Долі кори головного мозку
Долі мозку
Поверхня великих півкуль мозку вкрита сірою речовиною — корою. З розвитком мозку, поверхня кори збільшується, утворюються складки. Загальна площа півкуль складає 1200 кв. см., причому, 2/3 її поверхні знаходиться у глибині борозн, і лише 1/3 — на поверхні півкуль. Долі півкуль відділяються одна від одної глибокими борознами. Найбільш важливі:
— центральна (роландова), що відділяє лобну долю від тіменної;
— бокова (сильвієва), що відділяє скроневу зону від тіменної;
— тіменно-лотилична — відділяє тіменну долю від потиличної на внутрішній поверхні півкулі.
Виділяються: лобна, скронева, тім’яна та потилична долі. Встановлено, що області кори, які пов’язані з певною функцією мають подібну будову. Морфологічна та функціональна неоднорідність дозволяє виділити центри зору, слуху, дотику та ін., які мають певну локалізацію, проте спеціалізація ланок кори формується у процесі життєдіяльності.
Лобна доля — 25-28% кори. Гї кора найбільш товста: 2,5 — 4,5 мм, мікроскопічна будова не однакова. Виділяється ряд полів: 4, 6, 8, 9, 10, 11, 44, 45, 46, 47. Лобна доля займає передні відділи півкуль. В лобній долі є чотири звивини: одна вертикальна — прецентральна, та три горизонтальні -верхня, середня, нижня лобні звивини, які відокремлені одна від інших борознами. Функція лобних долів пов’язана з організацією довільних рухів, рухівних механізмів мовлення, регуляції складних форм поведінки, процесів мислення, організації цілеспрямованої дії, перспективним плануванням.
У звивинах лобної долі сконцентровано декілька функціонально важливих центрів. Передня центральна звивина є представництвом первинної рухової зони з чітко визначеною проекцією ланок тіла.Передня центральна звивина разом із задніми відділами лобних звивин виконують дуже важливу у функціональному відношенні роль: вони є центром довільних рухів.
В задніх відділах верхньої лобної звивини розташований екстрапірамідний центр кори, який анатомічно та функцюнальио тісно пов’язаний з утвореннями екстрапірамідиої системи, що спряє здійсненню довільних рухів, забезпечує автоматичну регуляцію вивчених рухових актів, підтримку загального тонусу, готовність периферичного апарату до здійснення рухів, перерозподіл м’язового тонусу під час рухів, підтримання нормальної пози.
У глибині кори центральної (вивини від пірамідних клітин -центрального рухового нейрона иочиїїасгься основний руховий шлях —
пірамідний (кортико-слинальний). За пірамідним шляхом передаються імпульси довільних рухів.
У задньому відділі центральної лобної звивини знаходиться лобний окоруховий центр, який здійснює контроль за співдружнім, одночасним поворотом голови та очей у протилежний бік.
У задньому відділі нижньої лобної звивини розташований моторний центр мовлення — центр Брока.
Ураження лобної долі супровождується розладом рухів у кінцівках, порушенням співдружніх рухів осових яблук, відзначається втрата рухового забезпечення мовлення, а також психічними змінами: зниження активності мислення, апатія, загальна в’ялість, зниження критики.
Скронева доля. її товщина — 2,5 мм. Ця доля також відрізняється неоднаковою мікроскопічною будовою. В ній виділяють наступні коркові поля: 20,21, 22, 41, 42, 52. На верхньобоковій поверхні є три звивини -верхня, середня та нижня. На нижній поверхні скроневої долі виділяють нижню скроневу звивину, бокову потилично-скроневу звивину, звивини гіпокампа.
Функція скроневої долі пов’язана із сприйняттям слухових, смакових, нюхових відчуттів; аналізом і синтезом мовленнєвих звуків, механізмами пам’яті. Основний функціональний центр верхньобокової поверхні скроневої зони знаходиться у верхній скроневій звивині. Це -слуховий або гностичний, центр моалення — центр Верніке. У верхній скроневій звивині і на внутрішній поверхні скроневої долі знаходиться слухова проекційна область кори.
Скроневі долі відіграють важливу роль в організації складних психічних процесів, зокрема, пам’яті. При ураженні скроневої долі спостерігаються розлади слуху, а також порушення сенсорного характеру, що виявляються у втраті розуміння змісту мовлення.
Тім’яна доля — її кора — 1,5 — 2,5 мм, характеризується неоднаковою будовою. Коркові поля: 2, 3, 5, 7, 39, 40. На верхньобоковій поверхні — три звивини: вертикальна — задня центральна, та дві горизонтальні — верхньотім’яна та нижньотім’яна. У задній центральній звивині спроекціиовані центри чутливості з проекцією тіла. У верхеній тім’яній звивині розташовані центри, які „опікуються» складними видами глибокої чутливості. Таким чином, у тім’яній долі локалізується корковий відділ чутливого аналізатора. У нижній тім’яній долі розташовані центри праксиса. Праксис — вищий прояв властивої людині рухової функції. Тім’яна доля характеризується великою кількістю нервових шляхів, що зв’язують її з іншими ділянками кори.
При ураженні тім’яної долі характерні розлади чутливості (поле 3), автоматизованих рухів — апраксії (поле 130, актів письма (поле 5) і читання (поле 10).
Потилична доля. Кора потиличної долі тонка — 1,5 — 2,5 мм, мікроскопічна будова не однакова. Виділяється ряд полів: 17, 18, 19 і 37 — потилично-скроневе поле. Функція потиличної долі пов’язана із сприйняттям та переробкою зорової інформації, організацією складних процесів зорового сприйняття. Ураження потиличної долі супроводжується різними формами розладів зору, змінами полів зору, а також втратою аналіза і синтеза предметів та явищ зовнішнього світу — агнозія. Зорова агнозія — розлад, при якому втрачається здатність впізнавати знайомі предмети.
Всі відділи головного мозку тісно пов’язані між собою провідними шляхами, які у відповідності з анатомічними та функціональними особливостями поділяються на асоціативні, комісуральні та проекційні.
Асоціативні волокна поєднують різні лайки кори однієї півкулі.
Комісуральні волокна з’єднують топографічно ідентичні ланки правої та лівої півкулі. Комісуральні волокна утворюють три спайки -передню білу спайку, спайку зведення, мозолисте тіло. Через мозолисте тіло проходить основна маса комісуральних волікон, що поєднують між собою симетричні відділи обох півкуль головного мозку.
Проекційні шляхи зв’язують півкулі головного мозку з розташованими нижче відділами: стовбуром та спинним мозком. До складу проекційних волікон входять провідні шляхи, які несуть різну інформацію: аферентну (чутливу) та еферентну (рухову).
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 185 | Нарушение авторских прав
lektsii.net — Лекции.Нет — 2014-2021 год. (0.011 сек.)
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Источник
Великий мозок. Функції кори головного мозку
Великий мозок складається з двох півкуль — лівої і правої. Вони поділені між собою поздовжньою щілиною великого мозку, у глибині якої, міститься велика спайка, яка з’єднує обидві півкулі. Ця спайка складається з нервових волокон і називається мозолистим тілом.
Поверхня кожної півкулі вкрита корою, яка складається з клітин, і поділена великою кількістю борозен. Ділянки кори, розміщені між борознами, називаються звивинами. Найглибші борозни ділять кожну півкулю на частки: лобову, тім’яну, потиличну і скроневу.
Кожна півкуля має три поверхні: верхньолатеральну (верхньобічну), медіальну (внутрішню) і нижню поверхні. Найбільшою борозною верхньолатеральної поверхні півкулі великого мозку е латеральна (бічна) борозна, яка ще називається по імені автора- Сільвіева борозна. Дно цієї борозни становить острівцеву частку (острівець). Латеральна борозна відділяє скроневу долю від тім’яної та лобної долей.
Друга велика борозна верхньолатеральної поверхні півкулі – центральна, яку ще по імені автора називають Роландовою борозною. Вона відокремлює лобову частку від тім’яної. Ззаду тім’яна частка примикає до потиличної. Межею між ними є тім’яно-потилична борозна, розташована переважно на медіальній поверхні півкулі великого мозку .
Борозна, розташована попереду центральної борозни, називається передцентральною. Разом вони виділяють прецентральну звивину. Прецентральноазвивина відноситься до лобної долі.
На латеральній поверхні лобної долі, окрім того, розрізняють три горизонтально розміщені звивини — верхню, середню і нижню лобові звивини.
Позаду центральної борозни міститься постцентральна борозна, між яким знаходиться постцентральна звивина. Постцентральна звивина відноситься вже до тім’яної долі. Внутрішньотім’яна борозна поділяє тім’яну долю на верхню і нижню тім’яні часточки. В останній розрізняють надкрайову і кутову звивини.
На верхньолатеральній поверхні вискової частки поздовжньо розташовані верхня, середня і нижня вискові звивини.
Кількість і напрям звивин і борозен верхньолатеральної поверхні потиличної частки півкуль дуже непостійні.
На медіальній поверхні півкуль над мозолистим тілом дугоподібно розміщується поясна звивина, яка переходить у парагіпокампальну звивину (звивину морського коника). На медіальну поверхню півкуль переходять також звивини верхньолатеральної поверхні лобової, тім’яної і потиличної часток. На межі між лобовою і тім’яною частками лежить парацентральна часточка, яка утворюється в результаті переходу прецентральної звивини у постцентральну. На внутрішній поверхні потиличної частки проходить гостюкоподібна борозна. Над нею лежить звивина яка носить назву клина, під нею — язикова звивина.
Борозни і звивини нижньої поверхні півкуль належать до різних часток.
Окрім кори сіра речовина в говлоному мозку мітиться ще в глибині півкуль і це скупчення сірої речовини носить назву базальних або підкіркових вузлів. Базальні вузли представлені смугастим тілом – corpus striatum, яке в свою чергу складається з хвостатого ядра (nucleus caudatus) та сочевицеподібного ядра (nucleus lentiformis). Тут слід сказати що всі назви в анатомії надзвичайно логічні. Так, хвостате ядро має вигляд коми з довгим хвостиком за що і отримало свою назву. Сочевицеподібне ядро нагадує за своєю формою плід з родини бобових – сочевицю. Видно та людина, яка дала таку назву цьому ядру любила їсти сочевицю. Зовнішня чистина сочевиценподібного ядра носить цілком логічну назву лушпини (putamen) і внутрішня частина носить назву блідої кулі, оскільки складається з малої кількості сірих клітин та великої кількості білих провідників.
Бліда куля в свою чергу складається з двох відділів – медіального та латерального члеників. Хвостате ядро та лушпина, хоча і розділені передньою ніжкою внутрішньої капсули, настільки близькі за своєю будовою та функціями, що є по суті єдиним утворенням.
Людина і її нервова система є продуктом еволюційного розвитку. Тому в функціональній анатомії нервової системи прийнято виділяти більш молоді в філогенетичному плані структури та більш старі. З цих позицій хвостате ядро та лушпина відносять до нової підкірки – до неостріатума. А бліду кулю разом з деякими утвореннями стовбура мозку, а саме з чорною речовиною та червоними ядрами – до старої частини підкірки – до палеостріатума.
Підкіркові вузли відносяться до екстрапірамідної системи, яка відповідає за автоматизовані, завчені рухи і підготовлює м’язи до сприйняття імпульсу довільних рухів, а також виконує багато інших функцій, про які детальніше буде сказано у відповідному розділі.
Біла речовина півкуль великого мозку представлена мієліновими волокнами (відростками нервових клітин), які мають різне функціональне значення. Асоціативні волокна з’єднують між собою сіру речовину кори у межах однієї півкулі; комісуральні волокна зв’язують в основному симетричні ділянки кори, розташовані у різних півкулях; проекційні волокна є провідними шляхами, які з’єднують кору з розміщеними нижче відділами головного мозку і зі спинним мозком. Провідні шляхи утворюютьпроменистий вінець, який складається з віялоподібно розсипаних волокон, і внутрішню капсулу. Остання лежить між базальними ядрами. У ній розрізняють передню і задню ніжки і розміщене між ними коліно. Передня ніжка відокремлює хвостате ядро від сочевицеподібного, задня — сочевицеподібне ядро від таламуса.
Дослідження функцій кори великого мозку
Для діагностики захворювань нервової системи велике значення мають дослідження мови і пов’язаних з нею читання, письма, лічби, а також гнозису і праксису.
Сторінки: 1 2 3 4
Источник
Зони кори великого мозку
Окремі ділянки кори мають різне функціональне значення. Разом з підкірковими центрами, стовбуром мозку і спинним мозком великий мозок об’єднує окремі частини організму в єдине ціле, здійснює нервову регуляцію всіх органів (рис. 55, 56).
У кору великого мозку надходять доцентрові імпульси від рецепторів. Кожному рецепторному апарату відповідає в корі ділянка, яку І.П Павлов назвав кірковим ядром аналізатора. Ділянка кори, де розташовані кіркові ядра аналізаторів, названі сенсорними зонами кори великого мозку.
Ядерна зона рухового аналізатора (сомато-сенсорна зона), куди надходять збудження від рецепторів суглобів, скелетних м’язів і сухожилок, розташована в передню- і задньоцентральних ділянках кори. У межах передньої центральної закрутки найвище розміщені центри для м’язів нижньої кінцівки, нижче — для м’язів тулуба, потім верхньої кінцівки і, нарешті, центри м’язів голови. Ураження цієї зони призводить до паралічу протилежної половини тіла.
Рис. 55. Зовнішня будова головного мозку (за дорлінг кіндерслі, 2003)
Передцентральна звивина (gyrus precentralis) і прицентральна часіка (lobulus paracentralis) лобової частки становлять руховий центр кори і є аналізатором кінестезичних імпульсів, які надходять від посмугованих м’язів, суглобів, сухожилків. Тут замикаються рухові умовні рефлекси. У верхній ділянці перед центральної звивини розташовані клітинні групи, що належать до м’язів нижніх кінцівок, нижче — верхніх кінцівок, ще нижче — неврони, пов’язані з іннервацією м’язів голови. Оскільки нервові шляхи перехрещуються, праві рухові центри кори пов’язані з мускулатурою лівої сторони тіла і навпаки.
У задній частині середньої лобової звивини міститься центр узгодженого руху голови й очей (окоруховий, блоковий, відвідний і додатковий нерви).
Рис. 56. Кіркові поля (за Дорлінг Кіндерслі, 2003)
У задньому відділі нижньої лобової звивини розміщена зона Брока — руховий центр мови, який разом із центром Верніке забезпечують здатність людини читати, писати, чути, вимовляти і розуміти мову.
Ушкодження різних полів кори лобової частки може призвести: до підвищення агресивності й послаблення реакції страху; зростання пасивно-захисних умовних рефлексів; порушення харчових і захисних умовних рефлексів.
У таких людей спостерігається втрата ініціативи, апатія, порушення абстрактного мислення, нездатність до творчого мислення, розгальмування нижчих емоцій і потягів, розлади мовлення і понятійного мислення.
У задній частині лобової звивини розташований центр письма, ураження якого призводить до порушення навичок письма під контролем зору.
У лівій (у лівшів у правій) нижній тім’яній часточці розташований центр, який координує цілеспрямовані рухи. Він функціонує за типом тимчасових зв’язків, які виникають протягом індивідуального життя, тобто умовних рефлексів. У разі ушкодження цього центру елементи довільних рухів зберігаються, але порушуються цілеспрямовані дії (апраксія).
У верхній тім’яній частці (задньоцентральна звивина) розміщений кірковий центр аналізаторів чутливості (больової, температурної, дотикової), або сомато-сенсорна кора. Ураження кори у цій частині призводить до часткової або повної анестезії (втрата чутливості).
Ураження кори в ділянці верхньої тім’яної частки призводить до зниження больової чутливості і порушення стереогноза — впізнавання предметів на дотик без допомоги зору.
У нижній тім’яній частині розташований центр праксії, який регулює здатність здійснювати координаційні рухи, які складають основу робочих процесів і потребують спеціального навчання.
У кутовій звивині тім’яної частки розташований зоровий центр мови. Його ураження призводить до неможливості розуміння письма (алексія).
Тім’яна ділянка — це апарат вищої інтегративної діяльності мозку людини, вона безпосередньо стосується процесів біологічної і соціальної адаптації, є фізіологічною основою вищих психічних функцій.
Локалізація статичного аналізатора (центр збереження рівноваги і положення тіла в просторі) — кора верхньої та середньої скроневих звивин. Ушкодження цього центру призводить до атаксії (розладу координації рухів).
Зона шкірного аналізатора, зв’язаного з температурою, больовою і тактильною чутливістю займає задньоцентральну ділянку. Центри чутливості нижчих частин тіла розміщені у верхніх частинах тіла — у нижніх її ділянках.
Найбільшу площу займає кіркове представництво рецепторів кисті рук, голосового аналізатора і обличчя, найменшу — тулуба, стегна і гомілки.
Ядерна зона зорового аналізатора розташована на внутрішній поверхні потиличної ділянки, в зоні шпорної борозни. Ураження цього центру призводить до сліпоти. При порушеннях у сусідніх із шпорною борозною частин кори в ділянці потиличного полюса на медіальній і латеральній поверхнях частки може спостерігатися втрата зорової пам’яті, здатності орієнтації у незнайомій обстановці, порушення функції, пов’язаної із бінокулярним зором (здатності за допомогою зору оцінювати форму предметів, відстань до них тощо).
У корі верхньої скроневої звивини розташована частина слухового аналізатора, а поблизу від бокової борозни — ядерна зона смакового аналізатора. Двостороннє ураження до повної кіркової глухоти.
Нюхова зона розміщена на внутрішній поверхні скроневих ділянок кори. В ділянці середньої і нижньої скроневих звивин розташоване кіркове представництво вестибулярного аналізатора. Ураження цієї ділянки призводить до порушення рівноваги під час стояння і зниження чутливості.
Із сенсорними зонами взаємодіє моторна зона кори великого мозку. Ядерні зони аналізаторів — це ділянки кори, в яких закінчується основна маса провідних шляхів аналізаторів. За межами ядерних зон розташовані розсіяні елементи, куди надходять імпульси від тих же рецепторів, що і в ядро аналізатора.
Центр мови міститься у лівій півкулі. Розрізняють 2 центри мови: руховий (зона Брока), який міститься у нижній частині лобової ділянки і слуховий (зона Верніке), який знаходиться у скроневій ділянці, під заднім кінцем сільвієвої борозни. Центри мови є лише у людини. Мовлення, мислення, почуття і вправні рухи контролюються нейронами, які розміщені в лобовій ділянці головного мозку. Розпізнавання тонів і звуків відбувається в скроневій ділянці. Ця ділянка також бере участь у запам’ятовуванні інформації. Різноманітні сенсорні відчуття, такі як біль, температура усвідомлюються та інтерпретуються в тім’яній ділянці. Потилична ділянка фіксує та інтерпретує зорові образи.
Источник