднем он составляет 18-20 дней. У детей в редких случаях могут отмечаться продромальные признаки: головная боль, легкий озноб, миалгии и артралгии, дискомфорт в области околоушных желез, сухость во рту. Чаще всего заболевание начинается остро с быстро развивающейся лихорадки, озноба. Лихорадка обычно сохраняется до недели. Отмечается симптоматика интоксикации: головная боль, общая слабость, бессонница.

Специфическим симптомом свинки является воспаление околоушных слюнных желез, нередко захватываются и подчелюстные и подъязычные железы. Воспаление слюнных желез проявляется припухлостью в зоне их проекции, на ощупь железы тестообразные, болезненные (преимущественно в центральной части). Выраженный отек железы может значительно деформировать овал лица, придавая ему грушевидную форму и приподнимая мочку уха. Кожа над воспаленной железой остается нормального цвета, натянута, с трудом образует складки, лоснится. Как правило, заболевание поражает обе околоушные железы с промежутком в 1-2 дня, в некоторых случаях воспаление остается односторонним.

В околоушной области отмечают ощущение распирания, боль (в особенности в ночное время), могут быть шум и боли в ушах (в результате пережатия евстахиевой трубы), может снижаться слух. Положительный симптом Филатова (выраженная болезненность при надавливании позади мочки уха), являющийся специфичным при диагностике паротита. Иногда выраженная болезненность желез мешает жеванию, в тяжелых случаях может развиться тризм жевательной мускулатуры. Отмечается пониженное слюноотделение. Боль в области желез сохраняется до 3-4 дней, иногда иррадиирует в ухо или в шею, позднее постепенно проходит, отечность регрессирует. Увеличение лимфатических узлов для эпидемического паротита не характерно.

Читайте также:  Анализ крови на паротит интерпретация результатов в чем измеряется

Взрослые переносят свинку более тяжело, у них чаще проявляются продромальные признаки, выше интоксикация, могут отмечаться катаральные явления. Заметно чаще процесс затрагивает подчелюстные и подъязычные слюнные железы, иногда локализуется только в них. Подчелюстная железа, отекая, приобретает вид вытянутой по ходу нижней челюсти припухлости, тестоватой на ощупь и болезненной. Иногда отечность распространяется на шею. Воспаление подъязычной железы характеризуется возникновением припухлости под подбородком, болью и гиперемией слизистой во рту под языком, болезненности при его высовывании. Отек слюнных желез сохраняется у взрослых нередко на 2 недели и более.

Осложнения

Обычно острый период эпидемического паротита протекает легко, но позднее могут обнаружиться такие осложнения, как серозный менингит (иногда – менингоэнцефалит), орхит, эпидидимит, оофорит и острый панкреатит. Имеет место мнение, что эти заболевания являются признаком более тяжелого течения эпидемического паротита, поскольку вирус имеет склонность поражать нервные и железистые ткани.

Диагностика

Диагностика эпидемического паротита (свинки) производится на основании достаточно специфичной клинической картины, лабораторные тесты практически не дают диагностически существенной информации. В сомнительных клинических случаях можно применить серологические анализы: ИФА, РСК, РТГА.

В первые дни заболевания могут применять методику раздельного определения антител к V и S-антигенам вируса. Дополнительным диагностическим критерием служит степень активности ферментов амилазы и диастазы в крови и моче.

Лечение эпидемического паротита (свинки)

Неосложненный эпидемический паротит лечат на дому, госпитализация показана только в случаях тяжелых осложнений, либо в карантинных целях. При развитии осложнений эпидемического паротита показана консультация андролога, гинеколога, отоларинголога и сурдолога. В период лихорадки рекомендован постельный режим вне зависимости от самочувствия, желательно первые дни употреблять жидкую и полужидкую пищу, чаще пить воду или чай. Необходимо тщательно следить за гигиеной рта, полоскать кипяченой водой или слабым раствором соды, тщательно чистить зубы. На область воспаленных желез накладывают сухие согревающие компрессы, можно применять физиотерапевтические методики (УВЧ, УФО, диатермия).

Дезинтоксикационная терапия проводится по показаниям, при тяжелой интоксикации возможно назначение малых доз глюкокортикоидов (стероидная терапия назначается только при стационарном лечении). На ранних сроках заболевания лечебный эффект может дать введение интерферона человека или его синтетических аналогов. Если эпидемический паротит осложняется орхитом, в терапию включается применение суспензориев, первые 3-4 дня на яички помещают холод, в последующем – согревают. Показано раннее назначение глюкокортикостероидов.

Прогноз и профилактика

Прогноз при неосложненном эпидемическом паротите благоприятный, выздоровление наступает в сроки от одной до двух недель (иногда несколько дольше). При развитии двустороннего орхита есть вероятность утери фертильной функции. После перенесения осложнений, связанных с поражением нервной системы, могут остаться парезы и параличи групп мышц, снижение слуха вплоть до глухоты.

Специфическая профилактика осуществляется прививанием живой вакциной ЖПВ планово в возрасте 1 года, в дальнейшем производится ревакцинация в 6 лет. Для специфической профилактики применяют живую вакцину (ЖПВ). Профилактические прививки проводят в плановом порядке детям в возрасте 12 месяцев, не болевшим паротитом, с последующей ревакцинацией в 6 лет тривакциной (корь, краснуха, эпидемический паротит). Вакцинация способствует значительному снижению заболеваемости эпидемическим паротитом и уменьшению риска развития осложнений. По эпидемиологическим показаниям производят вакцинацию лиц более старшего возраста.

Общая профилактика заключается в изоляции больных до полного клинического выздоровления (но не менее 9 дней), в очаге производят дезинфекцию. Карантинные меры по разобщению детских коллективов в случае выявления эпидемического паротита назначаются на 21 день, ранее непривитые дети, имевшие контакт с больным, подлежат вакцинированию.

Источник

Щеплення від паротиту найкраща профілактика захворювання — Бережіть здоров’я!

Епідемічний паротит (свинка) є вірусним високо заразним захворюванням. Щорічно захворювання реєструється у 3 4 тисяч чоловік. Щеплення від паротиту щороку запобігає тисячі випадків менінгіту і запалення яєчок. Захворювання є «керованої» інфекцією і цілком залежить від ефективності проведення вакцинації. З часу застосування вакцини від паротиту кількість виявлених випадків захворювання зменшилася в десятки разів.

Читайте также:  Если пропущена прививка от кори краснухи паротита

Захворювання поширене в основному серед підлітків і молодих дорослих. Винуватцем свинки є РНК-вірус, що вражає залізисті органи і центральну нервову систему. Хвороба небезпечна для чоловіків в зв’язку з небезпекою ураження репродуктивного апарату.

Рис. 1. Свинка у дорослого і дитини.

Вакцинація проти паротиту

Ускладнення на щеплення від паротиту ЖПВ зустрічаються вкрай рідко. До них відносяться: шкірна алергічна реакція, болі в животі і блювота, фебрильні судоми. Вкрай рідко відзначаються явища серозного менінгіту та короткочасний набряк яєчка.

до змісту ^

Протипоказання до проведення щеплення від паротиту ЖПВ

  • Протипоказанням для вакцинації служать захворювання, що протікають з імунодефіцитами.
  • Чи не рекомендовано робити щеплення осіб з важкою алергією, а також осіб з алергією на курячі та перепелині яйця, аміноглікозиди та інші продукти, які використовуються у виробництві вакцин.
  • Відкладається проведення вакцинації ЖПВ в разі загострень хронічних захворювань і наявності гострого захворювання.

Рис. 6. На фото ускладнення свинки орхіт, який часто закінчується атрофією яєчка і порушенням сперматогенезу.

до змісту ^

Протиепідемічні і профілактичні заходи при епідемічному паротиті

Основні завдання протиепідемічних та профілактичних заходів при захворюванні:

  • Виявлення хворого.
  • Оповіщення органів Росспоживнагляду.
  • Ізоляція хворого.
  • Визначення меж епідемічного осередку.
  • Роз’єднання контактних осіб.
  • Протиепідемічні заходи у вогнищі.
  • Визначення серед контактних осіб, не захищених від інфекційного захворювання для проведення екстреної імунізації.

Виявлення хворого

  • Постановка діагнозу типово протікає епідемічного паротиту не представляє труднощів. При типовому перебігу захворювання реєструється підвищена температура тіла (часто до 39 40 про С), одночасно з якою з’являються болі в області залоз, що посилюються при відкриванні рота і жуванні. У 90% випадків біль передує розвитку набряку органу, який розвивається до кінця першої доби захворювання. Набряк швидко поширюється на область соскоподібного відростка, область шиї і щоки. При цьому мочка вуха піднімається вгору, через що особа приймає «грушоподібної» форму. Набряк наростає протягом 3 5 днів. Шкіра на залозою лисніє, проте колір її ніколи не змінюється. Проводити диференціальну діагностику в цей період слід з ГРЗ та грип. Допоможуть уточнити діагноз серологічні методи дослідження.
  • Диференціальна діагностика свинки проводиться з бактеріальними, вірусними і алергічними паротиту, хворобою Микуличі, камінням проток слинних залоз і новоутвореннями. Паротит в стадії набряку слинної залози має схожість з набряком шийної клітковини, який розвивається при токсичній формі дифтерії зіву.
  • Допоможуть уточнити діагноз серологічні методи дослідження.

Рис. 7. На фото свинка у дитини і дорослого. Збільшення слинних залоз основний симптом при типовому перебігу захворювання.

Оповіщення органів Росспоживнагляду

Протягом перших 2-х годин лікар, який виявив хворого свинкою чи запідозрив захворювання, направляє екстрене повідомлення до територіального відділу Росспоживнагляду.

Ізоляція хворого

При важкому і ускладненому перебігу захворювання хворі госпіталізуються. При неускладненому перебігу лікування хворого організовується в домашніх умовах під постійним наглядом дільничного лікаря.

Ізоляція хворих відбувається на строк до клінічного одужання, але не менше, ніж на 9 днів від початку захворювання.

Роз’єднання контактних осіб

В установах, де виявлений хворий свинкою, встановлюється карантин на 21 день.

Протиепідемічні заходи у вогнищі

паротитна віруси дуже чутливі до факторів зовнішнього середовища і дезінфікуючих засобів, через що заключна дезінфекція в осередку інфекції після ізоляції хворого не проводиться. Щоденне вологе прибирання, часте провітрювання приміщення, знезараження посуду хворого, його рушників і носових хусток достатні заходи профілактики захворювання.

Щеплення від паротиту за екстреними (епідемічним) показаннями

При виявленні хворого свинкою всі особи, що знаходяться в контакті, які раніше не щеплені і не хворіли на, підлягають екстреної вакцинації. Згідно з інструкцією їх можна прищепити вакциною ЖПВ, але не пізніше, ніж через 3 доби (72 години) після контакту з хворим особою.

Рис. 8. Щоденне вологе прибирання важливий компонент протиепідемічних заходів в осередку інфекції.

Щеплення від паротиту захищає дитину від захворювання, а в разі захворювання охоронить його від розвитку важких ускладнень.

Источник